Додаткове рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №490/10572/23 — Миколаївський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/10572/23

Номер провадження: 22-з/812/81/26 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Бондарєвим Русланом Станіславовичем про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство українська медіа група» (надалі - ТОВ «Інформаційне агентство українська медіа група»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія українська медіа група» (надалі - ТОВ «Компанія українська медіа група») про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся з подальшим уточненим позовом до ОСОБА_1 та ТОВ «Інформаційне агентство українська медіа група» про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди., в якому просив:

- визнати недостовірною (такою, що не відповідає дійсності) та такою, що порушує права ОСОБА_2 на повагу до його честі і гідності інформацію, що є коментарем ОСОБА_1 , поширену в мережі Інтернет на сайті «Преступности.НЕТ», що належить ТОВ «Інформаційне агентство українська медіа група», а саме: «Чесно, це тварина, його треба судити за провокації, які він робить. Він приїхав підняв скандал: « ОСОБА_3 мені пайок», бо десь почув, що десь видають. Хоча за адресою проживання він не потрапляє в цю чергу. Йому скандалу мало, він обклеїв ОСОБА_4 оголошенням, що там видають пайки і народ повалив, а зупинити людей дуже складно, вони ж прочитали на паркані. Таким чином вийшло, що він штучно створи цей ажіотаж. А далі пішло-поїхало і вийшла така історія. Це зловмисні дії ОСОБА_5 . Мною надано доручення, щоб Інгульська адміністрація подала заяву на нього як провокатор. Нехай їм займаються правоохоронні органи»;

зобов`язати ТОВ «Інформаційне агентство українська медіа група» протягом п`яти днів з дня винесення рішення по справі опублікувати спростування наступного тексту: ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на сайті «Преступности.НЕТ» поширено недостовірну і неправдиву інформацію, що порушує права ОСОБА_2 на повагу до його честі і гідності, стосовно образи, що ОСОБА_2 є твариною і безпідставних звинувачень, що він є провокатором та вчиняв зловмисні дії під час роздачі гуманітарної допомоги 27 жовтня 2022 року в Миколаївській гімназії № 26, де в цей день його навіть не було» та розмістити в публікації текст судового рішення ухваленого в цій справі з умовою рівноцінної кількості переглядів, але не менше як 9 700 переглядів;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 180 000 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням Центрального суду м. Миколаєва від 16 березня 2026 року суду, ОСОБА_2 в інтересах якого діяла адвокат Важеніна С.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Бондарєв Р.С. просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в його інтересах адвокатом Важеніною С.А. задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 16 березня 2026 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

13 липня 2026 року, адвокат Бондарєв Р.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 подав через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

Заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення від позивача не надходили.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2026 року справу з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду без повідомлення учасників справи відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву слід задовольнити частково із наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).

Згідно положень частини першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподіл судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Бондарєв Р.С. у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заявляв про те, що відповідач очікує понести витрати на правничу допомогу орієнтовно у розмірі 10 000 грн, докази про що будуть надані в строки та в порядку, передбаченому ЦПК України.

13 липня 2026 року, адвокат Бондарєв Р.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського апеляційного суду із заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції адвокатом Бондарєвим Р.С. надано: Договір про надання правничої допомоги № 36/23 від 27 грудня 2023 року; Додаткову угоду № 1 від 27 грудня 2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 36/23 від 27 грудня 2023 року; Акт № 3 наданої правничої допомоги від 07 липня 2026 року; Платіжну інструкцію № 8420-6459-7511-9495 від 08 липня 2026 року на суму 10 000 грн.

Крім цього, матеріали справи міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1106529 від 28 грудня 2023 року.

З Договору про надання правничої допомоги № 36/23 від 27 грудня 2023 року вбачається, що він укладений між адвокатським об`єднанням «Релаєнс» та ОСОБА_1 та за яким об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Договором передбачено, що надання правової допомоги зокрема включає: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; правовий супровід діяльності фізичної особи, в тому числі в статусі підприємця; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичної особи, в тому числі в статусі підприємця, у судах під час здійснення цивільного,

господарського, адміністративного, конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Порядок оплати встановлений розділом 3 Договору, де зазначено, що Гонорар сплачується Клієнтом готівкою або шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (в гривні) в розмірі та за реквізитами, зазначеними в рахунку-фактурі, виставленому Об`єднанням, протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання рахунку

Сторони підписують Акт наданої правничої допомоги, який свідчить про обсяг фактично наданої правничої допомоги, який є невід`ємною частиною цього Договору. Зміст Акта наданої правничої допомоги не може суперечити інформації, що зазначена у рахунку-фактурі.

Будь-які понесені фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору (поштові витрати, транспортні та відрядні витрати, переклад на іноземні мови та з іноземних мов; витрати на оплату праці експертів, консультантів із спеціальних питань та інші можливі витрати) компенсуються Клієнтом на підставі рахунку-фактури протягом 2 (двох) банківських днів з дати його отримання від Об`єднання.

Додатковою угодою № 1 від 27 грудня 2024 року продовжено строк дії про надання правничої допомоги № 36/23 від 27 грудня 2023 року на 3 роки.

Згідно Акту № 3 наданої правничої допомоги від 07 липня 2026 року, за Договором Об`єднання надало, а Клієнт прийняв та зобов`язується оплатити, за фактично надану правничу допомогу гонорар в розмірі 10 000 грн, з яких: 8000 грн за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, 2000 грн за участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

В Акті зазначено, що оплата Гонорару здійснюється протягом 90 календарних днів з дня підписання даного Акту.

Також, до заяви про ухвалення додаткового рішення додано Платіжну інструкцію № 8420-6459-7511-9495 від 08 липня 2026 року, з якої вбачається, що 08 липня 2026 року ОСОБА_1 , сплатив адвокатському об`єднанню «Релаєнс» грошові кошти у сумі 10 000 грн за «супровід апеляційного оскарження рішення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17.

Схожа позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 910/13060/21, у якій вказано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб.

Відтак, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 137 ЦПК України так і у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, здійснивши правовий аналіз норм статей 137, 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21та постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

До подібного правового висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Згідно статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційним судом рішення суду першої інстанції було змінено в частині мотивувальної частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката.

Водночас у постанові від 25 липня 2023 року (справа № 340/4492/22, провадження №К/990/12857/23) Верховний Суд сформулював правову позицію, за змістом якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

В обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, який представник відповідача - адвокат Бондарєв Р.С. просить стягнути з ОСОБА_2 , зокрема зазначено що ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, які складаються з витрат за участь його представника в судовому засіданні (2000 грн) та витрат за подання відзиву на апеляційну скаргу (8000 грн).

Між тим, враховуючи обсяг наданої адвокатом правничої допомоги (участь адвоката в судовому засіданні, сталість та незмінність правової позиції відповідача, яка ним була викладена у відзиві на позов, у запереченнях на відповідь на відзив та у відзиві на апеляційну скаргу в суді апеляційної інстанції) часткове задоволення апеляційної скарги, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, надану адвокатом під час апеляційного розгляду у розмірі 3000 грн, оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання колегії суддів, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270, 367, 381-382 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Бондарєвим Русланом Станіславовичем про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова