Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №750/7959/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7959/26

Провадження № 2/750/3887/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар судових засідань – Суконнова В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Новий Колектор» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 15000,00 грн.

Обґрунтовано позов тим, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №СЦ-091024-14 від 09.10.2024, згідно з яким ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр». На виконання умов договору укладено реєстр, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №23.11.2020- 100001757 від 23.11.2020 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є відповідач.

Так, між ТОВ «Споживчий Центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор» та Відповідачем 23.11.2020 року укладено кредитний договір (оферти) № 23.11.2020-100001757, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн, однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, будь-яких клопотань та заяв від нього не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

23 листопада 2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та Відповідачем укладено кредитний договір № 23.11.2020- 100001757 (Заявка на отримання кредиту, Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), Підтвердження укладення кредитного договору). Відповідно до Договору позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 грн. (згідно довідки FONDY перераховано 23.11.2020 13:01 на картку/рахунок НОМЕР_1 (а.с. 37)), з строком користування 14 календарних днів з дати надання. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % (а.с. 23-24,29,32-33).

Того ж дня, відповідач підписав паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування (а.с.25).

09 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» укладено Договір факторингу № СЦ-091024-14 (а.с. 19-22).

Згідно Реєстру №1 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 23.11.2020- 100001757 від 23.11.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 (а.с. 34-35).

Згідно довідки ТОВ «Новий Колектор» № 11883/26-ДПЗ, перед ТОВ «Новий Колектор» за Кредитним договором № 23.11.2020- 100001757 станом на 16.04.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 15000,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5000,00 грн, за відсотками 10000,00 грн (а.с. 18).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за договором кредиту.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу та підписано відповідачем електронним підписом.

Встановлено, що сторонами визначені істотні умови договору (в тому числі сума та строк кредиту, розмір відсотків, загальні витрати за кредитом, строк дії договору).

У відповідності до частини другої статті 1050, частини другої статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно частини другої статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

При цьому, здійснивши перевірку розрахунку нарахованих процентів, суд зазначає про таке.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Велика Палата Верховного Суду також вже неодноразово (див. напр., постанову від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16) звертала увагу на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Подібний за змістом висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

У зазначеному контексті суд нагадує, що під час розгляду юридичних спорів він здійснює тлумачення правочинів contra proferentem (лат verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Це означає, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).

Суд наголошує, що в заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору (оферти) зазначено, що Позичальник має право продовжити строк користування Позикою (пролонгація) шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк з розрахунку у 2,5 % за один день користування кредитом.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач здійснив узгоджені між сторонами дії з метою пролонгації строку кредитування

Відповідно здійснивши перераховування процентів у відповідності до умов кредитного договору № 23.11.2020-100001757 від 23.11.2020 за базовою процентною ставкою у 2 % в день за узгоджений між Первісним кредитором та Відповідачем строк кредитування з 23.11.2020 по 06.12.2020, суд приходить до висновку, що правильний розмір процентів до стягнення становить 1400,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Позивач набув право вимоги за Кредитним договором № 23.11.2020- 100001757 від 23.11.2020 року внаслідок укладення Договору факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, оцінив кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме 6400,00 грн, що становлять 5000,00 – заборгованість за тілом кредиту та 1400,00 заборгованість за відсотками у межах строку кредитування.

Також, у зв`язку з наявністю підстав для часткового задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. 3 частини другої ст. 141 ЦПК судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, витрати позивача на відправку копії позовної заяви з додатками відповідачу є судовими витратами в розумінні статті 133 ЦПК України, а тому відповідно до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір та витрати на відправку копії позовної заяви з додатками пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 512, 514, 525, 526, 530, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Генерала Алмазова, 13, офіс 601, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 43170298) заборгованість за договором про надання кредиту в сумі 6400 (шість тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) гривень 05 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 87 (вісімдесят сім) гривень 17 копійок витрат пов`язаних з направленням копії позовної заяви з додатками.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Олег КОСЕНКО