Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №468/1249/26 — Миколаївський апеляційний суд

28.09.26

22-ц/812/2010/26

Провадження № 22-ц/812/2010/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 468/1249/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 07 липня 2026 року під головуванням судді Муругова В.В. в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складене 10 липня 2026 року, у цивільній справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 21 червня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1566-8632.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту - 9300 грн; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 30 днів (проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом); комісія за видачу кредиту – 15 % від суми кредиту; знижена відсоткова ставка – 1,00 % в день; стандартна відсоткова ставка – 1,00 % в день; промо-ставка – 0,30 % за кожен день протягом перших 30 днів.

Умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням кредитом – фіксована та процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом.

Позивач зазначав також, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а отже позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10 червня 2020 року та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023) видав відповідачці кредитні кошти на карту отримувача, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Порушивши умови кредитного договору, не повернувши кредит у повному обсязі, у відповідачки станом на 02 березня 2026 року виникла заборгованість у розмірі 20858,24 грн, яка складається: із заборгованості за кредитом – 5877,60 грн; заборгованості за нарахованими процентами – 10330,64 грн; заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України – 4650 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь вказану суму заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2026 року позов задоволений частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1566-8632 від 21 червня 2025 року в розмірі 11877,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

За такого суд дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір процентів – 1% в день, який характерний для термінових коротких кредитів, та можливість його нарахування протягом значного періоду в часі - 365 днів є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по процентам в сумі 6000 грн.

Також суд дійшов висновку, що нарахування позивачем в період дії в Україні воєнного стану, передбачених в статті 625 ЦК України, не відповідає положенням ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів за статтею 625 ЦК України в сумі 4650 грн задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, суд належним чином не з`ясував «природу» процентів, які просив стягнути позивач, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник апелянта зазначала, що базовий період – строк протягом якого боржник (позичальник) бажає сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку – 30 днів), який він сам обирає при заповненні заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування – строк на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися (в даному випадку – 365 днів до 20.06.2026 року).

Відповідно до п. 4.10. та п. 10.1. Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступними ставками: стандартна процентна ставка становить: 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; 0.74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше). Промо-ставка (вид акційної процентної ставки) становить 0.30% за кожен день користування Кредитом протягом перших 30 (тридцять) календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця.

В свою чергу, станом на 02 березня 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за договором № 1566-8632 від 21 червня 2025 року, здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.10. та п. 10.1. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.14. Договору), що погоджений між сторонами . Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору. Проте, ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалась та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Також представник зазначала, що комісія за видачу кредиту нараховувалась одноразово при видачі кредиту, відповідно до умов Договору та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу. Тож, позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10. та п. 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.14. кредитного договору.

Вказує, що нарахування за статтею 625 ЦК України, не є неустойкою у розумінні штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права кредитора.

Зазначає, що 24 грудня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

При цьому представник позивача звернула увагу, що одночасно також відбулось виключення п.6.1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», яким було передбачено норму про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування.

Отже, чинна норма Закону «Про споживче кредитування», яка також діяла на дату укладання Договору з відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 року, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Вказує, що норма закону, зокрема пункт 5 частини 3 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені та штрафу, а не до всіх умов Договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вбачається, що Товариством не здійснювалось нарахування (штрафу, пені) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно наданого розрахунку заборгованості, Товариство здійснювало нарахування по процентам (згідно п. 4.10. та п. 10.1. Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.14. Договору), що погоджений між сторонами. Таким чином, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Тобто, помилково ототожнювати, що проценти за користування кредитом (правове регулювання яких передбачене відповідно ст. ст.ст.1048,1056-1 ЦК України), що нараховуються протягом строку договору (п. 4.14. Договору) є пенею у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором. Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 10561 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) Відповідачу. Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Відповідачка взяла на себе зобов`язання та не виконала їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідачка була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилася із ними. Таким чином, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Так, згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», вбачається, що позивачем не нараховувались відповідачу штраф та пеня за не виконання зобов`язань, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 «Про захист прав споживачів».

Узагальненні доводи інших учасників справи

Відзиву на вказану апеляційну скаргу, у встановлений судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження строк, не надійшло.

Сформовані Аркушею Л.В. у системі «Електронний суд» 7 вересня 2026 року додаткові пояснення у справі слід повернути без розгляду, виходячи з наступного.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина 5 статті 174 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 7 серпня 2026 року Миколаївський апеляційний суд надав відповідачці п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, але не визнав необхідним і не надав дозволу відповідачці подати додаткові пояснення після спливу строків на подання відзиву на апеляційну скаргу. Тому зазначені пояснення, сформовані відповідачкою у системі «Електронний суд» 7 вересня 2026 року, слід залишити без розгляду.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 28 вересня 2026 року, датою ухвалення рішення є 28 вересня 2026 року.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.

Обставини справи

Із матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту кредитодавця, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1566-8632 продукту «MiniCredos», за яким кредитодавець відкрив для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника. А позичальник зобов`язалася повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору, кредитний договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 4.1 договору загальний розмір кредиту становить 9300,00 грн. Дата надання/видачі – 21 червня 2025 року.

Кредит надавався позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у пункту 4.1 договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (пункт 4.6 договору).

За умовами пункту 4.7 договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: - 1.00 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; - 0.74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (пункт 4.10 договору).

Згідно з пунктом 4.14 договору, строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту – 20 червня 2026 року.

В пункті 4.18 Договору сторони визначили загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору – 31147,86 грн, які включають в себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту.

За пунктом 4.11 Договору комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1566-8632 разом з додатками підписано відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «А6800» та в розділі 13 договору «Реквізити сторін» позичальник вказала номер особистого електронного платіжного засобу « НОМЕР_1 ».

Разом з кредитним договором відповідачка ознайомилася і підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А6800» Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniCredos», затверджених наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» від 03 червня 2025 року №74-П.

До укладення кредитного договору відповідачка ознайомилася і підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «A0840» Паспорт споживчого кредитування, який містить, зокрема, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо.

Згідно з довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1566-8632 від 21 червня 2025 року, видача кредитних коштів здійснена за допомогою системи EasyPay, на номер платіжної карти « НОМЕР_1 », платіж від 21 червня 2025 року на суму 9300.00 грн.

Успішне перерахування кредитних коштів відповідачці в розмірі 9300 грн на номер платіжної карти № НОМЕР_2 підтверджено ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

Розрахунком заборгованості за договором № 1566-8632 від 21 червня 2025 року позивач підтвердив, що станом на 02 березня 2026 року заборгованість відповідачки по кредитному договору становить 20858,24 грн, з яких основний борг - 5877,60 грн, проценти – 10330,64 грн, залишок відсотків за статтею 625 ЦК України 4650 грн, комісія 0,00 грн. та штрафи 0,00 грн.

Із розрахунку вбачається, що відповідачка частково здійснювала погашення заборгованості, однак не у повному обсязі.

Позивач просить стягнути вказану заборгованість в розмірі 20858,24 грн, яка складається із 5877,60 грн заборгованості по тілу кредиту; 10330,64 грн заборгованості по відсоткам та залишок відсотків за статтею 625 ЦК України - 4650 грн.

Позиція апеляційного суду

Обставини укладення кредитного договору сторони не оскаржують, а тому колегія суддів рішення в цій частині не перевіряє.

Предметом апеляційного перегляду є стягнення процентів, які нараховані позивачем за користування кредитом та за статтею 625 ЦК України.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".

Отже тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, станом на 02 березня 2026 року, в сумі 20858,24 грн, з яких: 5877,60 грн – основний борг за кредитом, 10330,64 грн - заборгованість за процентами та 4650 грн залишок відсотків за статтею 625 ЦК України.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, правомірно врахував наведені позивачем розрахунки заборгованості за тілом кредиту та обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала, взяті кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована відповідачкою, а тому обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5877,60 грн.

Рішення суду в частині визначення розміру заборгованості по тілу кредиту сторони не оскаржують.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідачки на користь позивача 4650 грн заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України.

Звертаючись з вимогою про стягнення заборгованості за процентами річних, позивач посилався на те, що відповідачка не виконала своїх зобов`язань по сплаті кредиту, а тому позивач нарахував проценти, передбачені статтею 625 ЦК України.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) зроблений висновок, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнено відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»).

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням позичальником ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє дотепер.

Установивши, що до вимог про стягнення відсотків, нарахованих за статтею 625 ЦК України за період з 19 вересня 2025 року по 02 березня 2026 року у розмірі 4650 грн, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 4650 грн нарахованих відсотків за статтею 625 ЦК України.

Посилання апеляційної скарги на те, що чинна норма Закону «Про споживче кредитування», яка також діяла на дату укладання Договору з відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 року, а тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Так, Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2120-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Цим же Законом внесені аналогічні зміни в Закон України «Про споживче кредитування», зокрема, розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Між тим, Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон № 3498-IX) вказаний пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем"

При цьому, аналогічні зміни в розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, в редакції Закону № 2120-IX.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак, хоч Закон № 3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» The Sunday Times v. The United Kingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, яка регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань, визначеної статтею 625 цього Кодексу, під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

За таких обставин апеляційний суд не погоджується з аргументами позивача щодо правомірності нарахування платежів на підставі пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом

Зменшуючи розмір стягнення процентів за користування кредитом до 6000 грн, суд першої інстанції, застосувавши положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», виходив з того, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Заперечуючи щодо такого зменшення, представник позивача зазначала, що норма закону, зокрема, пункт 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вбачається, що товариством не здійснювалось нарахування (штрафу, пені) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в пункті 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині, оскільки відповідачка, укладаючи кредитний договір, погодилася на умови, які передбачені кредитним договором, в тому числі, які передбачають нарахування відсотків за користування кредитними коштами, вони є чіткими, зрозумілими та нарахованими позивачем за умовами кредитного договору в межах строку дії договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів; їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Зокрема, в Договорі сторони визначили, що:

- нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: - 1.00 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; - 0.74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (пункт 4.10);

- строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення кредиту – 20 червня 2026 року (пункт 4.14);

- загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору складають 31147,86 грн, які включають в себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (пункт 4.18);

- комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту (пункт 4.11).

Отже, враховуючи, що комісія за видачу кредиту складає 1395 грн (9300*15%), проценти за користування кредитом складають 29 752,86 грн (31147,86-1395).

В розділі 12 договору про відкриття кредитної лінії зазначено, що цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання кредиту. Укладаючи цей Договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (пункт 12.1 договору).

Позичальник підтвердила, що до укладення Договору позичальник уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та статтями 9, 25 Закону України "Про споживче кредитування" на веб-сайті Кредитодавця або у мобільному додатку, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (пункт 12.9.1. договору).

Згідно з пунктом 12.9.2 цей договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов`язковими для позичальника.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище умови кредитного договору є чіткими та зрозумілими.

Таким чином, відповідачка погодила розмір процентів, підписуючи кредитний договір на визначених у ньому умовах.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, погодили процентні ставки за користування кредитом, а тому колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на неспівмірність нарахованих відсотків, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України, що є узгодженими сторонами договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачка здійснила часткове погашення кредитного договору.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що проценти за користування кредитом позивачем нараховано за 254 дні, тобто в межах строку кредитування (365 днів), колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині помилкового зменшення судом першої інстанції заборгованості по процентам за правомірне користування кредитними коштами з 10330,64 грн до 6000 грн.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права, рішення належить змінити на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, зі збільшенням розміру стягнення заборгованості зОСОБА_1 на користь позивача з 11877,60 грн до 16208,24 грн.

Щодо судових витрат

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, змінив оскаржуване рішення суду, задовольнив позовні вимоги позивача частково на 77,7 %, то наявні підстави для нового розподілу судових витрат.

Враховуючи розмір судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову в суді першої інстанції (2085,24 грн) та сплаченого при подачі апеляційної скарги (3993,60 грн) , пропорційність задоволених позовних вимог (77,7 %), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5171,71 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2026 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1566-8632 від 21 червня 2025 року у розмірі 16208,24 (шістнадцять тисяч двісті вісім) гривень 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) 5171,71 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський

Судді: Т.Б. Кушнірова Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складене 28 вересня 2026 року.