Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №444/2240/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/2240/25 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 33/811/1583/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Бандирського А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бандирського Андрія Стефановича на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 23 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. в дохід держави без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. в дохід держави.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 10.05.2025 року о 20 год. 05 хв. в с.Туринці по вул. Центральній, 12, Львівського району Львівської області, керував транспортним засобом - мотоциклом марки Боксер, номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, поведінка, що не відповідає обстановці, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медзакладі ОСОБА_1 відмовився.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Бандирський А.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, щоОСОБА_1 не було відомо про винесення постанови.

Крім того, докази надсилання постанови в матеріалах справи відсутні.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що завдана істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_1 .

Звертає увагу на те, що наступного дня після зупинки транспортного засобу – 11.05.2025 ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння і за результатами дослідження встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває в стані наркотичного сп`яніння.

Вказує, що складання протоколу та подальше притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, потягло негативні наслідки, оскільки після досягнення повноліття останній неодноразово намагався влаштуватися на роботу, однак роботодавці відмовляли у прийняті на роботу, так як ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що проведення працівником поліції опитування неповнолітнього ОСОБА_1 без участі батьків чи одного з них, є прямим порушенням вимог законодавства, що тягне за собою недійсність такого опитування та процедуру огляду.

Стверджує, що старший лейтенант поліції Карабін В.В. після того, як ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння, умисно вимкнув нагрудний портативний відео реєстратор для того, що спонукати ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду.

Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Бандирського А.С., на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно п.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 326444 від 10.05.2025 року; відеозаписом, а також іншими матеріалами справи.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.

З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

При цьому, як вбачається з відеозапису, працівники поліції не здійснювали по відношенню до ОСОБА_1 , будь-яких дій, які могли свідчити про спонукання до відмови від проходження огляду.

Крім того, поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована відеозаписом вказує, що він повністю усвідомлювала вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, розумів ситуацію у якій опинився, однак зайняв тверду позицію щодо відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та подальше притягнення його до адміністративної відповідальності потягло негативні наслідки у вигляді відмови у працевлаштуванні.

Наведені обставини самі по собі не свідчать про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та не мають правового значення для вирішення питання про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, за встановлених у справі обставин ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Така відмова є самостійною підставою відповідальності за вказаною нормою.

Отже, посилання апелянта на можливі негативні наслідки для ОСОБА_1 у сфері працевлаштування не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи апеляційної скарги про те, що проведення працівником поліції опитування неповнолітнього ОСОБА_1 без участі батьків чи одного з них, є прямим порушенням вимог законодавства, що тягне за собою недійсність такого опитування та процедуру огляду, апеляційний суд вважає безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не опитувався працівниками поліції як свідок чи інша особа з метою отримання інформації, необхідної для виконання поліцейських повноважень, а надавав пояснення як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, у порядку, передбаченому ст. 268 КУпАП.

При цьому положення ст. 270 КУпАП регулюють участь законних представників неповнолітньої особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та не містять вимоги про обов`язкову участь батьків чи іншого законного представника під час надання такою особою власних пояснень.

За таких обставин посилання апелянта на порушення порядку проведення опитування неповнолітнього та, як наслідок, на недійсність процедури огляду, є необґрунтованим, оскільки надання ОСОБА_1 пояснень та проведення огляду (пропозиція пройти огляд і відмова від його проходження) є різними процесуальними діями, порядок проведення яких регулюється різними нормами законодавства.

Щодо посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що наступного дня після зупинки транспортного засобу – 11.05.2025 ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння і за результатами дослідження встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває в стані наркотичного сп`яніння, то апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки даний результат було отримано останнім на підставі його самозвернення, без присутності поліцейських та враховуючи, що відносно нього було складено адміністративні матеріали саме за його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

Тому підстав для скасування постанови судді Жовківського районного суду Львівської області від 23 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокату Бандирському Андрію Стефановичу строк апеляційного оскарження постанови судді Жовківського районного суду Львівської області від 23 липня 2025 року.

Постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 23 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бандирського Андрія Стефановича– без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк