Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №441/922/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 441/922/25 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.

Провадження № 22-ц/811/3175/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200520169 щодо кредитування, за умовами якої банк надав відповідачці кредитні кошти в розмірі 15 508, 12 грн з встановленим строком користування з 30.004.2016 по 30.11.2017, які відповідачка зобов`язувалась повернути.

20.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за договором, що був укладений з відповідачкою.

Позивач зазначав, що ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином. В той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

Станом на 29.04.2025 загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 44 437, 39 грн, з яких: 15 232, 95 грн - заборгованість за кредитом, 29 204, 44 грн - заборгованість за відсотками. При цьому вказував, що заборгованість розрахована станом на дату підписання договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк «Михайлівський» до ТОВ «Діджи Фінанс», що зафіксована у додатку до договору – реєстрі кредитних договорів.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200520169 від 30.04.2016 у розмірі 58 157, 29 грн, яка складається з суми заборгованості в розмірі 44 437, 39 грн, 3 % річних в сумі 4 003, 02 грн та інфляційних втрат в сумі 9 716, 88 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10 липня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідачки про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності для звернення до суду з відповідними позовними вимогами – відмовлено.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200520169 від 30 квітня 2016 року у розмірі 58 157 гривень 29 копійок, 2 422 гривні 40 копійок судового збору та 5 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 65 579 гривень 69 копійок.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, яка підписана представником Зіновкіною Оленою Павлівною, в якій покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Вказує, що позивачем не надано розрахунку заборгованості, а лише зазначено про наявність заборгованності за тілом кредиту в розмірі 15 232, 95 грн та 29 204, 44 грн заборгованості за відсотками, стверджуючи, що відповідачка жодного разу не сплачувала а ні тіло кредиту, а ні відсотки, проте з аналізу наданої позивачем виписки по рахунку вбачається проведення 27.07.2020 операції на 15 232, 95 грн що свідчить про повне погашення заборгованості відповідачкою.

Вважає, що судом першої інстанції не встановлено конкретних дат виникнення кожної частини заборгованості, кількості та розміру фактично здійснених відповідачкою платежів, суми кожного платежу, розміру заборгованості за тілом кредиту після кожного платежу, конкретного періоду нарахування 29 204, 44 грн процентів, процентної ставки, яка застосовувалась у кожний період, первинних бухгалтерських документів, на підставі яких здійснювалося відповідне нарахування.

Стверджує, що механічне прийняття розрахунку позивача без перевірки початкової дати, бази нарахування та кожного періоду є недостатнім для висновку про доведеність заявленої суми.

Суд не може виходити з презумпції існування боргу лише через відсутність у відповідача квитанцій десятирічної давності. Навпаки, саме позивач повинен довести факт непогашення кредиту належними первинними документами банківського обліку та руху коштів по рахунку. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.04.2023 у справі №569/15311/21 та від 09.08.2023 у справі № 266/4900/21.

Зазначає, що набуття ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги у 2020 році жодним чином не поновило та не перервало перебіг позовної давності, яка почала свій перебіг ще після, начебто, порушення відповідачем умов кредитного договору, а тому ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги разом із усіма наслідками спливу позовної давності, які вже існували або продовжували перебіг на момент відступлення права вимоги.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200520169 від 30.04.2016 року відмовити у повному обсязі. Застосувати наслідки спливу позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.До такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на таке.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частинпа перша статті 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, які відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено договір у формі заяви (оферти) №200520169 про надання та використання платіжної картки Visa/MasterCard, номер рахунку одержувача: НОМЕР_1 , сума кредиту в розмірі 15 508, 12 грн, розмір процентної ставки за кредитом 0, 0001 %. Умовами договору передбачено, що ОСОБА_1 пропонує банку укласти з нею договір про надання та використання платіжної картки в рамках якого: надати їй кредит у сумі, що зазначена у графі «Сума кредиту» Розділу 2ОП Заяви, та в день кредиту утримати з суми кредиту разову комісію за видачу кредиту у сумі 232. 62 грн; відкрити рахунок, що буде використовуватися виключно в рамках кредитного договору, зазначеного в графі Рахунок клієнта Розділу 2 ОП Заяви.

30.04.2016 ОСОБА_1 підписана анкета № 2750315, в якій зазначено загальну інформацію про кредит (бажана сума кредиту 13 000 грн, строк (міс.) 19, мета кредиту ремонт, сума додаткових послуг 2 508, 12 грн; контактну інформацію; адресу реєстрації клієнта; адресу фактичного місця проживання або перебування, довідка про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту, згода суб`єкта на обробку персональних даних від 30.04.2016.

У довідці про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту, яка підписана ОСОБА_1 зазначено мета кредиту: на споживчі потреби; сума кредиту: до 50 000 грн; строк кредиту: 19 місяців; забезпечення кредиту: без забезпечення; оцінка майна: не здійснюється; форма кредитування: у формі відновлювальної кредитної лінії; тип процентної ставки: фіксована; дострокове повернення кредиту: дострокове повернення кредиту можливе шляхом внесення повної суми заборгованості; порядок погашення кредиту: погашення кредиту здійснюється шляхом внесення коштів на рахунок; строк: 5 років; процентна ставка за кредитом (річних): 0, 0001 % нараховується на залишок заборгованості по кредиту.

20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору (том 1 а.с. 28-29).

Пунктом 2 договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року визначено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуває всі права кредитора за кредитними договорами в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 16 цього договору (зокрема, підписання договору сторонами), але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору.

На виконання вимог п. 4 договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило на користь ПАТ «Банк Михайлівський» ціну договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону) - № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року, переможцем яких стало ТОВ «ДіджиФінанс», у розмірі 5307308,39 грн.

З копії Витягу реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору № 7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020 вбачається, що до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 200520169, укладеним 30.04.2016 із ОСОБА_1 на суму 44 437, 39 грн, з яких: 15 232, 95 грн - заборгованість по тілу кредиту, 29 204, 44 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно із розрахунком, інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 становлять 9 716, 88 грн, 3 % річних – 4 003, 02 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 в справі № 910/11298/16, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього. Вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України, частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заборгованості відповідача та її розміру ТОВ «Діджи Фінанс» надало до суду виписки по особовим рахункам.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав виписки по особовим рахунками за період з 23.05.2016 по 27.07.2020, зокрема за рахунками № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , сформовані з 23.05.2016, а не з дати укладення кредитного договору 30.04.2016, у зв`язку з чим з`ясувати суму наданого кредиту та дату початку строку кредитування не виявляється можливим.

У виписках зазначені номери рахунків, які не відповідають рахунку № НОМЕР_1 , вказаному у заяві (оферта) № 200520169 від 30.04.2016.

Доказів того, що вказані у виписках рахунки належать саме відповідачці та відкриті на виконання кредитного договору № 200520169 від 30.04.2016, матеріали справи не містять.

Всупереч вимогам статтей 12, 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов кредитного договору № 200520169 від 30.04.2016 замість рахунку № НОМЕР_1 , було відкрито інший рахунок, відомості за яким містяться у наданій виписці.

Крім того, з наданих виписок вбачається, що банком безпосередньо до тіла кредиту включалися також: прострочені відсотки на кредит, прострочені нараховані доходи за кредитом.

Зазначені обставини були залишені судом першої інстанції поза увагою, що призвело до невірних висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Разом з цим, судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не було надано розрахунку заборгованості, з якого суд міг би встановити розмір боргу, інформацію щодо нарахування відсотків за договором та строку, протягом якого вони нараховувалися, що вказує на передчасні висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Варто зазначити, що без надання детального розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку, а саме: розмір заборгованості, її період, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, а також період нарахування.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27.03.2019 у справі №334/1746/15-ц, від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.

Наявний в матеріалах справи розрахунок містить інформацію про нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, який здійснений позивачем ТОВ «Діджи Фінанс», на суму заборгованості, яка була відступлена за договором про відступлення права вимоги, проте такий розрахунок не містить інформації про складові частини основної заборгованості, що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування заборгованості, проти якої заперечує відповідач.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували розмір заявленої до стягнення з відповідачки заборгованості, що суд першої інстанції залишив поза увагою, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність в матеріалах справи доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, залишивши поза увагою те, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б доводили обґрунтованість заявленого розміру заборгованості та її складових частин, задля перевірки обґрунтованості заявлених позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини перша та друга статті 376 ЦПК України).

Таким чином, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, у зв`язку з відмовою у позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Разом з цим, оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і відмовляє у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200520169 від 30 квітня 2016 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 58 157 гривень 29 копійок, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 3 633, 60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 28 вересня 2026 року.

Головуючий: С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич