Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №134/1129/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 134/1129/25

Провадження № 22-ц/801/1770/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кантониста О. О.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокуСправа № 134/1129/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Крижопільської селищної ради про визнання права на спадщину за законом, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – ОСОБА_2 , та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,

Рішення ухвалила суддя Кантониста О. О.

Рішення ухвалено за відсутності сторін в с-щі Крижопіль

Дата складання повного тексту рішення – 04 травня 2026 року,

Встановив:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Крижопільської селищної ради, у якій просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав її дідові – ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Крижопіль Вінницької області помер її рідний дід – ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Будинок має загальну площу 97,3 кв. м., житлову – 55,0 кв. м. та складається з наступних будівель і споруд: житловий будинок – «А», прибудова (сіни) – «А1», прибудова (сіни) – «А2», веранда – «а», веранда – «а1», вхідний майданчик – «а2», вхідний майданчик – «а3», сарай – «Б», погріб – «П», сарай – «Б1», погріб – «П1», прибудова – «б1», навіс – «б2», літня кухня – «В», навіс – «в», огорожа – «1-4».

Згідно з довідкою КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину спірного житлового будинку було зареєстровано 13 січня 1987 року на підставі договору про безстрокове користування земельною ділянкою від 01 червня 1960 року. Інша 1/2 частина будинку належала ОСОБА_4 , а після її смерті успадкована ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв його син – ОСОБА_5 , який є батьком позивача ОСОБА_1 , оскільки він проживав разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 загинув в с. Терни Донецької області.

Після його смерті позивач прийняла спадщину та оформила спадкові права на частину спадкового майна, а саме грошові вклади.

Відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на спірний житловий будинок унеможливлює нотаріальне оформлення нею спадкових прав на 1/2 частину цього будинку.

Крім того, третя особа ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 , яка повідомила позивача про намір оформити спадщину після смерті батька.

Оскільки на даний час права на належну ОСОБА_3 частину спірного будинку ніким зі спадкоємців не оформлені, це майно може відійти у власність територіальної громади в особі Крижопільської селищної ради як відумерла спадщина.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх спадкових прав.

29 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» третя особа ОСОБА_2 подала в суд позов до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги третя особа ОСОБА_2 вказала на те, що вона частково визнає позов ОСОБА_1 , а саме щодо визнання за нею права власності на 1/4 частину спірного житлового будинку в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але за життя не встиг оформити спадкові права після смерті свого батька ОСОБА_3 . ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 та прийняла спадщину після його смерті шляхом спільного постійного проживання в одному житловому будинку зі спадкодавцем.

Так, ОСОБА_2 , проживаючи разом з батьком, була пов`язана з ним спільним побутом, вони мали взаємні права та обов`язки, однак її місце проживання було зареєстроване за іншою адресою, що є перешкодою в оформленні спадкових прав.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та який за життя прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не оформив своїх спадкових прав на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позов третьої особи ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за нею права на спадщину на 1/4 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав її діду ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Крижопіль Вінницької області, а також в частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання за нею права на спадщину за законом на 1/4 частину цього житлового будинку та встановлення факту постійного спільного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

Просить винести рішення, яким задовольнити позов про визнання за нею права на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав її діду ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Крижопіль Вінницької області, а в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що сім`я ОСОБА_2 в 2002 році мала постійне місце проживання за адресою: кв. АДРЕСА_2 і визнавала цей факт, оскільки він давав право отримати безоплатно у власність квартиру. В іншому випадку приватизація квартири незаконна.

Необхідність тимчасово переїхати в будинок батька у зв`язку з ремонтом, хоча жодного доказу такого переїзду в 2007 році чи в інший час суду не надано, не свідчить про постійне проживання ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 і не може породжувати юридичні наслідки постійного проживання за двома різними адресами. Крім того навіть якщо ОСОБА_2 переїхала на час ремонту в квартирі в будинок свого батька, то свідки повідомляли, що ОСОБА_3 проживав разом з сином ОСОБА_5 в приміщені літньої кухні, а ОСОБА_2 з членами своєї сім`ї жила в житловому будинку. Тобто вона проживала за однією адресою з батьком, але не спільно з ним, що також не свідчить про постійне проживання разом зі спадкодавцем, яке підтверджує факт прийняття спадщини.

Судом першої інстанції помилково не застосовано строк позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 . Так судом першої інстанції не враховано, що в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердила, що не претендувала на батькову частину будинку при житті ОСОБА_5 і не збиралась оформляти спадщину. Фактично в половині будинку, в якій проживав ОСОБА_3 продовжував жити батько позивача ОСОБА_5 . ОСОБА_2 до своєї частини будинку він не допускав, будинок замкнутий і доступ після смерті батька має тільки позивач. Таким чином ОСОБА_2 не мала права доступу до батьківської частини будинку більше 18 років, і не заявляла свої права на неї, тобто нею пропущений трирічний строк позовної давності, визначений ст. 258 ЦК України, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні її позову.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1 – адвокат Лукавський І. А. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 – адвокат Кугутюк О. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просить залишити без змін.

Представник відповідача Крижопільської селищної ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань не подав.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Крижопіль Вінницької області помер ОСОБА_3 , який був дідом позивача ОСОБА_1 по батьківській лінії та батьком третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджуються: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 (актовий запис № 74), повторно виданого 29 травня 2024 року (а. с. 13); копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 (актовий запис №108), виданого 07 серпня 1971 року, у якому його батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 12); копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (актовий запис № 40 від 08 червня 1994 року), виданого 25 серпня 2010 року, у якому її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а. с. 7); копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (актовий запис № 166) від 13 квітня 2021 року, з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а. с. 8); копією свідоцтва про народження третьої особи, яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_5 (актовий запис № 81) від 07 жовтня 1964 року, у якому її батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 68); копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 (актовий запис № 47) від 11 серпня 1984 року, з якого вбачається, що третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 у зв`язку із реєстрацією шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_10 » (а. с. 68).

На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою було зареєстроване місце проживання його сина ОСОБА_5 , що підтверджується відомостями домової книги (а. с. 83-87), витягом з реєстру територіальної громади за період з 13 липня 1999 року по 07 травня 2024 року № 3297 від 01 серпня 2024 року (а. с. 10), довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 895 від 15 лютого 2022 року, виданою виконавчим комітетом Крижопільської селищної ради (а. с. 11).

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 увійшла 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 (а. с. 23).

Згідно з довідкою КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 10 червня 2024 року № 514-48, житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31 грудня 2012 року згідно архівних даних зареєстровано в Тульчинському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № ФЖ-6 під реєстровим номером 837, за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 частині за кожним. ОСОБА_3 набув право власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку на підставі договору про безстрокове користування земельною ділянкою, посвідченого Крижопільською державною нотаріальною конторою 01 червня 1960 року за Р№ 661 (а. с. 15).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії технічного паспорта, виготовленого на замовлення позивача ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_11 13 червня 2024 року за результатами технічної інвентаризації житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 97,3 кв. м, житловою площею 55,0 кв. м, будівництво житлового будинку – «А», прибудови (сіни) – «А1», прибудови (сіни) – «А2», веранди – «а», веранди – «а1», вхідного майданчика – «а2», вхідного майданчика – «а3», сараю – «Б», погреба – «П», сараю – «Б1», погреба – «П1», прибудови – «б1», навісу – «б2», літньої кухні – «В» здійснено у 1964 році (а. с. 16-19).

З повідомлення Крижопільської державної нотаріальної контори від 08 серпня 2025 року № 72/01-16, яке надійшло до суду 08 серпня 2025 року, слідує, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилася, що підтверджується також долученою до повідомлення інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право власності на спадщину) № 81987361 від 25 липня 2025 року (а. с. 35-36).

Отже, ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак не оформив спадкові права.

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Терни Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 (актовий запис № 311) виданого 14 травня 2024 року (а. с. 9).

На день смерті ОСОБА_5 був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Крижопільської територіальної громади № 3297 від 01 серпня 2024 року за період з 13 липня 1999 року по 07 травня 2024 року (а. с. 10).

15 червня 2024 року за заявою позивача ОСОБА_1 . Крижопільською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 55/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а. с. 37-51).

18 грудня 2024 року державним нотаріусом Деревянчук А.В. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на належне йому майно, а саме грошові вклади (а. с. 14).

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 55/2024, заведеної 15 червня 2024 року Крижопільською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 . У матеріалах спадкової справи не міститься відомостей про інших спадкоємців (а. с. 37-51).

Як вбачається із повідомлення державного нотаріуса Деревянчук А.В. від 20 грудня 2024 року № 103/01-16, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на вказане майно, а також через наявний спір щодо спадкового майна з іншим спадкоємцем – дочкою померлого ОСОБА_3 – ОСОБА_2 (а. с. 23).

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 обґрунтований тим, що вона є такою, що прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як вбачається з відміток у паспорті ОСОБА_2 з 17 липня 1985 року по 10 липня 2002 року місце її проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , а з 10 липня 2002 року і до теперішнього часу – за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 65-66).

Вказані обставини також підтверджуються даними домової книги спірного будинку та копією витягу з реєстру Крижопільської територіальної громади № 2025/012779140 від 03 вересня 2025 року (а. с. 67).

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель М. С. 13 травня 2022 року за реєстровим № 588, ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 69).

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого батька та оформила спадкові права на частину спадкового майна.

Допитані судом свідки підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , ведення спільного побуту та користування житловим будинком. Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживала зі своїм батьком ОСОБА_3 на день його смерті, а тому в силу частини 3 статті 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину після його смерті.

Відтак, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 1267 ЦК України, згідно з якою частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 права власності на спадкове майно у рівних частках, а саме по 1/4 частині житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд погоджується із таким висновком.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У частині 1 статті 1216 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина 1 статті 1217 ЦК України).

У частині першій статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (частина 1 статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3).

Статтею 1261 ЦК України визначено коло осіб, які відносяться до першої черги спадкоємців за законом. Так, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який не залишив заповіту.

Спадкоємцями першої черги, згідно статті 1261 ЦК України стали його діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , які не подали нотаріусу заяви про прийнятття спадщини у визначений законом шестимісячний строк. Спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилася.

Прийняття спадщини визначається статтею 1268 ЦК України.

За правилами цієї статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина 3).

За правилами статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1). Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (ч. 5).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець першої черги за законом – син спадкодавця ОСОБА_3 – ОСОБА_5 прийняв спадщину відповідно до положень частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Як встановлено судом першої інстанції другий спадкоємець першої черги за законом – дочка спадкодавця ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , також прийняла спадщину у відповідності до вимог частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала із своїм батьком на день його смерті і не заявила про відмову від неї.

Такі обставини не заперечувала відповідач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 і у своїй апеляційній скарзі вона їх підтвердила, вказавши на те, що ОСОБА_2 на час ремонту у своїй квартирі, переїхала у будинок свого батька та проживала у ньому із членами своєї сім`ї, а її батько ОСОБА_3 із сином ОСОБА_5 проживали в приміщенні літньої кухні.

ОСОБА_2 стверджувала, що проживала у будинку батька із 2002 року до 2010 року, тобто на час смерті її батька ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 такого не заперечувала.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина 1 статті 1267 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що до складу спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_3 увійшла 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

З урахуванням рівності часток у спадщині кожного спадкоємця, кожному із них: ОСОБА_5 і ОСОБА_2 належало по 1/2 частці від всього спадкового майна, яким є 1/2 частина житлового будинку із господарськиим будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , тобто – по 1/4 частці від усього цього будинку.

ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Терни Донецької області. Свої спадкові права не оформив. Заповіт не склав.

Позивач ОСОБА_1 є його дочкою – спадкоємцем першої черги за законом.

15 червня 2024 року за заявою спадкоємця ОСОБА_1 . Крижопільською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 55-2024 (індекс справи 02-14) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 . У заяві вона вказала на те, що крім неї інших спадкоємців немає, пережилого подружжя немає. Спадкова справа № 55-2024 не містить заяв про прийнтятт спадщини від інших спадкоємців.

Отже, позивач ОСОБА_1 успадковує належну спадкоємцеві – її батькові ОСОБА_5 частку, яка складає 1/2 частину від належної спадкодавцю 1/2 частини житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , тобто – 1/4 частину від усього житлового будинку.

З урахуванням встановлених у справі обставин та вимог матеріального закону вірним є висновок суду першої інстанції в тому, що спадкоємці першої черги за законом: син ОСОБА_5 і дочка ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 прийняли спадщину, де спадковим майном є 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 і їх частки є рівними. Спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 – позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем і успадковує належну йому частку у спадковому майні, тобто 1/4 частку спірного житлового будинку.

Також вірним є висновок суду першої інстанції в тому, що третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , постійно проживала із своїм батьком – спадкодавцем ОСОБА_3 на день його смерті та прийняла спадщину після його смерті. І з урахуванням рівності часток спадкоємців, ОСОБА_2 має право на спадкове майно свого батька ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги в тому, що третя особа, яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_2 , до якої ОСОБА_1 не заявляла жодних позовних вимог, прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_3 , згідно вимог частини 3 статті 1268 ЦК України, шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявивши протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу – у шість місяців, про відмову від неї.

Доводи апеляційної скарги щодо помилкового не застосовання судом першої інстанції строку позовної давності до позовних вимог третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , спростовуються наступним.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року в пункті 11 роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1).

Відповідно до частини 1 статті 1297 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено.

За правилами статтей 256, 257, 260 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Строк реалізації спадкоємцем спадкових прав – отримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємця – оспорення свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцеві на все спадкове майно або особі, яка не є спадкоємцем, є різними строками і не є взаємозалежними. Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав.

Початок перебігу позовної давності пов`язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг позовної давності за вимогами про захист спадкових прав починається з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Тривала відсутність користування спірним майном не спростовує факту існування спадкових прав та не є безумовною підставою для застосування позовної давності, оскільки спір щодо права власності на успадковане майно виникає з моменту відмови у його визнанні або неможливості його оформлення в установленому порядку.

Про порушення свого права третя особа ОСОБА_2 дізналася після виникнення спору із ОСОБА_1 при оформленні нею своїх спадкових прав, з метою чого і для вирішення такого спору ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 17 липня 2025 року (а. с. 1-3).

ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом свого порушеного права на спадкове майно 27 вересня 2025 року, подавши відповідну заяву у даній справі як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (а. с. 61-63).

Тому суд першої інстанції вірно застосувавши вимоги закону щодо строку позовної давності до позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 , і правильно визначився в тому, що третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 звернулася за судовим захистом в межах строків позовної давності, тобто без порушення цього строку.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Спростування доводів апеляційної скарги викладені у змісті даної постанови.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції № 2) [ВП], § 41.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення суду не підлягає до скасування, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ній доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, про що викладено у змісті цієї постанови.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська

СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин

Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року