Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №466/6179/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/6179/26 Головуючий у 1 інстанції: Федорів О.П.

Провадження № 33/811/1540/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Богданова О.В., представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Іваницького Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника - адвоката Богданова О.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 05 червня 2026 року близько 11.00 год, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своїх двох дітей неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: виражався нецензурною лексикою, голосно кричав, чим завдав шкоди їхньому психічному здоров`ю.

Крім того, ОСОБА_1 05 червня 2026 року близько 11.00 год., за адресою АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру без нанесення тілесних ушкоджень відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: кричав, висловлювався нецензурною лексикою, та штовхав, чим завдав шкоди психічному здоров`ю сина.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Богданов О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2026 року, провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Звертає увагу, що у ОСОБА_1 з колишньою дружиною тривалий конфлікт, у який вона за кожної нагоди втягує дітей, вчить їх влаштовувати провокації та записувати їх для подальшого використання проти ОСОБА_1 .

Стверджує, що саме старші діти спровокували конфлікт, через що він дещо підвищив тон розмови, водночас жодних доказів того, що він вчиняв фізичне насильство щодо сина ОСОБА_6 у матеріалах справи немає, на аудіо записі немає звуків штовханини, ударів чи биття посуду.

Вказує, що ОСОБА_1 попри все продовжує спілкуватися з дітьми. Сплачує аліменти, піклується про двох інших усиновлених у шлюбі дітей, які проживають з ним, та до яких ОСОБА_7 не виявляє жодного інтересу.

На думку апелянта, усі дії ОСОБА_7 спрямовані на спотворення репутації ОСОБА_1 та подальше використання подібних рішень при розгляді справи про поділ майна подружжя.

Зазначає, що показання інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції ЛРП № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 не можуть братися до уваги, позаяк така є заінтересованою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин.

Вважає, що аналіз висновків психолога усіх трьох дітей здійснений судом вибірково, та зауважує, що зафікований факт самопошкоджуючої поведінки у ОСОБА_9 трапився рік тому, та не може бути пов`язаний з подіями 05.06.2026 та свідчить про тривалі психологічні проблеми. Також переконаний, що неправдивим є твердження про те, що ОСОБА_6 засмучує відсутність інтересу батька до нього, адже ОСОБА_6 сам заблокував телефон батька.

Апелянт переконаний, що для надання оцінки висловлюванням ОСОБА_1 та формування доказової бази його вини слід було призначити лінгвістичну експертизу.

ОСОБА_1 , захисник Богданов О.В. апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.

ОСОБА_2 , адвокат Іваницький Я.О. апеляційну скаргу заперечили, просили постанову судді залишити без змін.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Так, відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.254-256 КУпАП.

Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №217826 від 02.07.2026, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №217827 від 02.07.2026, в яких викладено фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення; письмовою заявою ОСОБА_2 від 16.06.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 18.06.2026, в яких підтвердила факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 від 18.06.2026; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_5 від 18.06.2026; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_4 від 18.06.2026, консультаціями психолога потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 15.06.2026.

Крім того в суді першої інстанції було допитано потерпілих ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , законного представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_10 , свідка інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_8 , проведено прослуховування аудіозапису.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , надала пояснення про те, що у день, зазначений у протоколі, батько ОСОБА_1 прийшов зранку у будинок, де вони проживають з матір`ю. У цей час там був її хлопець, якого батько вигнав, а вона з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 залишались снідати на кухні. У них з батьком часті сварки і напружені відносини. Вважає, що батько до неї негативно ставиться, за що їй образливо. Приходить забирати наймолодшого ОСОБА_11 і прагне з ним спілкуватись. Вона впевнена, що ОСОБА_11 не завжди це подобається і вона, як старша сестра, прагне його захистити та, виходячи з його реакції і поведінки, оберігає його, коли батько починає на нього тиснути у спілкуванні. У той день вона залишила увімкнутим диктофон про всяк випадок, бо боялась конфлікту. Зайшовши в кухню, батько почав їх з ОСОБА_6 виганяти та у процесі штовхнув ОСОБА_6 . ОСОБА_6 налякався, ОСОБА_11 сидів наляканий з широко відкритими очима. Потім батько продовжив кричати на них. Зазначила, що їй було неприємно та що вона відчувала страх, загрозу з боку батька.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , пояснив, що у той день батько прийшов зранку до них. Він, ОСОБА_6 , у цей момент снідав. Спочатку батько спілкувався нормально, а потім почав кричати, взяв його за плечі і виштовхнув у коридор. Він відчував загрозу і боявся, що батько буде продовжувати його бити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , надав пояснення про те, що він дуже боїться батька. Зазначив, що він не може відмовити батькові кудись з ним іти через страх. У той день, про який йде мова, він теж злякався, а батько переконував його поїхати разом з ним. Бачив як тато штовхнув ОСОБА_6 і думав, що це може повторитись. Підтвердив, що тато кричав і що йому було дійсно страшно.

Законний представник потерпілих - мати ОСОБА_2 пояснила, що 05 червня 2026 року ОСОБА_1 прийшов до них додому та переконував наймолодшого ОСОБА_11 їхати з ним до родичів. При цьому знав, що у дитини випускний з четвертого класу. Зазначила, що ОСОБА_1 знає, що діти його записують після одного конфліктного випадку. Додатково вказала на те, що у той день, коли ОСОБА_1 виганяв дітей з кухні, сам пригощався їхньою їжею.

Представники потерпілих ОСОБА_10 у судовому засіданні 22 липня 2026 року та ОСОБА_12 у судовому засіданні 05 серпня 2026 року просили притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, адже вважають, що в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_12 зауважив, що мова про провокацію конфлікту з боку дітей йти не може, оскільки ОСОБА_1 дорослий та повинен контролювати свою поведінку.

У судовому засіданні 05 серпня 2026 року допитана як свідок інспектор сектору ювенальної превенції відділу превенції Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_8 надала показання про те, що вона складала протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 02 липня 2026 року. Зазначила, що у їхньому відділі превенції знають цю сім`ю, адже неодноразово складали протоколи за зверненням матері. Раніше колеги складали протоколи за вчинення домашнього насильства, але усі провадження були закриті, мабуть, через те, що колеги не приходили у судові засідання. Сама вона вперше безпосередньо брала участь у роботі зі сім`єю. Вказала на те, що мати дітей звернулась зі заявою про вчинення правопорушення, додавши звукозапис та документи щодо відвідування психолога з дітьми. Вона, ОСОБА_8 особисто відбирала пояснення у дітей та усі діти описали докладно те, як відбувався конфлікт у них вдома 05 червня 2026 року. На підставі відібраних пояснень та долучених доказів вона склала протоколи про адміністративні правопорушення. Вважає неприпустимим спілкування з дітьми на підвищених тонах та у спосіб, який здійснив ОСОБА_1 , та що зафіксовано на аудіозаписі.

Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Доводи апеляційної скарги про те, що усі дії ОСОБА_2 спрямовані на спотворення репутації ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та є лише суб`єктивним сприйняттям правопорушником обставин події.

Враховуючи викладене, аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення, та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що обставини домашнього насильства, які описані у ньому, дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину, зміст протоколів відповідає диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що для надання оцінки висловлювань ОСОБА_1 необхідно було призначати лінгвістичну експертизу, апеляційний суд вважає безпідставним та вважає правильним висновок судді першої інстанції про те, що зі змісту аудіозапису вбачається використання ОСОБА_1 грубих та принизливих висловлювань щодо дітей, а також агресивної манери спілкування, що доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру щодо неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 , а також психологічного і фізичного насильства без заподіяння тілесних ушкоджень щодо неповнолітнього ОСОБА_5 .

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування.

Апеляційний суд враховує і те, що докази наявні в матеріалах справи взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об`єктивності та суперечливості, не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви в об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні.

З огляду на викладене, вважаю, що постанова Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт - відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Богданова О.В. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк