Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №522/17516/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3565/26

Справа № 522/17516/23

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно останніх уточнень позивач просив стягнути на користь товариства заборгованість за договором фінансового лізингу у розмірі 4 209 285,89 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.12.2021 року між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_4 укладено Договір фінансового лізингу № 12549/12/21-Г. Згідно наказу Національного банку України №419-но від 29.04.2023 року та наказу Національного банку України № 315-но від 27.03.2024 року ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» визначено критично важливим для функціонування економіки країни та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Згідно п. 1.1. Загальних умов, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно (далі по тексту «Об`єкт лізингу»), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.

Свої зобов`язання позивач виконав своєчасно, належним чином і в повному обсязі, зокрема, набув у свою власність та передав 13.12.2021 року, згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений Лізингоодержувачем транспортний засіб марки BMW, комерційний опис X6, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю на суму 4 524 910,50 грн., який був зареєстрований за позивачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 09.12.2021 року ТСЦ 5141, а відповідач зобов`язався прийняти Об`єкт лізингу та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору фінансового лізингу та вимог Закону України «Про фінансовий лізинг».

07.12.2021 року між ОСОБА_1 та позивачем було укладено Договір поруки щодо забезпечення виконання ОСОБА_4 усіх її грошових зобов`язань за Договором перед Лізингодавцем. Відповідно до п. 1.3. Договору поруки, ПОРУЧИТЕЛЬ відповідає перед КРЕДИТОРОМ у тому ж обсязі, що й БОРЖНИК, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ та передбачені законодавством України. Відповідно до п. 1.4. Договору поруки, відповідальність ПОРУЧИТЕЛЯ та БОРЖНИКА є солідарною. Відповідно до п. 1.5. Договору поруки, причини невиконання БОРЖНИКОМ своїх зобов`язань за ЛІЗИНГОВИМ ДОГОВОРОМ в жодному разі не можуть впливати на виконання ПОРУЧИТЕЛЕМ зобов`язань за цим Договором. Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, у разі повного або часткового невиконання БОРЖНИКОМ своїх грошових зобов`язань за ЛІЗИНГОВИМ ДОГОВОРОМ, КРЕДИТОР має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до ПОРУЧИТЕЛЯ. Відповідно до п. 2.2. Договору поруки, ПОРУЧИТЕЛЬ повинен виконати свої зобов`язання на користь КРЕДИТОРА протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту пред`явлення КРЕДИТОРОМ вимог, забезпечених порукою згідно цього Договору, шляхом перерахування суми заборгованості БОРЖНИКА, вказаної у вимозі, на поточний рахунок КРЕДИТОРА, зазначений у розділі 5 цього Договору, або інший рахунок, реквізити якого КРЕДИТОР надасть ПОРУЧИТЕЛЮ. Під пред`явленням вимоги розуміється надсилання КРЕДИТОРОМ рекомендованим листом на адресу ПОРУЧИТЕЛЯ, вказану в розділі 5 даного Договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання БОРЖНИКОМ своїх зобов`язань, передбачених ЛІЗИНГОВИМ ДОГОВОРОМ.

В свою чергу, відповідач сплатив перший лізинговий платіж, прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений Об`єкт лізингу, а з 5 лізингового платежу взагалі припинив виконувати зобов`язання по оплаті лізингових платежів. Отже, Відповідач порушив взяті на себе за Договором фінансового лізингу зобов`язання щодо сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена відповідачем добровільно.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 23.06.2022 року відповідачу була направлена досудова вимога №УЛФ-45368 про сплату виниклої заборгованості з попередженням розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору.

Незважаючи на спроби позивача врегулювати спір в досудовому порядку, відповідачем були проігноровані всі вимоги позивача, як наслідок заборгованість за Договором фінансового лізингу наразі залишилась непогашеною.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» заборгованість за Договором фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року у загальному розмірі 3 929 285 (три мільйони дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) гривень 89 копійок, з яких: - 533 783,04 грн. – прострочена заборгованість по внесенню лізингових платежів з комісії Лізингодавця; - 228 478,96 грн. – штраф 10%; - 612 526,40 грн. – пеня; - 60 747,46 грн. – 3% річних; - 214 537,07 грн. – інфляційні нарахування; - 2 279 212,96 грн. – неустойка.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 35 506 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот шість) гривень 83 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 35 506 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот шість) гривень 83 копійки.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач обґрунтовував значну частину вимог (пеню, штраф, правила їх нарахування, неустойку в договірному формулюванні) посиланням на Загальні умови, розміщені на веб-сайті, однак відповідачі заперечували проти застосування таких умов, зокрема наголошували на відсутності підпису під Загальними умовами та на відсутності належних доказів того, що саме з цими умовами, саме в певній редакції, лізингоодержувача та поручителя було ознайомлено до укладення договору.

Скаржник зазначає, що оскаржуване рішення містить взаємовиключні вихідні дані щодо дат припинення договору, періодів прострочення та моменту вилучення предмета лізингу. При цьому, суд неправильно застосував ст. 785 ЦК України, не встановивши базу «плати за користування», і без аналізу структури лізингового платежу фактично подвоїв комплексний платіж (включно з комісією).

Сторона відповідача посилається на те, що суд фактично переклав тягар доказування на відповідачів, прийнявши розрахунок позивача через відсутність «контррозрахунку», хоча саме позивач зобов`язаний довести кожен елемент вимог. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції послався на ст. 553-554 ЦК України та на умови договору поруки, однак не виклав причинно-наслідковий ланцюг, який є обов`язковим для солідарного стягнення з поручителя у конкретних обставинах цієї справи.

Наведені порушення прямо впливають на наявність і чинність основного зобов`язання, на допустимість застосування Загальних умов як підстави санкцій, на визначення дат припинення договору та періодів прострочення, на правильність бази для застосування ст. 785 ЦК України та на межі відповідальності поручителя. Так скаржник зазначає, що суд не встановив ключові факти, допустив взаємовиключні вихідні дані та не мотивував прийняття методики нарахувань, рішення не відповідає стандарту законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких сторона позивача зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вимоги, викладені в ній, не відповідають чинному законодавству, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 01.09.2026 року на 14:30 год. відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та їх представник адвокат Шаповал Р.Ю. не з`явилися, заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавали.

Від представника відповідачів адвоката Шаповала Р.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначено, що у ніч з 31 серпня на 01 вересня 2026 року м. Одеса та Одеська область зазнали масованої комбінованої повітряної атаки РФ, за офіційно оприлюдненою інформацією, внаслідок атаки пошкоджено об`єкти інфраструктури, виникли перебої у функціонуванні окремих систем життєзабезпечення та електропостачання. Наслідки атаки та пов`язані з ними обставини станом на ранок 01.09.2026 року безпосередньо вплинули на можливість представника скаржників взяти участь у призначеному на цей же день судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні представник ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» - Гончаров Д.О. не заперечував проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.

Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.

Судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» заборгованість за Договором фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року у загальному розмірі 3 929 285 грн., суд першої інстанції виходив з того, що:

- суду не надано будь-яких належних доказів, що перед укладенням та на момент укладення договору фінансового лізингу відповідачка заявляла вимогу щодо нотаріального посвідчення договору, тому суд дійшов до висновку про те, що договір відповідає вимогам частини третьої статті 15 Закону України «Про фінансовий лізинг», та заперечення відповідачів посилаючись на нікчемність даного договору, є безпідставними;

- договір фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року вважається розірваним з 21.03.2023 року, оскільки вимога про розірвання договору, направлена на адресу відповідачів, була проігнорована останніми;

- вимога позивача про стягнення з відповідачів неустойки підлягає задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_5 без будь-яких правових підстав продовжувала використовувати об`єкт лізингу після розірвання договору фінансового лізингу з 21.03.2023 року до 23.10.2023 року (автомобіль було вилучено);

- заперечуючи проти розрахунку та розміру заборгованості за договором фінансового лізину, відповідачі не надали доказів, які б спростовували зазначений розмір, або ж власний контр розрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити або інші докази про невірність наданого банком розрахунку;

- оплата відповідачкою 280 000 грн. позивачем була врахована за останнім розрахунком. Зазначені платежі враховані позивачем при проведенні розрахунку, правильність якого відповідачем не спростована;

- до матеріалів справи позивачем додано первинні бухгалтерські документи: платіжні інструкції в національній валюті, що підтверджують часткове виконання ОСОБА_4 умов договору й перерахування лізинговим платежів (а. с. 66), виписка по особовому рахунку (а. с. 67-71 т. 3);

- враховуючи, що з метою забезпечення виконання основного зобов`язання Клієнта за Договором фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року було укладено договір поруки від 07.12.2021 року, за яким поручителем виступив ОСОБА_1 , є підстави для розгляду в даній справі вимог позивача, як до основного боржника – ОСОБА_3 , так і до поручителя – ОСОБА_1 , як до солідарних боржників.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2021 року між ОСОБА_4 та ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» укладений договір фінансового лізингу № 12549/12/21-Г. Строк лізингу - 24 місяці. Сторони у договорі погодили графік та суми платежів.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 11.01.2022 року до договору фінансового лізингу від 07 грудня 2021 року № 12549/12/21-Г укладеної між тими ж сторонами, сторони дійшли згоди про зміни п. 9.1. договору: загальна сума лізингових платежів - 5 535 400,68 грн. узгодили новий графік внесення лізингових платежів (п. 10) до 13.12.2023 року.

Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в Договорі), розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього Договору, та є невід`ємною складовою частиною Договору. (а. с. 13-20 т. 1)

За Актом (видаткова накладна) прийому-передачі об`єкту лізингу від 13.12.2021 року до договору фінансового лізингу від 07 грудня 2021 року № 12549/12/21-Г (а. с. 22 т. 1) лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняла об`єкт лізингу згідно Договору транспортний засіб марки BMW, комерційний опис X6, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 .

07.12.2021 року між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» і ОСОБА_1 було укладено Договір поруки щодо забезпечення виконання ОСОБА_3 усіх зобов`язань за Договором фінансового лізингу від 07 грудня 2021 року № 12549/12/21-Г у перед Лізингодавцем (а. с. 23 т. 1), за яким поручитель зобов`язується перед Кредитором у повному обсязі, в тому числі і в частині можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагороди), додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із Договору фінансового лізингу від 07 грудня 2021 року № 12549/12/21-Г з урахуванням Додатку «Загальні умови до договору фінансового лізингу», а також усіх змін та доповнень до договору.

Згідно п.1.4. відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

ОСОБА_5 отримала зазначений автомобіль, тобто позивач виконав свої зобов`язання.

З березня 2022 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, відповідачам була направлена досудова вимога № УЛФ-45368 від 23.06.2023 року про сплату виниклої заборгованості з попередженням розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з позовною заявою про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої заборгованості та інших збитків (а. с. 24 т. 1).

10 березня 2023 року ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» направило відповідачам повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу (його розірвання), в якому повідомило, що Договір фінансового лізингу від 07 грудня 2021 року № 12549/12/21-Г вважається розірваним з 21 березня 2023 року, а також вимогу про повернення до 21.03.2023 року автомобіля за актом прийому-передачі (а. с. 25 т. 1).

09.08.2023 року відповідачу ОСОБА_1 на зазначену в договорі фінансового лізингу адресу було надіслано вимогу № УФ-58130 про сплату простроченої заборгованості по внесенню лізингових платежів до Договору фінансового лізингу, з урахуванням штрафних санкцій (а. с. 27 т. 1).

21.10.2023 року, згідно з актом тимчасового вилучення майна (у межах застосування оперативно-господарських санкцій) у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати лізингових платежів, у відповідачки вилучено автомобіль марки BMW Х6 М50d, комерційний опис X6, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , а ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» прийняло вказаний автомобіль.

ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» декілька разів змінював предмет позову.

Станом на 06.06.2024 року прострочена заборгованість відповідачів перед позивачем по лізинговим платежам становить 533 783,04 грн.

На цю заборгованість нараховані штрафні санкції, а саме: 228 478,96 грн - штраф 10%; 612 526,40 грн - пеня; 60 747,46 грн - 3% річних; 214 537,07 грн - інфляційні нарахування; 2 279 212,96 грн - неустойка.

Відповідачі не визнають суму заборгованості.

Предметом договору є транспортний засіб марки BMW, комерційний опис X6, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю 4 524 910,50 грн, строк лізингу за Договором складає 24 місяці з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі. У пункті 10 Договору між сторонами узгоджений графік платежів. Пункт 12 Договору визначає, що договір за домовленістю сторін укладений в простій письмові формі.

Згідно з п. 13 Договору фінансового лізингу Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками Сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу Строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим Договором, Сторона відмовиться від Договору в односторонньому порядку або Сторони досягнуть згоди про дострокове припинення/ розірвання цього Договору). Зобов`язання за Договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

Відповідно до п. 14 Договору фінансового лізингу підписанням цього Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач ОСОБА_5 приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною Договору фінансового лізингу та які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html. Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до Договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення Договору, порядку та суми дострокового викупу Об`єкта лізинг, тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього Договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Відповідно до п. 15 Договору фінансового лізингу, своїм підписом на Договорі Лізингоодержувач підтверджує факт отримання Договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання Договору ознайомився та має доступ до Загальних умов договору фінансового лізингу», які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця та є діючими на дату укладання Договору, а також підтверджує отримання перед укладанням Договору інформації, передбаченої ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з п. 1.1. Загальних умов Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно Об`єкт лізингу, найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.

У подальшому сторони склали та підписали акт (видаткову накладну) прийому-передачі об`єкта лізингу до договору фінансового лізингу 07 грудня 2021 року № 12549/12/21-Г, відповідно до якого ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» передав у користування ОСОБА_6 транспортний засіб BMW, комерційний опис X6, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , пробіг 22 км, вартістю 4 526 910,50 грн.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Підписуючи договір поруки, поручитель приєднався до його умов та погодився, що несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов`язань Лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим договором про фінансовий лізинг або будь-якого його невід`ємною частиною.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу.

Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами частин другої та третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг". За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно із статтею 15 Закону України "Про фінансовий лізинг" (у редакції, чинній на момент укладення договору) договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі.

Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Як убачається з матеріалів справи, договір фінансового лізингу був укладений між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_4 07 грудня 2021 року, тобто вже після набрання чинності новим Законом України від 04 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" (набрав чинності 13 червня 2021 року), і тому правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються цим Законом, який визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Отже, починаючи з 13 червня 2021 року, нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню лише на вимогу однієї із сторін такого договору.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач, як лізингоодержувач, висував до лізингодавця ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» вимогу про нотаріальне посвідчення укладеного договору фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07 грудня 2021 року та що така вимога позивачем була проігнорована.

Встановивши, що перед укладенням та на момент укладення договору фінансового лізингу ОСОБА_5 не заявляв вимог щодо нотаріального посвідчення договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорюваний договір відповідає вимогам частини третьої статті 15 Закону України "Про фінансовий лізинг".

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 756/11019/22.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив і не оцінив наявність або відсутність письмової згоди подружжя на укладання договору фінансового лізингу апеляційний суд зазначає наступне.

07.12.2021 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» було укладено Договір поруки щодо забезпечення виконання ОСОБА_4 усіх її грошових зобов`язань за Договором перед Лізингодавцем.

Згідно з пунктом 1.1. Договору поруки ПОРУЧИТЕЛЬ зобов`язується перед КРЕДИТОРОМ відповідати за виконання ОСОБА_5 - ідентифікаційний код НОМЕР_6 (надалі –БОРЖНИК), усіх його грошових зобов`язань перед КРЕДИТОРОМ у повному обсязі, в тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів що виникли або виникнуть в майбутньому із Договору фінансового лізингу №12549/12/21-Г від 07.12.2021 р., укладеного між КРЕДИТОРОМ та БОРЖНИКОМ, з урахуванням Додатку «Загальні умови до договору фінансового лізингу», а також усіх змін та доповнень до договору, в тому числі тих, що можуть бути укладені Сторонами в майбутньому (надалі усе разом іменується – ЛІЗИНГОВИЙ ДОГОВІР).

У пункті 1.2. зазначено, що ПОРУЧИТЕЛЬ підтверджує, що йому відомі усі умови ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ, в тому числі умови, передбачені Додатком «Загальні умови до договору фінансового лізингу», що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитора за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html та є невід`ємною частиною ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ (окремо іменується – загальні умови до ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ).

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що ПОРУЧИТЕЛЬ відповідає перед КРЕДИТОРОМ у тому ж обсязі, що й БОРЖНИК, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ та передбачені законодавством України.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.2. Договору поруки підписанням цього договору поручитель підтверджує, зокрема, що ознайомлений з ЛІЗИНГОВИМ ДОГОВОРОМ, включаючи всі додатки, в повному обсязі, а також має всі можливості ознайомитися з умовами додаткових угод, які, можливо будуть укладені у майбутньому та становитимуть невід`ємну частину ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ.

Таким чином, в матеріалах справи наявний договір поруки від 07.12.2021 року укладений між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання ОСОБА_4 усіх зобов`язань за Договором фінансового лізингу від 07 грудня 2021 року № 12549/12/21-Г, факт підписання якого ОСОБА_1 під час розгляду справи не спростував.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачами не оспорювався як Договір фінансового лізингу чи окремі його пункти, так і Договір поруки, укладений на забезпечення виконання зобов`язань за Договором фінансового лізингу.

Зазначене безумовно свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про укладання його дружиною ОСОБА_4 договору фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07 грудня 2021 року та надання його згоди на вчинення такого правочину, в якому останній виступив поручителем за зобов`язання боржника.

За частинами другою, третьою статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 13 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" є відсутність у ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на розірвання договору та вимагає погасити заборгованість за договором відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

За частиною другою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

У справі встановлено, що 07.12.2021 року між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_4 був укладений договір фінансового лізингу № 12549/12/21-Г, відповідно до умов якого ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» зобов`язується набути у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування майно, яким є транспортний засіб.

Відповідно до Договору фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року та додатків до нього, сторони погодили вартість об`єкту лізингу складає 4 524 910,50 грн., загальна сума лізингових платежів – 5 530 368,96 грн., строк лізингу складає 24 місяці з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі. Марка транспортного засобу BMW, комерційний опис X6, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 .

У пункті 10 Договору між сторонами узгоджений графік платежів.

Крім того, договором фінансового лізингу передбачені загальні умови договору фінансового лізингу, відповідно до п. 1.1. яких, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно (далі по тексту «Об`єкт лізингу»), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.

Згідно пункту 2.1. загальних умов, всі платежі за користування Об`єктом лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця не пізніше дати та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка внесення лізингових платежів (далі – Графік платежів).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 07.12.2021 року, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед Кредитором у повному обсязі, в тому числі і в частині можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагороди), додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із Договору фінансового лізингу від 07 грудня 2021 року № 12549/12/21-Г з урахуванням Додатку «Загальні умови до договору фінансового лізингу», а також усіх змін та доповнень до договору.

Підписуючи договір поруки, поручитель приєднався до його умов та погодився, що несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов`язань Лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим договором про фінансовий лізинг або будь-якого його невід`ємною частиною.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі, зокрема, відповідно до акту прийому-передачі від 13 грудня 2021 року передав відповідачу, а останній зі свого боку прийняв об`єкт лізингу, а саме: транспортний засіб марки BMW, комерційний опис X6, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 .

Відповідачем ОСОБА_4 було порушено взяте на себе зобов`язання щодо внесення платежів згідно Графіку внесення лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року.

Пунктом 7.1 Загальних умов договору фінансового лізингу визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку (в тому числі, на електронну адресу лізингоодержувач) наступні штрафні санкції, а саме: за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.1.1); у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших за договором понад 15 календарних днів, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 Загальних умов, лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Внаслідок порушення ОСОБА_4 зобов`язань за договором лізингу, 05.04.2023 року позивач направив на адресу відповідачів повідомлення-вимогу № УФ-53144 від 10 березня 2023 року про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року, про повернення об`єкта лізингу та погашення заборгованості.

Однак, вказана вимога позивача відповідачами була залишена без задоволення, заборгованість ОСОБА_4 за договором фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року не сплачена.

Відповідно до п. 11.1. Загальних умов договору фінансового лізингу, Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір (відмовитися від Договору та вилучити Об`єкт лізингу у випадках, коли Лізингоодержувач, зокрема, не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 60 календарних днів з дня настання строку платежу.

Отже, як у Законі України «Про фінансовий лізинг», так і у договорі сторонами погоджено можливість дострокового припинення/розірвання Договору у односторонньому порядку на вимогу позивача у разі порушення відповідачем строку сплати лізингового платежу більш, ніж на 60 календарних днів.

Пунктом 11.4. Загальних умов передбачено, що у разі, якщо протягом 10 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу повідомлення згідно з п. 11.33 Загальних умов, Лізингоодержувач не усуне визначені в повідомленні порушення або (на вимогу Лізингодавця) не викупить Об`єкт лізингу, сплативши Лізингодавцю Суму викупу згідно з п. 8.5. Загальних умов, а також при настанні обставин, передбачених п.п. 11.2.2.-11.2.6. Загальних умов, Лізингодавець направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) із зазначенням дати розірвання Договору та дати і місця повернення Об`єкту лізингу Лізингодавцю.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

В матеріалах справи міститься повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу від 10.03.2023 року, адресоване обом відповідачам, в якому крім іншого позивачем зазначено дату розірвання договору – 21 березня 2023 року, та долучено квитанцію поштових відправлень АТ «Укрпошта» з описом вкладення таких відправлень (т. 1 а. с. 25-26).

Відповідно до п. 11.6 Загальних умов фінансового лізингу: датою розірвання Договору є дата вказана у відповідному повідомленні про відмову (розірвання) від Договору, що направляється рекомендованим/цінним листом чи кур`єрською доставкою на адресу, визначену в Договорі чи іншу повідомлену Лізингоодержувач відповідно до п. п. 6.1.4. Загальних умов. У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення про відмову (розірвання) від Договору з будь-яких причин Лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений про відмову (розірвання) від Договору та її наслідки відповідно до п. 13.1. Загальних умов.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачі вважаються належним чином повідомленими про відмову від договору фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року, а датою розірвання такого договору є 21.03.2023 року, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

З наданого позивачем розрахунку простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору лізингу, станом на 21.03.2023 року (дату розірвання договору) утворилася заборгованість за лізинговими платежами з комісією у розмірі 533 783,04 грн.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.

Оскільки відповідач порушила умови договору лізингу та не здійснювала плату по договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 12549/12/21-Г від 07.12.2021 року у розмірі 533 783,04 грн.

Скаржник на спростування розміру заборгованості або факту її наявності в цілому, доказів не надав.

Вимога кредитора щодо повернення об`єкту лізингу була не виконана відповідачем і станом на момент подання позову відповідач користувався належним позивачу транспортним засобом.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі, подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 7.1.3. Загальних умов Договору визначено, що в разі, якщо на дату розірвання Договору Об`єкт лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, як це передбачено в п.11.4. Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування Об`єктом лізингу за час прострочення (а саме: подвійний розмір лізингового платежу зазначений в графіку в п. 6 Графіку платежів, та належний до сплати у місяці в якому відбувається прострочення повернення Об`єкту лізингу Лізингоодержувачем).

Водночас у п. 7.1.9. Загальних умов Договору визначено, що сторони погодили, що при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 258 ЦК України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Оскільки між сторонами виникли правовідносини щодо найму транспортного засобу, то до таких правовідносин застосовується частина 2 статті 785 ЦК України, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення поверненню транспортного засобу.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Врахувавши особливості умов договору фінансового лізингу, структуру лізингових платежів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за договором лізингу з врахуванням штрафних санкцій, нарахованих за період дії договору, застосування яких погоджено сторонами договору, а також неустойки за використання ОСОБА_4 об`єкту лізингу після розірвання договору фінансового лізингу з 21.03.2023 року до 23.10.2023 року (дата вилучення автомобіля).

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості є неналежним, включаючи суми нарахованої комісії та штрафних санкцій, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13.

Отже, колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

Водночас заперечуючи в апеляційній скарзі проти розрахунку та розміру заборгованості за договором фінансового лізину, відповідач ОСОБА_1 не надав доказів, які б спростовували зазначений розмір, або ж власний контр-розрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити або інші докази про неправильність наданого банком розрахунку.

Натомість розрахунок, поданий позивачем містить детальний розклад суми заборгованості зокрема, кількість днів, за які нарахована заборгованість, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту тощо), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Всупереч твердженням скаржника, до матеріалів справи позивачем додано первинні бухгалтерські документи: платіжні інструкції в національній валюті, що підтверджують часткове виконання ОСОБА_4 умов договору та перерахування лізинговим платежів.

Зазначені платежі враховані позивачем при проведенні розрахунку, правильність якого відповідачем не спростована.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції визнав Загальні умови частиною договору без встановлення їх конкретної редакції та без доведення належного приєднання.

Згідно з п. 13 Договору фінансового лізингу Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками Сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу Строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим Договором, Сторона відмовиться від Договору в односторонньому порядку або Сторони досягнуть згоди про дострокове припинення/ розірвання цього Договору). Зобов`язання за Договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

Відповідно до п. 14 Договору фінансового лізингу підписанням цього Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною Договору фінансового лізингу та які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html. Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до Договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення Договору, порядку та суми дострокового викупу Об`єкта лізинг, тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього Договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Відповідно до п. 15 Договору фінансового лізингу, своїм підписом на Договорі Лізингоодержувач підтверджує факт отримання Договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання Договору ознайомився та має доступ до «Загальних умов договору фінансового лізингу», які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця та є діючими на дату укладання Договору, а також підтверджує отримання перед укладанням Договору інформації, передбаченої ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Разом з тим, пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що ПОРУЧИТЕЛЬ підтверджує, що йому відомі усі умови ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ, в тому числі умови, передбачені Додатком «Загальні умови до договору фінансового лізингу», що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитора за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html та є невід`ємною частиною ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ (окремо іменується – загальні умови до ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ).

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що ПОРУЧИТЕЛЬ відповідає перед КРЕДИТОРОМ у тому ж обсязі, що й БОРЖНИК, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ та передбачені законодавством України.

Відповідно до пункту 4.2. Договору поруки підписанням цього договору поручитель підтверджує, зокрема, що ознайомлений з ЛІЗИНГОВИМ ДОГОВОРОМ, включаючи всі додатки, в повному обсязі, а також має всі можливості ознайомитися з умовами додаткових угод, які, можливо будуть укладені у майбутньому та становитимуть невід`ємну частину ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ.

Ураховуючи зазначене, підписанням Договору фінансового лізингу та Договору поруки відповідачі підтвердили факт ознайомлення із Загальними умовами договору фінансового лізингу в тій редакції, що діяла на час підписання зазначених договорів, розміщена на офіційному веб-сайті кредитора за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html, та є невід`ємною частиною лізингового договору.

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин скаржником до апеляційної скарги не надано.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 28.09.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова