Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №447/503/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/503/26 Головуючий у 1 інстанції: Джус Р.В.

Провадження № 33/811/1505/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Смолового А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Смолового Андрія Валерійовича на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 07 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень 00 копійок (тридцять чотири тисячі гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Згідно з постановою судді, 08.02.2026 близько 14:02:00 год в м. Новий Розділ по вулиці Стуса Василя 4, ОСОБА_1 повторно протягом року керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан вживання алкоголю на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Смоловий А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з істотним порушенням норм процесуального права.

Звертає увагу на те, що постановою судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16.02.2026 матеріали справи було повернуто до ВПД № 1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області для належного оформлення саме через відсутність довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, однак після повернення матеріалів 26.02.2026 зазначену вимогу постанови суду виконано не було.

Крім того, суд, замість того, щоб застосувати наслідки невиконання власної попередньої постанови, самостійно визнав факт повторності встановленим на підставі копії постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 03.07.2025 у справі № 447/1656/25.

Вказує, що сама фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 586194 від 08.02.2026 не містить жодної вказівки на вчинення правопорушення повторно протягом року, тобто кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 130 КУпАП у самому обвинувальному документі відсутня.

Зазначає, що суд залишив поза увагою істотні недоліки безперервності відео фіксації та необґрунтовано послався на рапорт інспектора Вірта О.І. як на джерело, що доповнює докази обвинувачення.

Стверджує, що із наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що на пропозиції поліцейського пройти такий огляд ОСОБА_1 послідовно повідомляв про намір пройти огляд одразу після того, як отримає консультацію захисника, з яким на момент зупинки безпосередньо спілкувався телефоном, тобто реалізовував своє конституційне право на правничу допомогу, передбачене ст. 59 Конституції України, а не висловлював категоричну відмову від проходження огляду як такого.

Вказує, що судом призначено стягнення, близьке до максимально можливого (штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів та позбавлення права керування на максимальний строк - 3 роки), однак в оскаржуваній постанові відсутній конкретний аналіз обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, майнового стану особи та інших обставин, які відповідно до ст. 33 КУпАП підлягають обов`язковому врахуванню при визначенні виду і розміру стягнення.

Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Смолового А.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №586194 від 08.02.2026, з якого вбачається, що 08.02.2026 близько 14:02:00 год в м. Новий Розділ по вулиці Стуса Василя 4, ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, та від проходження огляду на стан вживання алкоголю на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КНП «Новороздільська міська лікарня» від 08.02.2026 у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, згідно якого огляд не проводився; довідкою про те, що згідно інформаційного порталу Національної поліції України, підсистеми «Пошук посвідчення водія», гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідчення водія у СЦ МВС №4609 серія НОМЕР_1 від 21.08.2007, статус: зданий на збереження; довідкою про те, що згідно інформаційного порталу Національної поліції України, підсистеми «ГСЦ АМТ» гр. ОСОБА_1 08.02.2026 близько 14:02 керував транспортним засобом марки «Форд Фокус» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копію постанови від 08.02.2026 серії ЕНА №6633041 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за ч.4 ст.126, а саме за те, що 08.02.2026 близько 14:27 год в м. Новий Розділ по вулиці Стуса Василя 4, ОСОБА_1 керував автомобілем будучи позбавленим права керування транспортним засобом; копією постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 03.07.2026, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, які долучені до матеріалів справи, в яких відображені обставини, які відбувалися за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суд дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про намагання ускладнити працівникам поліції виконання їх обов`язків щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та була спрямована на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Посилання апелянта на невиконання органом поліції вимог постанови суду від 16.02.2026 щодо надання довідки про повторність вчинення адміністративного правопорушення не спростовує правильності висновку суду першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується копією постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 03.07.2025 у справі № 447/1656/25, якою його визнано винним у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення.

За таких обставин відсутність окремої довідки про повторність сама по собі не свідчить про відсутність такої обставини, оскільки повторність встановлюється на підставі належних матеріалів справи, а не виключно на підставі довідки органу поліції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою істотні недоліки безперервності відеофіксації та необґрунтовано послався на рапорт інспектора Вірта О.І., колегія суддів вважає безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, наданий до суду відеозапис містить відеофайли, кожен з яких, у свою чергу, є цілісним та безперервним і повністю відтворює зафіксовані на ньому обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Сам по собі факт наявності декількох окремих відеофайлів не свідчить про порушення цілісності такого відеозапису, оскільки кожен із них є безперервним у межах відповідного періоду фіксації та у сукупності з іншими матеріалами справи дає можливість встановити обставини події.

Щодо посилання суду першої інстанції на рапорт інспектора Вірта О.І., то з оскаржуваної постанови вбачається, що суд прямо зазначив: за своїм правовим змістом не є доказом, проте є документом, яким поліцейський інформує керівництво про обставини події, законність та обґрунтованість дій поліцейських під час виявлення водія з ознаками алкогольного сп`яніння. При цьому суд не надав рапорту самостійного доказового значення, а лише зазначив про відповідність викладених у ньому відомостей іншим матеріалам справи.

Таким чином, саме по собі посилання апелянта на те, що рапорт не може бути самостійним доказом, не спростовує законності висновків суду першої інстанції, оскільки висновок про доведеність вини ґрунтується не на цьому документі, а на сукупності досліджених судом доказів, у тому числі на відеозаписі, який відтворює обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про призначення судом стягнення, близького до максимально можливого, без належного врахування положень статті 33 КУпАП суд вважає безпідставними.

Санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП за вчинення правопорушення водієм передбачено, зокрема, накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Отже, визначені судом розмір штрафу та строк позбавлення права керування відповідають безпосередньо встановленим санкцією закону.

При цьому оплатне вилучення транспортного засобу судом першої інстанції не застосовано.

За таких обставин посилання апелянта на необхідність врахування майнового стану та обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, не спростовують законності постанови, оскільки такі обставини не могли вплинути на визначені законом розмір штрафу та строк позбавлення права керування.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 07 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Смолового Андрія Валерійовича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк