Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №488/5767/25 — Миколаївський апеляційний суд

28.09.26

22-ц/812/1842/26

Справа №488/5767/25

Провадження № 22-ц/812/1842/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Л.М. Царюк

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Універсал Банк»

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Щегловою Я.В., дата складання повного тексту 13 квітня 2026 року, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що monobank - це проєкт АТ «Універсал Банк», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом, яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

29 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 29 грудня 2019 року та встановивши мобільний додаток monobank, отримала розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

Пільговий період за карткою становить до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Пільгова відсоткова ставка - 0,00001% річних. Базова відсоткова ставка нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості - 3,1% на місяць (37,2 %). Збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості) - 6,2% на місяць (74,4 %).

Вказують, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

У відповідачки наявне прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення підпункту 5.16 пункту 5 Розділу II Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

Банк 02 вересня 2025 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідачка на контакт не виходить та не вчиняє жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 32023,52 грн та складається з: 32023,52 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також судові витрати.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що анкета-заява від 29 грудня 2019 року містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів. В анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 отримала платіжну картку, строк дії цієї картки.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, яка картка йому була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та розмір встановлених відсотків.

Позивачем надано Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank|Universal Bank, який набув чинності з 27.11.2021, тобто пізніше ніж була підписана анкета-заява.

Виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє АТ «Універсал Банк» у позові, а саме, що заборгованість відповідача за кредитним договором від 29 грудня 2019 року становить 32 023,52 грн, матеріали справи не містять. Позивачем не надані суду первинні документи (виписки по рахунку) надання грошових коштів відповідачу у вигляді кредиту, відповідно до анкети-заяви до договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк».

Викладення позивачем механізму реєстрації та отримання банківських послуг проекту Monobank, механізму утворення заборгованості в заявленому в позові розмірі, аналіз умов анкети-заяви, згідно якої клієнт шляхом підписання анкети-заяви підтвердив, що до укладення договору був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримав відповідні документи від банку та погоджується з ними, враховуються судом, однак даних обставин не спростовують.

Суд зазначив, що неможливо перевірити чи клієнтом здійснювались банківські операції з використанням власної картки, оскільки виписка з особового рахунку відповідача в матеріалах справи відсутня.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові і який досліджувався судом, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.

У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за наданим кредитом складає 32 023,52 грн і вказана сума заявлена банком до стягнення. Проте, будь-яких доказів надання кредитних коштів до матеріалів справи позивачем надано не було.

В апеляційні скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції, є таким, що винесено на підставі неповного та необ`єктивного з`ясування обставин справи та наявних доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 29 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 29.12.2019 року та встановивши мобільний мобільний додаток monobank, отримала розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

Отже, 29 грудня 2019 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та відповідачем укладено договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (37,2% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на місяць на суму загальної заборгованості за кредитом (74,4% річних).

Вказують, що Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK | Universal Bank) крім того, що надавались та були отримані Відповідачем у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, прав і обов`язків сторін, іншої інформації, необхідної для укладення договору.

Крім того Анкету-заяву клієнтом було підписано 29 грудня 2019 року, відповідно саме в цей період були дійсні правила в редакції від 13 грудня 2019 року. А отже, відповідач на час підписання анкети-заяви не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими правилами.

Зазначають, що згідно частинами 1, 8 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію , необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Кредитодавець на власний вибір розміщує для зацікавлених осіб у приміщеннях, де здійснюється обслуговування клієнтів, інформацію в письмовому вигляді про тарифи та умови, на яких він надає споживчі кредити, та/або розміщує таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Крім того, враховуючи, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані Відповідачу саме через мобільний додаток, та такі правила є загальнодоступними на сайті Банку, то ОСОБА_1 була ознайомлена саме з Умовами, які діяли на дату підписання анкети-заяви, тобто з Умовами та правилами в редакції від 13.12.2019. Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи. Таким чином, з використанням власного пін-коду відповідач по справі має цілодобовий доступ до тарифів та реальну можливість з ними ознайомлюватись.

Зазначають, що сторонами договору було погоджено можливість коригування встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000 грн, протягом всього строку користування кредитними коштами (п. 12.1 Розділу ІІ Умов). Зокрема, 26 листопада 2020 року позичальнику було надано кредитний ліміт по картці в сумі 7 000 грн, що підтверджується Довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 23 червня 2026 року. В подальшому 01 квітня 2021 року розмір встановленого кредитного ліміту було підвищено до 19 000 грн; 08 липня 2021 року розмір встановленого кредитного ліміту було підвищено до 35 000 грн; 30 липня 2025 року розмір встановленого кредитного ліміту було знижено до 31 000,00 грн. Вперше кредитні кошти Позичальник використав 02 грудня 2020 року.

Так, в період з 02 грудня 2020 року по 30 липня 2025 року ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами в межах наданого кредитного ліміту та здійснювала поповнення карткового рахунку. Дані обставини підтверджуються також випискою про рух коштів по картці за період з 29 грудня 2019 по 03 листопада 2025 року.

Додатково на підтвердження використання ОСОБА_1 кредитних коштів в межах встановленого йому кредитного ліміту позивач надав виписку про рух коштів по картці від 23 червня 2026 року. Вказують, що зазначена виписка не долучалась до позовної заяви, оскільки всі погашення, заборгованість, нарахування були відображені та підтверджені розрахунком заборгованості, виписками по аналітичних рахунках відповідача, а відповідачем висловлювалось жодних заперечень з приводу наявної заборгованості.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалась.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з апеляційною скаргою позивачем надано довідку про рух коштів по картці від 23 червня 2026 року, довідку про наявність рахунку, довідку про розмір встановленого кредиту, проте клопотання про їх долучення не заявлено.

Відповідно до частин 2,3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Як зазначає Верховий Суд, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами.

Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Таким чином, тлумачення положень частини 4 статті 365, частин 2,3 статті 367 ЦПК України дає підстави виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмови в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Під час подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі N 918/237/20.

ЦПК України пов`язує вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням таких критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (постанова Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі N 46/603).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що винятковим випадком, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - може бути наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з

Причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі N 913/632/17, від 06 лютого 2019 року у справі N 916/3130/17, від 19 жовтня 2021 року у справі N 903/533/21, від 10 квітня 2024 року у справі N 638/6852/18).

Відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (див. постанову Верховного Суду від 27 серпня 2023 року у справі N 552/7368/21).

Колегія суддів зауважує, що у цій справі апелянт є позивачем, тобто ініціатором позову, та з огляду на положення частини 5 статті 177 ЦПК України докази в обґрунтування підстав позову, він мав подати до суду першої інстанції разом із позовом.

Суд апеляційної інстанції виходить із того, що реалізація стороною процесуальних прав не може зводитись до поетапного подання доказів залежно від результату розгляду справи судом першої інстанції, оскільки такий підхід суперечить принципам правової визначеності, процесуальної економії та змагальності сторін.

Неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку щодо подання повної та належної доказової бази під час розгляду справи судом першої інстанції не може бути усунуте шляхом подання нових доказів виключно на стадії апеляційного перегляду без доведення об`єктивної неможливості їх подання раніше.

Подання нових доказів лише на стадії апеляційного перегляду фактично спрямоване на усунення недоліків доказової бази сторони після ухвалення рішення судом першої інстанції, що суперечить положенням частини третьої статті 367 ЦПК України та принципу процесуальної економії.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для прийняття нових доказів, які зазначені у переліку до апеляційної скарги, на стадії апеляційного перегляду, оскільки апеляційна скарга не містить ні клопотання про їх долучення, ні обґрунтування поважності причин, які позбавляли позивача можливості долучити вказані докази у суді першої інстанції

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає таким вимогам закону не повною мірою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 29 грудня 2019 року відповідачка звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 29 грудня 2019 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомлена та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов:

- вона погодилась, що ця Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови;

- ОСОБА_1 ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту й Паспортом споживчого кредиту і отримала їх примірник у мобільному додатку, вони їй зрозумілі;

- відповідачка просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний підпис) обов`язковими при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті у банку;

- засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором,

- ОСОБА_1 визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного її підпису та що його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях;

- відповідачка підтвердила, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку;

- остання надала право та доручила АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, відкритих у цьому товаристві, без додаткових її розпоряджень, для погашення будь-яких інших її грошових зобов`язань перед банком, що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та банком;

- ОСОБА_1 просила усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору.

До Анкети-заяви від 29 грудня 2019 року та позовної заяви банк додав Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, в редакції від 13 грудня 2029 року, з додатками (витяг з тарифів monobank паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту тощо).

Виписка про рух коштів по рахунку відповідача свідчать, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості.

Згідно з складеним позивачем розрахунком заборгованості загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за період з 23 квітня 2022 року по 03 листопада 2025 року за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 32023 грн 52 коп.

З наданого банком розрахунку заборгованості та витягу з особового рахунку відповідачки про рух коштів по карті у період з 08 січня 2020 року по 03 листопада 2025 року позивачем нараховувалися (списувалися) проценти за користування кредитом.

Надані банком документи, які є складовою договору про надання банківських послуг, не містять ні особистого підпису відповідачки, ні їх підписання у інший спосіб у спеціальному мобільному додатку, який можна було б ідентифікувати, як узгодження з позичальницею умов кредитування.

З наданих позивачем доказів на підтвердження умов укладеного між сторонами договору кредиту, позичальницею підписана лише Анкета-заява до договору про надання банківських послуг.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами заборгованості за кредитним договором від 29 грудня 2019 року, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 у розмірі 32023,52 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші».

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 30 січня 2019 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Як вбачається з наданих банком доказів, анкета-заява містить лише підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору. В ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.

При цьому, банком надано належні докази на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів у визначеному лімітом розмірі, зокрема, розрахунок заборгованості та виписка по рахунку.

Витягом з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank», а також паспортом споживчого кредиту чорної картки «Monobank», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та комісії саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Наданий позивачем примірник умов належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (11 березня 2020 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03 липня 2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» посилається на те, що підписуючи Анкету-заяву відповідач ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявила згоду на укладення кредитного договору.

Проте зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає Банк.

Відтак вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію» та відхиляються колегією суддів.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «Універсал Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому колегія суддів дійшла висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі)».

Встановивши, що Анкета-заява від 29 грудня 2019 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які Банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав Банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

У справі, що переглядається в Анкеті-заяві від 29 грудня 2019 року строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с.9).

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, Банк не пред`явив.

Матеріали справи не містять доказів визнання відповідачем, зокрема, факту погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів у будь-якому розмірі.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості. Однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.

Звертаючись до суду з цим позовом Банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, та з якої вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання Банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом.

Крім того, в суму тіла кредиту 32023 грн 52 коп., яку просив стягнути позивач, входять і відсотки, які були нараховані відповідачу після 23 квітня 2022 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Водночас Банк про стягнення заборгованості за відсотками у позові не просив.

Позивачем не надано доказів про наявність у нього права погашати заборгованість за процентами за користування кредитом шляхом відповідного збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту.

Банк не надає жодних пояснень щодо зарахування позивачем заборгованості по відсоткам у заборгованість за тілом кредиту, не посилається на будь-яку умову кредитного договору тощо.

Разом із тим, із розрахунку заборгованості вбачається, що банк протягом користування кредитними коштами нараховував відповідачці проценти за ставками 19.2 % та 37,2 %, загальна сума яких становить 39562,44 грн, що підтверджується його колонкою 9 «Нараховано відсотків на залишок фактичної заборгованості за кредитом». Із виписки про рух коштів також вбачається, що Банком після 23 квітня 2022 року списано відсотків на вказану суму.

Із огляду на зроблений вище висновок про непогодження сторонами умов щодо розміру процентів за користування кредитом, нараховані банком 39562,44 грн не є складовою грошового зобов`язання відповідача та неправомірно списувалися банком у якості процентів за рахунок унесених відповідачем грошових коштів.

За такого колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заявлений до стягнення розмір заборгованості за тілом кредиту (32023,52 грн) менший за розмір неправомірно нарахованих та сплачених відповідачем процентів за користування ним (39562,44 грн).

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення нормпроцесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак помилився щодо мотивів такого висновку, колегія суддів дійшла висновку про те, що судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1, частини 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 ЦПК України).

Керуючись статтями 268,367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.