Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №469/1107/26 — Миколаївський апеляційний суд

28.09.26

22-ц/812/2228/26

Справа №469/1107/26 Доповідач апеляційного суду Т. Кушнірова

Провадження №22-ц/812/2228/26

Постанова

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Лівінського І.В.,

із секретарем Соловйовим М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бєлової Родіки Володимирівни, на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області, постановлену 01 вересня 2026 року, під головуванням судді Гапоненко Н.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Головне Управління Держпродспоживслужба в Миколаївській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ландтех», ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлова Р.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне Управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, ТОВ «Ландтех», ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині визначення покупця.

Позов обґрунтовано тим, що 03 серпня 2022 року між ТОВ «Ландтех» та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 141-КД/СТ/100/2022.

Фактично у вказаному договорі покупцем виступав він, а не ОСОБА_2 , розрахунок з продавцем здійснювався за його власні кошти.

Сторони по справі до укладення вказаного договору досягли домовленості про те, що у подальшому вони оформлять договір дарування сільськогосподарської техніки на ім`я позивача.

Проте, стосунки між сторонами погіршились, вони перестали спілкуватися, а відповідач відмовляється від укладення обумовленого договору дарування трактора.

Крім того, ОСОБА_2 не може укласти такий договір, оскільки формально вказане майно придбане ним у шлюбі та відповідно до ст.60 СК України має статус спільного майна подружжя, хоча таким насправді не є.

Дружина відповідача - ОСОБА_3 , яка є третьою особою у цій справі, не надає дозволу на укладення договору дарування з позивачем, а тому позивач вимушений звернутися з цим позовом до суду для захисту своїх прав.

Вказаний правочини є удаваним в силу статті 235 ЦК України, оскільки вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_3 – адвокат Бєлова Р.В., просила позов задовольнити.

Одночасно з позовною заявою подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки JOHN DEERE 6135В, 2021 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , двигун, шасі № НОМЕР_3 , який належить Хритченку О.В., та заборонити ОСОБА_2 укладати всі види угод, пов`язані з відчуженням вказаного транспортного засобу.

Необхідність забезпечення позову, на думку представника позивача, виникла з того, що 29 серпня 2026 року позивач дізнався від співробітників поліції, що ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину та має намір перереєструвати вказаний трактор на інших осіб.

А тому, невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

01 вересня 2026 року ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області відмовлено у задоволені заяви адвоката Бєлової Р.В.про забезпечення позову.

Ухвала мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна та заборони укладення угод, пов`язаних з відчуженням спірного майна, враховуючи те, що вимоги про визнання права власності на нього позивачем не заявлялись, не є співмірними із заявленими вимогами, їх незастосування не призведе до неможливості або істотного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Належних і допустимих доказів на підтвердження існування реальної загрози таких наслідків представником позивача не надано.

Сама лише обставина наявності спору щодо дійсності правовстановлюючого документа та припущення про можливе розпорядження майном його власником не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Судом також зазначено, що застосування заявлених представником позивача заходів забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав особи, яка не є відповідачем за цим позовом - ОСОБА_3 , натомість, відповідно до змісту позовної заяви з підстав передбачених ст.60 СК України є співвласником спірного транспортного засобу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Бєлова Р.В., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу районного суду скасувати, а заяву задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, не взяв до уваги характер спору та дійшов помилкового висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді арешту не є співмірними із заявленими вимогами.

Звертає увагу, що спосіб захисту порушеного права визначає саме позивач, предметом спору у даній справі є трактор, на який просив позивач накласти арешт, позивач вважає себе власником цього майна.

У разі відчуження ОСОБА_4 на користь третіх осіб спірного транспортного засобу, захист прав позивача буде утруднений і може призвести до створення додаткового спору із новим набувачем.

Доводи відзиву представника ОСОБА_2 – ОСОБА_5 на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виник спір з приводу рухомого майна.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачеві вчинити дії, спрямовані на відчуження транспортного засобу.

Отже, підставою подання заяви про забезпечення позову у цій справі позивач зазначав необхідність забезпечети йому можливість ефективного захисту та поновлення права на спірне майно, яке він вважав порушеним.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та зробив помилковий висновок про те, що наявність спору щодо дійсності правовстановлюючого документа, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, чим фактично при розгляді заяви про забезпечення позову дійшов висновку про необґрунтованість позову, без розгляду справи судом першої інстанції по суті спору. При цьому, не врахував, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з правильністю обраного позивачем способу захисту. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, суд перевіряє лише зв`язок між обраним заходом і предметом позову, а також наявність реальної загрози невиконання у майбутньому рішення суду.

Посилання суду на неспівмірність обраного позивачем виду забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам та відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження існування реальної загрози відчуження спірного майна, теж є необгрунтованими.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом відповідно до конкретного випадку.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач.

Зважаючи на фактичні обставини справи, а також враховуючи, що майно, на яке претендує позивач, може бути відчужене, наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків заподіяння шкоди позивачу, тоді як вжиття таких заходів не спричинить шкоди заінтересованим особам.

З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала на підставі п. п. 1,3 ч.1ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлової Р.В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту та/або заборону відчуження майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки JOHN DEERE 6135В, 2021 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , двигун, шасі № НОМЕР_3 до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Такий захід забезпечення позову відповідатиме предмету позову та, водночас, спрямований на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

З огляду на те, що даною ухвалою накладено арешт на спірний транспортний засіб, такий вид забезпечення позову як заборона укладати угоди, пов`язані із відчуженням цього транспортного засобу, буде зайвим.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бєлової Родіки Володимирівни задовольнити.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 01 вересня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Бєлової Родіки Володимирівни про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) , а саме трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки JOHN DEERE 6135В, 2021 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , двигун, шасі № НОМЕР_3 до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

_____________________

Повне судове рішення складено 28.09.2026 р.