Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №489/6125/24 — Миколаївський апеляційний суд

28.09.26

22-ц/812/2024/26

Справа №489/6125/24

Провадження № 22-ц/812/2024/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі представника позивачки - Долгової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану адвокатом Третьяк Гаїною Олександрівною

на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30 липня 2026 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Рум`янцевою Н.О., повна ухвала складена того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , про поділ майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що з 04 липня 1984 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. За період перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти від сімейного бюджету було придбано, але оформлено на відповідача наступне майно:

закінчений будівництвом гараж за літ.Б, загальною площею 21.7 кв.м. з підвалом Бпд загальною площею 21 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

житловий будинок літ. А-2 загальною площею 150 кв.м., житловою площею 52.6 кв.м. із господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка під ним - кадастровий номер 4810136900:02:055:0021 площею 0.0234 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за цією ж адресою;

автомобілі, марки, яких буде уточнено у процесі розгляду справи;

гараж, забудований у шлюбі, членські внески за який були виплачені у шлюбі в повному обсязі, що розташований в автогаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на: 1/2 частину гаража, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину земельної ділянки - кадастровий номер 4810136900:02:055:0021, площею 0.0234 га за вказаною адресою.

09 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно.

Мотивуючи позовну заяву зазначав, що 22 листопада 2019 року ним було придбано житловий будинок з усіма господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою за номером АДРЕСА_2 . Вказане майно придбане ним за 1235703 грн вказує, що при придбанні зазначеного нерухомого майна були використані грошові кошти, які не є сумісно нажитим майном з ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладене, просив визнати житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку за вказаною адресою кадастровий номер 4810136900:02:055:0021, площею 0.0234 га особистою приватною власністю, як таку, що набута ним на час шлюбу, але за кошти, що належали йому особисто.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2026 року цивільну справу № 489/6125/24 (провадження № 2/489/2273/24) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 489/6125/24 (провадження № 2/489/2454/24) за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно.

27 серпня 2026 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника ОСОБА_4 , надіслала до Інгульського районного суду м. Миколаєва заяву про збільшнення позовних вимог.

Заява мотивована тим, що на день подання позову ОСОБА_2 не було відомо достойменно про обсяг спільно набутого з відповідачем майна, оскільки все рухоме та нерухоме майно було зареєстроване на відповідача ОСОБА_1 .

Вказує, що ОСОБА_1 на підставі особистої заяви та рішення правління Автогаражного кооперативу у 1994 році був прийнятий в члени вищезазначеного кооперативу. Після будівництва у 1995 році будівлі гаражу № НОМЕР_1 (тобто під час шлюбу сторін), за ОСОБА_1 було його зареєстровано.

Статутом Автогаражного кооперативу з часу його заснування та останньою його редакцією не передбачено сплату пайового внеску. Членські внески, податок на землю, цільові внески відповідачем сплачувалися своєчасно та у повному обсязі (з сімейного бюджету сторін відповідно) до моменту виключення відповідача із членів Автогаражного кооперативу 14.05.2024 року. Згоди на таке позивачка не давала. Як зазначає у своїй відповіді голова Автогаражного кооперативу, будівля гаражу №30/2 була забудована відповідачем на виділеній ділянці у 1995 році (за спільні кошти подружжя). Згідно заяви ОСОБА_3 від 12.05.2024 року вже він просить прийняти його в члени Автогаражного кооперативу у зв`язку із придбанням за погодженням обох сторін будівлі №30/2.

Враховуючи, що відчуження зазначеної будівлі гаражу № НОМЕР_1 було здійснено без згоди позивачки, кошти від продажу відповідач витратив на власний розсуд, не в інтересах сім`ї, позивачка вважає за необхідне просити суд стягнути з відповідача половину вартості відчуженого ним закінченого будівництвом об`єкту - будівлі гаражу, що перебував у спільній сумісній власності подружжя на момент його продажу.

Посилаючись на викладене просила визнати закінченим будівництвом об`єкт, тип об`єкта - будівля, гараж № НОМЕР_1 (зокрема будівельні матеріали і конструкції), який розташований в Обслуговуючому автогаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини закінченого будівництвом об`єкта, тип об`єкта - будівля, гараж № НОМЕР_1 (та/або 1/2 частину вартості будівельних матеріалів і конструкцій), який розташований в Обслуговуючому автогаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів «Зоряний», в розмірі встановленому судовою будівельно - технічною експертизою, який був відчужений без згоди позивачки; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються з витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання: який процент готовності забудованого об`єкта - будівля, гараж № НОМЕР_1 , який розташований в Обслуговуючому автогаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів «Зоряний» (адреса розташування: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: 23041929); чи можна її експлуатувати по її прямому призначенню; яка вартість забудованого об`єкта - будівля, гараж № НОМЕР_1 , який розташований в Обслуговуючому автогаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів «Зоряний» (адреса розташування: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: 23041929) та/або будівельних матеріалів, з яких він збудований на час проведення вказаної експертизи.

Доручити проведення судової будівельно-технічної експертизи експертам Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області (вул. Марка Кропивницького, 41, 54005, м. Миколаїв).

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30 липня 2026 року призначено в справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, попередивжено експерта про кримінальну відповідальність відповідно до ст. ст. 384, 385 КК України.

На вирішення експертів поставлено наступні питання:

-яка вартість збудованого об`єкта - будівля гаражу № НОМЕР_1 , який розташований в Обслуговуючому авто гаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів «Зоряний» (адреса розташування: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 25) та/або будівельних матеріалів, з яких він збудований на час проведення експертизи;

-який процент готовності забудованого об`єкта – будівля гаражу № НОМЕР_1 , який розташований в Обслуговуючому авто гаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів «Зоряний» (адреса розташування: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 25).

Витрати за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 зобов`язавши її протягом 5 днів з дня отримання повідомлення про вартість експертизи і реквізитів банку, сплатити їх.

Роз`яснено учасникам справи наслідки ухилення від участі в експертизі, а саме те, що згідно зі статтею 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зобов`язано ОСОБА_3 надати експерту доступ до об`єкту експертного дослідження (будівля гаражу АДРЕСА_4 ), необхідні правовстановлюючі і технічні документи об`єкту дослідження.

Провадження по справі зупинено до закінчення експертного дослідження та отримання судом експертного висновку.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом позову є зокрема, визнання закінченого будівництвом об`єкт, тип об`єкта - будівля, гаражу № 30/2 (зокрема, будівельні матеріали і конструкції), який розташований в Обслуговуючому авто гаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів «Зоряний», об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та стягнення грошової компенсації вартості частини закінченого будівництвом об`єкта, тип об`єкта – будівля, гараж № НОМЕР_1 (та/або частину вартості будівельних матеріалів і конструкції), який розташований в Обслуговуючому авто гаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів «Зоряний», розмірі встановленому судовою будівельно-технічною експертизою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у призначенні у справі судової будівельно-технічну експертизи.

Зазначає, що 27 серпня 2003року набув чинності Закон України від 10 липня 2003 року за № 1087-IV «Про кооперацію». Згідно Статуту Обслуговуючого автогаражного кооперативу по експлуатації колективних гаражів «Зоряний», затвердженого протоколом загальних зборів членів від 15.10.2016, Обслуговуючий автогаражний кооператив по експлуатації колективних гаражів «Зоряний» створений згідно із Законом України «Про кооперацію», діє на підставі статуту зі змінами, який діяльність вищезазначеного кооператива, обов`язки членів кооперативу регулює діяльність вищезазначеного кооператива, обов`язки членів кооперативу.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 мав статус члена кооперативу починаючи з 1994 року по 14 травня 2024 року та за ним була закріплена будова (гараж) № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою АГК «Зоряний» від 23.09.2023 за № 55, листом АГК «Зоряний» від 21.10.2023 за № 147.

Вказує, що представником позивача не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, що на момент перебування ОСОБА_1 у членах кооперативу АГК «Зоряний», тобто за період з 1994 року по 14 травня 2024 року, у його приватній власності перебувала будова (гараж) № 30/2.

Підстави для припинення членства в кооперативі чітко визначені статтею 13 Закону, серед яких добровільний вихід з нього.

14 травня 2024 року рішенням засідання правління АГК «Зоряний» виключено ОСОБА_1 із членів кооперативу (на підставі заяви від 12.05.2024), прийнято ОСОБА_3 в члени кооперативу та переоформлено будову №30/2, виключення з членства кооперативу та переоформлення будови не передбачає отримання будь-яких коштів, а відтак ОСОБА_1 грошові кошти від ОСОБА_3 не отримувались. Доказами виключення ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу та відсутності за ним будови (гаражу) підтверджується довідкою Обслуговуючого автогаражного кооперативу по експлуатації колективних гаражів «Зоряний» від 11травня 2025року.

Вважає, що оскільки, представником позивача не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили набуття відповідачем за первісним позовом право власності на спірну будову (гараж) № НОМЕР_1 під час перебування у шлюбі з позивачем, то це майно не може бути об`єктом поділу, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості частини закінченого будівництва об`єкта, тип об`єкта будівля, гараж № НОМЕР_1 (та/або частину вартості будівельних матеріалів і конструкцій).

Оскільки право власності на спірний гараж не виникло ні у відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 , ні у ОСОБА_3 , який натепер є користувачем спірного гаража, то призначення у справі судової будівельно-технічної експетизи не відповідає основним завданням будівельно-технічної експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Долгова Л. В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Третя особа правом на подачу відзиву не скористався.

У судове засідання, окрім представниці позивачки ОСОБА_2 адвокатки Долгової Л.В., решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за їх відсутності.

Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвокатки Третьяк Г.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника у судовому засіданні у іншій справі у Баштанському районному суді Миколаївської області.

Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях, зокрема в постановах від 16.03.2026 у справі №128/1272/18, від 14.03.2025 у справі №203/3889/23, від 21.12.2023 у справі №686/23143/20, від 27.04.2020 у справі №802/562/18-а, від 21.06.2018 у справі №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на вказане, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також приймаючи до уваги, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавала, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача та його представника за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на таке, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у цьому судовому засіданні.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).

10 серпня 2026 року ухвалою Миколаївського апеляційного судуд відкрито апеляційне провадження у вказаній справі. 22 вересня 2026 року предстанвик відповідача надала додаткові пояснення у справі. Колегія суддів не визнала необхідним подання цих пояснень і не надала дозволу відповідачеві їх подати після спливу строку для подання апеляційної скарги. Тому ці пояснення слід повернути без розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивачки, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

Згідно з частиною 4 підпунктами 3-5 частини 5 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У частинах 1, 3 статті 12, частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Пункт 1 частини 1 статті 103 ЦПК України передбачає, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться, а сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги. При визначенні наявності або відсутності підстав для призначення судової експертизи суди не повинні ігнорувати позицію осіб, які беруть участь у справі. Для забезпечення реалізації вказаного положення суди повинні мотивовано відповідати на клопотання сторін як про призначення експертизи, так і про відмову в її призначенні. Крім того, вирішуючи питання про доцільність призначення експертизи в цивільній справі, необхідно враховувати чи має значення для справи факт, який експерт має встановити, чи не доведений той чи інший факт іншими доказами, зібраними у справі, які реальні можливості тієї чи іншої судової експертизи. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19.

Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_2 , в інтересах якого діє її представниця ОСОБА_4 , подала до суду клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизу з метою встановлення вартості закінченого будівництвом об`єкт - будівлі гаражу №30/2 (зокрема будівельні матеріали і конструкції), який розташований в Обслуговуючому автогаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів «Зоряний» та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно положень статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Отже, висновок призначеної судом експертизи у цій цивільній справі необхідний для з`ясування обставин, які входять до предмета доказування та мають значення для правильного вирішення справи, а саме, визначення вартості закінченого будівництвом об`єкт, тип об`єкта - будівля, гараж №30/2 (зокрема будівельні матеріали і конструкції), який розташований в Обслуговуючому автогаражному кооперативі по експлуатації колективних гаражів «Зоряний».

Доводи апеляційної скарги про те, що призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи не відповідає основним завданням вказаної експертизи не заслуговують на увагу, оскільки аналіз поставлених в оскаржуваній ухвалі питань до експерта свідчить про те, що вони за своїм змістом в цілому відповідають орієнтовному переліку вирішуваних питань Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5.

Аргументи апеляційної скарги стосовно того, що спірний гараж під час шлюбу сторін перебував у користуванні відповідача ОСОБА_1 як члена кооперативу, а відтак не може бути об`єктом поділу майна подружжя та відсутні підстави для стягнення з відповідача компенсації вартості частини спірного гаража є неприйнятними, оскільки, при вирішенні клопотання про призначення експертизи, суд не може надавати оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувала ухвала суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Третьяк Гаїною Олександрівною залишити без задоволення, ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.