Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №749/1029/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/1029/26

Номер провадження 3/749/443/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року місто Сновськ

Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сновську матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

24.07.2026 о 16 год. 30 хв. в м. Сновськ по вул. Архітектурна, 8, гр. ОСОБА_1 керував електро транспортним засобом crosser потужністю електродвигуна 1200 ват з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, від продуття приладу «Драгер» та проходження медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 25.09.2026 ОСОБА_1 до суду надав клопотання, у якому просив справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Справу просив розглянути без його участі.

Клопотання аргументоване тим, що на думку ОСОБА_1 , працівниками поліції порушено вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки на його вимогу повідомити своє прізвище, ім`я та посаду працівник поліції сказав, що з цим можна ознайомитися в протоколі.

В порушення вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» працівники поліції не зазначили причину зупинки його транспортного засобу. А матеріали справи не містять належних і допустимих доказів порушення ним правил дорожнього руху, які були б законною підставою для його зупинки.

З таких підстав ОСОБА_1 вважає, що працівники поліції безпідставно зупинили його транспортний засіб і це є підставою в силу положень правового принципу «плодів отруєного дерева», вважати всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані, в тому числі, процедуру зовнішнього огляду водія та складання протоколу, неправомірними, а здобуті дані недопустимими доказами.

Крім того, на думку ОСОБА_1 при складанні працівниками поліції адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП з боку поліцейських була провокація та тиск на нього з метою отримання від нього відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі.

На думку ОСОБА_1 , він не мав жодних ознак сп`яніння, які б давали підстави для проходження огляду на стан алкогольне сп`яніння та вважає, що його права були порушені працівниками поліції.

На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаки алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відеозапис події, який доданий до матеріалів справи не містить факту встановлення у нього ознак алкогольного сп`яніня, не зафіксовано перевірку інспектором поліції наявності ознаки – «поведінка, що не відповідає обстановці», інших доказів наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння, окрім начебто запаху з порожнини рота, в протоколі не зазначено. Жодних неадекватних дій чи інших ознак поведінки особи, що характерні для алкогольного сп`яніння, з відеозапису не вбачається.

Таким чином на думку ОСОБА_1 , у працівника поліції не було достатніх законних підстав пропонувати йому проходити перевірку на стан сп`яніння, та проходити відповідний медичний огляд.

Також на думку ОСОБА_1 працівником поліції була порушена процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 р.

Відповідно до п. 7 Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто отримавши відмову від проходження огляду на місці працівники поліції повинні були спочатку скласти направлення на огляд в закладі охорони здоров`я, надати йому для ознайомлення та підпису, і тільки потім складати протокол.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що дане направлення не складалось взагалі, і було додане до матеріалів справи пізніше.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 , вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б поза розумним сумнівом доводили інкриміноване йому адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення їх в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

Статтею 9 КУпАП визначено поняття адміністративного правопорушення, а саме адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото та кіно зйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За змістом пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто, на достатніх і незаперечних доказах.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Термін «транспортний засіб» означає сукупність усіх механічних і немеханічних засобів, які можуть бути використані для руху загального користування.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, механічний транспортний засібце транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для механічних транспортних засобів. Розмежування поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. До механічних транспортних засобів можуть бути віднесені електровелосипеди та електромопеди з потужністю від 3 до 4 кВт.

Крім того, Правила дорожнього руху взагалі не містять такого визначення як «електровелосипед» чи «електромопед» та не відносять такий транспортний засіб до механічних, а також не прирівнюють його до мопеда в розумінні положень Правил дорожнього руху, як помилково вважали працівники поліції.

З матеріалів протоколів вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «crosser» з потужністю двигуна НОМЕР_1 .

Відповідно такі обставини беззаперечно виключають порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та свідчить про те, що він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Аналогічних висновків дійшов Чернігівський апеляційний суд у постанові 10 червня 2025 року у справі № 749/612/25.

Зупинка транспортного засобу повинна бути здійснена виключно у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію, в якій зазначений чіткий перелік підстав для зупинення працівниками поліції транспортний засіб.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» працівник поліції зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції не було повідомлено про причини зупинки транспортного засобу, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

З наданого відеозапису вбачається, що при здійсненні зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , працівник поліції порушив вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліції», а саме не назвав свого прізвища, посаду та спеціальне звання.

З огляду на викладене, у матеріалах справи відсутні достатні та беззаперечні докази, які б «поза розумним сумнівом» вказували про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.5 ПДР, а висунуте йому обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Водночас у рішеннях ЄСПЛ у справах «Малофєєв проти Росії» від 30.05.2013 р. та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 р. наголошується, що суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки в такому випадку обвинувачення буде підтримуватися самим судом, що матиме наслідком порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Суд зважає, що протокол про адмінправопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео- фіксації, поясненнях свідків тощо.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справіпро адміністративнеправопорушення,передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Сновський районний суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя М.С. Чигвінцев