Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №133/158/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/158/26

Провадження № 33/801/1040/2026

Категорія: 149

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач: Копаничук С. Г.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

28 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Копаничук С.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Вперше з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 02.06.2026 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16.06.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто особі, яка її подала, оскільки заявником пропущено строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, та відсутнє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2026 року.

Вдруге з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 19.06.2026 року просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що він є військовослужбовцем, під час судового засідання 16.03.2026 року присутній не був, оскільки в цей час проходив службове переведення до іншої військової частини, копію постанови отримав лише 31 березня 2026 року. Однак після цього з 01.04.2026 року по 28.04.2026 року перебував на навчанні, що підтверджується записами у військовому квитку, після завершення навчання, з 05.05.2026 року прибув до нового місця служби, у зв`язку з чим об`єктивно був позбавлений можливості своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 15.07.2026 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2026 року відмовлено. Апеляційну скаргу разом з додатками повернуто особі, яка її подала.

Втретє з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 12.09.2026 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Окрім того ОСОБА_1 звернувся із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2026 року. Вказав, що під час судового засідання 16.03.2026 року присутній не був, оскільки в цей час проходив службове переведення до іншої військової частини, копію постанови отримав лише 31 березня 2026 року. 01.04.2026 року по 28.04.2026 року перебував на навчанні, що підтверджується записами у військовому квитку, після завершення навчання, з 05.05.2026 року прибув до нового місця служби, у зв`язку з чим об`єктивно був позбавлений можливості своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу. Окрім того, режим пересування ОСОБА_1 та можливість залишення місця служби визначалися не особистим розсудом, а вимогами військової служби, встановленими розпорядком, наказами командування та необхідністю безперервного виконання службових обов`язків, тому не мав можливості на власний розсуд у будь який час залишити гарнізон та прибути до іншого міста для вирішення особистих і процесуальних питань. Щодо поданої ним 10.04.2026 року заяви про розстрочку виконання постанови, то її подання не свідчить про наявність реальної можливості підготувати повноцінну та мотивовану апеляційну скаргу. Заява про розстрочку була спрямована на врегулювання порядку виконання постанови та не потребувала аналізу всіх матеріалів справи, відеозаписів, доказів і формування правової позиції щодо законності притягнення ОСОБА_1 .

Перевіривши доводи скаржника з приводу поновлення строку на апеляційне оскарження, вивчивши матеріали справи приходжу до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги не підлягає поновленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Оскаржена постанова Козятинського міськрайонного суду Вінницької області щодо ОСОБА_1 була винесена 16.03.2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було достемено відомо про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього шляхом надсилання повідомлення у додаток «Viber», що підтверджується довідкою про доставку повідомлення (а.с. 12), а також поданими ним телефонограмам 10.03.2026 року та 16.03.2026 року з проханням про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Окрім того, з тексту постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 у судовому засіданні своєї вини не визнав та пояснив, що був вимушений сісти за кермо оскільки їхав на співбесіду до командира іншої частини, щоб змінити військову частину.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 10.04.2026 року подав до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області заяву про розстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, накладеного оскаржуваною постановою від 16.03.2026, яку постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07.05.2026 року було задоволено та розстрочено ОСОБА_1 виплату штрафу в розмірі 40 800 грн рівними частинами на 12 місяців по 3400 грн щомісячно.

Враховуючи вищенаведене, доводи ОСОБА_1 не можна вважати поважними причинами, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та його власною процесуальною поведінкою. Зокрема, ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи, дату та час судового засідання, що підтверджується як доставленням йому відповідного повідомлення, так і його телефонограмами від 10.03.2026 року та 16.03.2026 року. При цьому, як зазначено в оскаржуваній постанові, він був обізнаний із суттю пред`явленого йому обвинувачення та надавав суду свої пояснення щодо обставин вчинення правопорушення. Крім того, вже 10.04.2026 року, тобто невдовзі після ухвалення постанови, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочку її виконання, у якій прямо посилався на постанову від 16.03.2026 року. Таким чином, його твердження про відсутність реальної можливості своєчасно звернутися з апеляційною скаргою не узгоджується з фактичними обставинами справи, оскільки він мав можливість звертатися до суду з процесуальними заявами та реалізовувати свої процесуальні права.

Посилання на те, що заява про розстрочку виконання постанови не потребувала ознайомлення з усіма матеріалами справи, не спростовує того, що подання такої заяви підтверджує обізнаність ОСОБА_1 про ухвалену постанову та наявність у нього фактичної можливості звертатися до суду з процесуальними документами. Таким чином, наведені ОСОБА_1 обставини не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі перешкод для своєчасного апеляційного оскарження постанови. Фактично заявник був обізнаний про прийняте щодо нього рішення, мав можливість звертатися до суду з процесуальними документами, однак вперше апеляційну скаргу подав лише 02.06.2026 року, тобто з пропуском установленого законом десятиденного строку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що КУпАП пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення саме з моментом винесення постанови, доводи скаржника з приводу неможливості своєчасного оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2026 року, за відсутності особливих і непереборних обставин, на увагу не заслуговують.

Отже, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2026 року слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути заявнику у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.03.2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, відмовити.

Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: С.Г. Копаничук