Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №461/1206/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/1206/26 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 33/811/1572/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Крайнього О.В. ( у режимі відеоконференції), представника Львівської митниці Сліпенка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 19 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України,

встановив:

вищенаведеною постановою визнано ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн.

Вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил №0134/209000/2026 від 02.02.2026 р. товар - повернуто ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ).

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, 02 лютого 2026 року близько 08 год. 20 хв. в зону митного контролю митного поста «Краковець» Львівської митниці в напрямку виїзду з України в Республіку Польща смугою руху «зелений коридор» прибув транспортний засіб марки «FORD TRANSIT», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ). Обравши для проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор», вказаний громадянин заявив про відсутність у нього товарів, які підлягають обов`язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню, а також товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.

Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце проведення поглибленого огляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення митного огляду із залученням службового собаки по кличці «Карл» у кишені водійських дверей транспортного засобу, без ознак приховування, було виявлено лікарські засоби, а саме: таблетки з маркуванням «STADA Zaldiar 37.5MG/325MG, TRAMADOLI PARACETAMOLUM», діюча речовина - трамадол, у кількості 19 таблеток.

Громадянин Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) дозвільних документів на право переміщення через митний кордон України вказаних лікарських засобів не надав.

Діюча речовина «tramadol» (трамадол) віднесена до переліку наркотичних засобів та психотропних речовин і прекурсорів затвердженого ПКМУ від 06.05.2000 р. №770 Таблиці № 11 Списку №1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено».

02.02.2026 року посадовими особами управління боротьби зх. контрабандою та ПМП Львівської митниці на адресу Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області направлено повідомлення №041/26 про вчинення кримінального правопорушення.

Вищевказані медичні препарати були вилучені працівниками ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області “протоколом огляду місця події від 02.02.2026 року”.

Зазначені дії ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) митним органом кваліфіковано за ч. 3 ст. 471 МК України.

Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, щокопію постанови у день її винесення – 19.05.2026 року, особисто не отримував, також не був присутній під час проголошення постанови та не мав можливості безпосередньо дізнатися про її зміст, мотиви, строк і порядок апеляційного оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова прийнята передчасно, тягне за собою суворі наслідки, винесене з порушенням матеріального права.

Звертає увагу на те, що виявлений лікарський засіб у кількості 19 таблеток, не був прихований у спеціально обладнаних сховищах, не переміщувався у промисловій чи комерційній кількості, знаходився відкрито у транспортному засобі, а його кількість відповідала особистому використання.

Зазначає, що апелянт є пожежником у Польщі, періодично бере участь у гуманітарних поїздках до України.

Вказує, що 02.02.2026 року повертався після виконання гуманітарної місії, а препарат мав при собі, у зв`язку з болями шийного відділу хребта та за медичним призначенням.

Зауважує, що суд не врахував, що ОСОБА_1 є громадянином республіки Польща, не володіє знаннями українського законодавства, під час складання протоколу перекладач не залучався, а за таких умов підписання протоколу не може автоматично розцінюватися як повне усвідомлення змісту процесуальних документів та правових наслідків.

Стверджує, що у цій справі наявні всі обставини, які свідчать про малозначність діяння: препарат переміщувався у кількості 19 таблеток, був призначений для особистого використання та не приховувався у спеціальних сховищах, крім того, відсутні будь-які докази комерційної мети, збуту чи передачі іншим особам, відсутні шкідливі наслідки, відомості до ЄРДР за фактом виявлення препарату не вносилися.

Заслухавши пояснення захисника - адвоката Крайнього О.В. на підтримку апеляційної скарги, думку представника Львівської митниці Сліпенка С.В., щодо законності судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно з ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне, та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Положеннями ст. 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів провадження, вказані вимоги закону при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були дотримані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 471 МК України, недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами - тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.

Згідно з приміткою ст. 471 МК України, недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")".

Згідно з ч.5 ст. 366 МК України, обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.196 Митного кодексу України не можуть бути пропущені через митний кордон України товари (крім товарів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязі та порядку, встановлених статтями 376 і 378 цього Кодексу), на пропуск яких відповідно до закону потрібні документи державних органів, установ та організацій, уповноважених на їх видачу, в разі відсутності таких документів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції що, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України підтверджується: протоколом про порушення митних правил; копією контрольного талону; актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; службовою та доповідною записками; повідомленням №041/26 про протиправне діяння, що містить ознаки злочину.

Будь-яких підстав не довіряти вищенаведеним доказам апеляційний суд не вбачає, оскільки вони не викликають сумнівів у їх достовірності і допустимості, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи про адміністративне правопорушення, об`єктивно узгоджуються між собою, взаємодоповнюють один одного та повністю у своїй сукупності відтворюють обставини вчиненого правопорушення.

Отже, враховуючи відомості вищезазначених письмових доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 МК України.

Щодо доводів апеляційної скарги, щодо відсутності умислу у діях ОСОБА_3 , мовний бар`єр, гуманітарну діяльність та малозначність вчиненого правопорушення, то такі були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Так, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на відсутність умислу у діях ОСОБА_3 , мовний бар`єр, гуманітарну діяльність та малозначність вчиненого правопорушення суд до уваги не бере, оскільки такі доводи не спростовують встановлених судом обставин щодо переміщення через митний кордон України товарів із порушенням порядку проходження митного контролю. Крім цього, сам по собі факт здійснення волонтерської діяльності чи наявність медичних показань до вживання препарату не звільняє особу від обов`язку дотримуватись вимог митного законодавства України.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови судді першої інстанції, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо того, що висновок суду першої інстанції є передчасним, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

За таких обставин, апеляційний суд визнає подану апеляційну скаргу необґрунтованою, та не вбачає підстав для скасування постанови судді Галицького районного суду міста Львова від 19 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.

Ураховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, й підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 19 травня 2026 року.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 19 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк