Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №492/662/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3839/26

Справа № 492/662/25

Головуючий у першій інстанції Черевата В. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Баранова Оксана Володимирівна , на заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , відповідно до якої позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка та відповідач є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батько дітей ОСОБА_3 не виконує свої батьківські обов`язки стосовно доньок, не піклується про дітей, не цікавиться їх успіхами у навчанні, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, матеріально не забезпечує. Діти знаходяться на повному утриманні позивача. Тому, мати вважає за доцільне позбавити батька батьківських прав. На думку позивача вищезазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, що стало підставою для звернення до суду.

Заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовлено.

Попереджено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Покладено на орган опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 своїх батьківських обов`язків стосовно неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Баранова Оксана Володимирівна , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення допустив надмірний формалізм в оцінці доказів наданих стороною позивача, формально послався на принцип "крайнього заходу". Відповідач не з`являється, контакт відсутній роками, примусове "стимулювання" до батьківства є ілюзорним. Суд зосередився на абстрактних правах батька, але не на реальних інтересах дітей. Фактично діти зростають без батька, статус відповідача є юридичною фікцією, що не несе для дітей жодної позитивної цінності, таке рішення не забезпечує стабільності та визначеності у житті дітей, що суперечить ст. 3 Конвенції про права дитини. Суд визнав висновок органу опіки "недостатньо мотивованим", однак не витребував додаткових матеріалів, не повернув висновок на доопрацювання, фактично підмінив функцію органу опіки власною оціночною думкою.

Таким чином, рішення суду першої інстанції мотивоване зняттям з суду відповідальності та перекладанням її на орган опіки та піклування, який, ймовірно, на думку суду має здійснити не лише контроль над виконанням батьківських обов`язків відповідачем, що свідомо від цих обов`язків ухиляється, а також здійснити розшукові дії задля здійснення вказаного контролю. Саме ж по собі попередження є формальним, без можливості реалізації на практиці - оскільки батько фактично недоступний.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 01.09.2026 року на 14:30 год. відповідач ОСОБА_3 та третя особа - Пересипська районна адміністрація ОМР, як орган опіки та піклування не з`явилися, про причини неявки не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Присутні у судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Баранова О.В. не заперечували проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 01.09.2026 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за зміст. висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього наприклад: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дітей, відсутність інформації щодо місця знаходження дітей;

- суд критично поставився до викладених у позові пояснень позивача щодо умисного нехтування відповідачем своїми обов`язками щодо виховання доньок, оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження під час судового розгляду;

- у справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

- також, не надано жодного доказу щодо обставин, які негативно характеризують відповідача, зокрема, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, перебування на обліку у зв`язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше;

- надані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази суд не вважав достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу, як позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх доньок.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження дітей.

Як вбачається з копії висновку за даними психологічного консультування від 03.04.2025 року дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рівень тривожності по всім шкалам не перевищує норми, спостерігається емоційний дисбаланс. Наявність симптомів психо-емоційного розладу у вигляді частих та сильних занепокоєнь, несподівані відчуття страху, неспокійний сон. Зі слів дитини емоційний зв`язок між нею та батьком відсутній. Немає його присутності в бесіді та спогадах, відсутність приємних моментів, пов`язаних з батьком. Рекомендовано: псикорекційну роботу у напрямку КПТ.

Як вбачається з копії висновку за даними психологічного консультування від 03.04.2025 року дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рівень тривожності по всім шкалам не перевищує норми.

Позивачка ОСОБА_1 працює на посаді помічника слідчого відділення відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та за місцем роботи характеризується позитивно, сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов`язків.

Як вбачається з копій характеристик на дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діти дійсно навчаються у Одеському ліцеї № 44 Одеської міської ради, діти за місцем навчання характеризуються добре. Вихованням дітей займається тільки мати, яка належним чином виконує батьківські обов`язки. Контролює стан навчання, відвідує батьківські збори, виявляє зацікавленість у навчанні дітей, підтримує постійний контакт з класним керівником. Для роботи на уроках діти забезпечені усім необхідним шкільним приладдям. Зовнішній вигляд дітей завжди охайний та акуратний.

Стан здоров`я дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , задовільний.

Як вбачається з письмових пояснень голови батьківського комітету 4-Б класу ОСОБА_6 , в якому навчаються діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідує батьківські збори лише мати дітей, яка завжди цікавиться успіхами дітей у навчанні, приймає активну участь у позакласному житті дітей. Батько дітей ніколи не з`являвся у школі, жодного разу не був присутній на батьківських зборах.

Як видно з копії акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти займають окремі кімнати, які облаштовані всім необхідним для повноцінного проживання, навчання та відпочинку. Батько дітей ОСОБА_3 вихованням дітей не займається протягом останніх п`яти років, не спілкується з ними, його місцезнаходження невідомо. Діти знаходяться на повному утриманні та вихованні матері ОСОБА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 05.03.2025 року зверталась з заявою до Пересипської районної адміністрації з приводу того, що її колишній чоловік ОСОБА_3 протягом п`яти років не спілкується зі своїми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не цікавиться їх навчанням, здоров`ям, несвоєчасно сплачує аліменти.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , батько дітей ОСОБА_3 не приділяє увагу своїм дітям ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не цікавиться їх навчанням, здоров`ям, не відвідує дітей, не приймає участі у їх вихованні, лікуванні.

Як видно з копії висновку органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.10.2025 року № 01-05-8/862, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з копії висновку органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.10.2025 року № 01-05-8/862, органом опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.11.2012 року, який розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2018 року. Від шлюбних відносин вони мають спільних дітей: ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис № 12252 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис № 12251 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10.04.2018 року, з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідно віку до досягнення повноліття. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15.08.2022 року, змінено розмір аліментів з 1/3 частини усіх видів доходів щомісячно на 1/6.

Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.2020 року, встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Навчальним закладом «Одеський ліцей № 44» Одеської міської ради надано характеристику відповідно до якої ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є ученицями 5-В класу даного закладу, навчаються з 01.09.2021 року. Зарекомендували себе, як дисципліновані учениці. Вихованням дівчат займається тільки мати, яка належним чином виконує батьківські обов`язки. Контролює навчання, відвідує батьківські збори. Підтримує постійний зв`язок з класним керівником. До роботи на уроках дівчата забезпечені всім необхідним шкільним приладдям. Діти завжди охайні, чисті, зібрані, гігієнічні норми сформовані.

Відповідно до висновку за даними психологічного консультування ОСОБА_4 , рівень тривожності по всім шкалам не перевищує норм. Гипертимний тип характеру. СДВГ-?.

Відповідно до висновку за даними психологічного консультування ОСОБА_5 , рівень тривожності по всім шкалам не перевищує норм. Емотивний тип характеру спостерігається емоційний дисбаланс. Наявність симптомів психоемоційного розладу у вигляді частих та сильних занепокоєнь, несподівані відчуття страху, неспокійний сон. Зі слів дівчинки емоційний зв`язок з батьком відсутній. Немає його присутності в бесіді про спогади, відсутність приємних моментів, пов`язаних з татом.

КНП «Дитяча міська поліклініка № 2» Одеської міської ради надано інформацію, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перебувають під спостереженням закладу з народження. Декларація на медичне обслуговування укладена з лікарем-педіатром. ОСОБА_12 та законним представником дітей, ОСОБА_1 . В період з 2020 року при відвідуванні поліклініки та проведення профілактичних щеплень інформаційну згоду на щеплення підписує мати.

ОСОБА_11 в своїй заяві повідомила, що бачила батька дуже давно. Він ніколи не приходив до дитячого садочку, музичної школи, не вітав з днем народження. В складних ситуаціях з нею була тільки мама.

ОСОБА_10 в своїй заяві повідомила, що батька не бачила дуже давно, не пам`ятає як він виглядає, але пам`ятає, як він бив її скалкою та ображав маму. Він ніколи не приходив до дитячого садочку, музичної школи, не вітав з днем народження. В складних ситуаціях з нею була тільки мама.

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», наданою Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на території України станом на 02.07.2025 незнятої чи непогашеної судимості не мас, у розшуку не перебуває.

Одеським районним управлінням поліції № 1 Відділ поліції № 3 надано довідку, що лейтенант поліції ОСОБА_1 працює в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на посаді старшого інспектора моніторингу відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області з 14.06.2023 року по теперішній час. Має стабільний дохід.

Сусіди ОСОБА_1 : ОСОБА_13 , ОСОБА_6 повідомили, що знають ОСОБА_1 багато років. Вже протягом 6-7 років батько дітей не приходить, не цікавиться їх життям. Підписи сусідів підтверджено керівником ОСОМ «Cуворовський - м. Одеса Плаксій Т. 12.05.2025 року.

ОСОБА_9 в своїй заяві повідомила, що вона бабуся ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Батько дітей самоусунувся від виховання дітей. Протягом 6 років з ними не спілкується, не цікавиться їх навчанням та станом здоров`я.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Арцизького ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) Одеської області, ОСОБА_3 має переплату станом на липень 2025 року у розмірі 33 772,03 грн.

З метою об`єктивного та всебічного розгляду порушеного питання, органом опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, на адресу ОСОБА_3 , направлений лист з проханням надіслати на адресу органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради засобами поштового або електронного зв`язку інформацію, яка б підтверджувала його участь у вихованні та утриманні дітей. Лист повернувся з позначкою - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до інформації ДУ «Одеський слідчий ізолятор» від 27.08.2025 р. № 5/6-18016, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» раніше не утримувався, станом на 25.08.2025 р. не утримується.

Відповідно до довідки, виданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, не виявлено актового запису про державну реєстрацію смерті відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

26.09.2025 року, спеціалістами органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації ОМР обстежено умови проживання родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт. Матір`ю створено необхідні умови для проживання дітей. Є окремі кімнати, спальні місця, столи для навчання, ноутбуки, в наявності одяг та взуття по сезону відповідно віку.

Відповідно до інформації Центру соціальних служб Одеської міської ради фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Пересипському районі здійснено вихід 14.07.2025 року для проведення оцінки потреб родини ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт оцінки потреб сім`ї. Мати здатна виконувати батьківські обов`язки щодо виховання та догляду за дітьми.

Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.2020 року, справа № 523/14077/19, оглянутого в судовому засіданні, зі згоди представника позивачки, з Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дочками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення йому систематичних побачень:

- першу та третю неділю кожного місяця з 10:00 год. до 15:00 год., без присутності матері.

- дозволити забирати дітей з дитячого садочку після денного сну та обіду кожну другу та четверту п`ятницю кожного місяця до 18.00 г.

- надавати можливість у день народження дітей їх привітати та подарувати подарунки.

Попереджено ОСОБА_1 про наслідки невиконання нею рішення суду, передбачені ч. 4 ст. 159 СК України, згідно з якими в судовому порядку може бути вирішено питання щодо передачі дитини для проживання з батьком у разі ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Колегія суддів виходить з такого.

Конституція України забороняє втручання в особисте і сімейне життя фізичних осіб, крім випадків, передбачених нею (стаття 32), та проголошує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі "Странд Лоббен та інші проти Норвегії" (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 посилалася на те, що вихованням дітей займається позивачка самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. На теперішній час, діти повністю перебувають на її утриманні та забезпечені усім необхідним, а батько тривалий час ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

Отже, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав позивачка, зокрема, визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Суди мають здійснювати поглиблене дослідження всієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, надавати збалансовану і розумну оцінку відповідних інтересів кожної особи при прийнятті найкращого для дитини рішення. Суди встановлюють справедливий баланс між різними конкуруючими правами та інтересами, забезпечуючи процесуальну справедливість усього процесу.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності і не встановив підстав для застосування до відповідача такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення його батьківських прав відносно її неповнолітніх доньок.

Судом також беззаперечно не встановлено обставин, а позивачкою не надано достатніх та переконливих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з доньками, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, оскільки вказані твердження базуються виключно на поясненнях позивачки.

Посилання позивачки на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки не можуть бути підставною для скасування судового рішення, оскільки простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного неврахування судом першої інстанції висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, судом апеляційної інстанції не можуть бути взяті до уваги.

Висновок органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.10.2025 року № 01-05-8/862 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який носить рекомендаційний характер, ґрунтується фактично на мотивах позовної заяви ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, з описом усіх тих же обставин на які посилається позивач.

У частинах 5, 6 ст. 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18).

За положенням ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що висновок органу опіки та піклування від 02.10.2025 року № 01-05-8/862 про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку.

Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності в такий спосіб захисту їх прав.

У зазначеному висновку містяться посилання лише на пояснення позивача щодо самоусунення відповідача від виконання покладених на нього батьківських обов`язків.

Поряд з цим, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, висновок не містить даних зібраних самим органом опіки та піклування, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків. Отже, з висновку не вбачається, чи були з`ясовані причини, з яких відповідач, бажаючи спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні, не виконував своїх батьківських обов`язків.

За таких обставин колегія суддів вважає, що орган опіки та піклування дійшов передчасного висновку щодо позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до своїх дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання соціальними службами, органами у справах дітей належної підтримки батьку у налагодженні стосунків та емоційного зв`язку з дітьми, а також про застосування заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування протягом вирішення цього спору не вживали необхідних дій з метою збалансування інтересів дітей з правами й інтересами батька.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька/матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків, надання родичами допомоги у цьому) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_3 звертався до суду в межах справи № 523/14077/19 з позовом до ОСОБА_1 про встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з доньками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що безумовно свідчить про зацікавленість батька у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Сам по собі факт проживання дітей з матір`ю, здійснення нею основного догляду та виховання, а також обмеженої участі батька у житті дочок за певних життєвих обставин, не є безумовним доказом свідомого його ухилення від виконання батьківських обов`язків, як батька дітей. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовлявся від спілкування з дітьми, перешкоджав їх розвитку, вчиняв жорстоке поводження, зловживав батьківськими правами або створював загрозу для життя чи здоров`я дітей, а його бездіяльність, як стверджує позивачка, є недостатньою для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити відповідача батьківських прав.

Твердження позивачки щодо того, що суд не врахував показання свідків і надані нею письмові докази, є безпідставними, адже вказані докази, зокрема, відомості з навчальних закладів і закладів охорони здоров`я, беззаперечно не підтверджують винної поведінки відповідача, його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, тобто наявності підстав для позбавлення його батьківських прав щодо дітей.

Колегія суддів враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з батьком сімейних відносин не відповідає найкращим інтересам дітей.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність свідомого, "злісного" ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків, яке не може бути змінене на краще. Також не можна дійти однозначного висновку про абсолютну байдужість відповідача до своїх доньок, фактів заподіяння шкоди дітям, або того, що батько становить загрозу для здоров`я та розвитку дітей.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання дочок стосується, насамперед, урахування якнайкращих інтересів дітей.

У разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька стосовно дітей протягом розумного строку після ухвалення судового рішення позивачка не позбавлена можливості повторно ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав. При цьому, при розгляді такої справи суд повинен буде врахувати той факт, що до відповідача раніше застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, та на підставі наданих сторонами доказів оцінити, чи було вчинено ним дії на виконання такого попередження.

Апеляційний суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 22 січня 2025 року в справі № 333/8983/23, від 04 квітня 2025 року в справі № 6290/3692/23).

Оскільки при розгляді даної справи судом не встановлено умисної винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання дітей і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, а відтак колегія суддів вважає про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, передбачених статтею 164 СК України, оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, і допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Баранова Оксана Володимирівна - залишити без задоволення.

Заочне рішення Арцизький районний суд Одеської області від 02 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 28.09.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова