Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №686/29704/24 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про приватну власність, з них:

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №686/29704/24

Суддя: Колієв С. А.

Справа № 686/29704/24

Провадження № 2/686/113/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Колієва С.А.

при секретарі Мельничук О.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 в якому просила припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 з виплатою їй грошової компенсації у розмірі 199 136,95 гривень та визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником 3/4 частки у праві власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим співвласником цієї квартири є ОСОБА_4 , які належить відповідно 1/4 частка у праві власності на цю квартиру. Відповідач у спірній квартирі не зареєстрована і не проживає, цим житлом не користується. Натомість ОСОБА_4 має у власності інше житло, а саме є власником 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована і проживає у цій квартирі. Спільне володіння та користування квартирою АДРЕСА_3 разом з відповідачем не можливе, оскільки вона жодних сімейних стосунків з останньою не підтримує. За таких обставин та посилаючись на те, що належна відповідачу частка у спірному житлі є незначною і така частка останній виділена в натурі бути не може, спільне користування спірним майном не можливе, просила припинити право власності відповідача на належну їй частку у квартирі АДРЕСА_3 з виплатою їй компенсації вартості такої частки та визнавши за нею право власності на таку частку квартири.

У поданому відзиві відповідач позов не визнала просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що посилання позивача на неможливість спільного користування спірною квартирою оскільки вони не підтримують сімейних стосунків, відсутність у неї жодного інтересу до спірного майна є безпідставними, оскілки чинне законодавства не містить жодних обмежень щодо родинних зв`язків для встановлення порядку користування майном, що перебуває у спільній частковій власності. Крім того, рішенням суду у справі №686/25026/24 був задоволений її позов та встановлено порядок користування спірною квартирою. Також зазначила, що дійсно вона є власником 1/4 частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з цим просила врахувати, що за технічним характеристиками вказана квартира є однокімнатною та має загальну площу 28,3 кв.м, а житлову – 16,5 кв.м. Таким чином, відповідно до належної їй частки у праві власності на цю квартиру на неї припадає дише 7,07 кв.м. загальної площі та відповідно 4,12 кв.м житлової площі. В той час квартира АДРЕСА_3 є двокімнатною квартирою та має загальну площу 42,7 кв.м. Отже належна їй частка у спірній квартирі є фактично більшою ніж належна їй частка у квартирі АДРЕСА_4 . З огляду на викладене вважала, що позбавлення її права власності на частку у спірній квартирі, вона буде фактично позбавлена житла, право користування яким встановлено зокрема і судовим рішенням.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити. Зазначив, що позивач є власником 3/4 частки квартири АДРЕСА_3 . Іншим співвласником вказаної квартири є відповідач ОСОБА_4 , якій належить 1/4 частка у цій квартирі. Просив врахувати, що у спірній квартирі зареєстрована і проживає позивачка разом з сім`єю. Відповідачка у цій квартирі не проживає, її речей у цьому помешканні не має. Спільне використання спірного помешкання сторонами не можливе. Посилаючись на те, що належна відповідачу частка у праві власності на спірну квартиру є незначною, поділ в натурі квартири не можливий, просив припинити право власності останньої на таку частку з виплатою їй компенсації вартості цієї частки. Також просив врахувати, що припинення власності на таку частку не завдасть відповідачу істотної шкоди, оскільки остання має у власності інше житло, в якому зареєстрована і проживає.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що ОСОБА_4 є власником 1/4 частки у спірній квартирі, право власності на яку остання набула в порядку спадкування після смерті матері. Відповідач дійсно має у власності інше житло, в якому на даний час зареєстрована і проживає. Разом з цим просив врахувати, що ОСОБА_4 не втрачала інтересу до спірної квартири, з метою захисту свого права користування спірним житлом зверталася до суду та рішенням суду у справі №686/25026/24 їй та ОСОБА_3 був встановлений порядок користування цією квартирою. Крім того просив врахувати, що незважаючи на те, що ОСОБА_4 належить також 1/4 частка квартирі АДРЕСА_4 , фактично розмір житлової площі, яка приходиться на останню у цій квартирі є значно меншою ніж розмір площі, яка приходиться останній у спірній квартирі. Таким чином припинення право власності ОСОБА_4 на частку і кватирі АДРЕСА_3 фактично порушить її житлові права та відповідно завдасть істотної шкоди.

Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №401709308 від 31.10.2024 та №401632894 від 30.10.2024 року встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 – розмір частки 3/4 та ОСОБА_4 – розмір частки 1/4. Також ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_4 – розмір частки 1/4.

Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_3 має дві житлові кімнати (15,8 кв.м. та 13,0 кв.м. відповідно), загальна площа квартири становить 42,7 кв.м, житлова 28,8 кв.м.

Згідно довідки №М-03-43644 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 17.10.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 (дата реєстрації 26.06.1986), ОСОБА_6 (дата реєстрації 18.07.1992) та ОСОБА_6 (дата реєстрації 08.10.2020).

Відповідно до акту від 03.10.2024 року, який складений уповноваженим зборами багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 та ст. майстром ТОВ «ЖЕО» підтверджено, що зі слів сусідів ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_3 не проживає понад 25 років.

За висновком експерта №1246/05 від 17.10.2025 року ринкова вартість 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 станом на 16.10.2025 рік становить 296 103 гривень. Розділити (виділити в натурі) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва та відповідно до ідеальних часток співвласників (або з незначним відхиленням від часток) вказаної квартири технічно неможливо.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27.11.2025 у справі №686/25026/24, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області від 26.02.2026 встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_3 : виділено в користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 13 кв.м., ОСОБА_3 - житлову кімнату площею 15,8 кв.м. з балконом площею 1 кв.м., а кухню площею 5,4 кв.м., ванну площею 2 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 4,3 кв.м., кладову площею 0,3 кв.м. залишено в спільному користуванні.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Аналіз чинного законодавства дає змогу дійти висновку, що законодавець захищає право власності осіб на їх майно, в тому числі, і право власності особи на частку у спільному майні від будь-яких посягань на нього та встановлює принцип недоторканості такого майна.

Однак, стаття 365ЦК України передбачає випадки припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Проте, підстави такого припинення є чітко визначені у вказаній статті, мають бути враховані судом при розгляді такої категорії справ.

Зокрема, відповідно до ст. 365 ЦПК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Таким чином, при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Частиною третьої статті12, статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, звертаючись до суду з вказаним позовом позивач зазначала, що належна на праві власності відповідачу частка у спірному майні (квартирі) є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне користування квартирою не можливе, і припинення права власності відповідача на таку частку у спірній квартирі не завдасть останній істотної шкоди, оскільки відповідач має у власності інше житло, в якому зареєстрована і фактично проживає.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилалася на те, що спільне користування спірною квартирою є можливе та за рішенням суду порядок користування цим житлом між нею і позивачкою був встановлений. При цьому позбавлення її права власності на частку у спірній квартирі фактично порушить її житлові права та завдасть істотної шкоди.

Так, з матеріалів справи встановлено, що квартира АДРЕСА_3 має наступні технічні характеристики: загальна площа 42,7 кв.м, житлова площа 28,8 кв.м. Вказана квартира складається з двох житлових кімнат площами 15,8 та 13,0 кв.м. відповідно.

Квартира АДРЕСА_4 має наступні технічні характеристики: загальна площа 28,3 кв.м, житлова 16,5 кв.м. Вказана квартира є однокімнатною.

Отже, ОСОБА_4 відповідно до розміру належної у праві власності частки у квартирі АДРЕСА_3 припадає житлова площа у розмірі 7,2 кв.м, в той час як у квартирі АДРЕСА_4 такий розмір становить лише 4,125 кв.м. При цьому квартира АДРЕСА_3 має дві житлові кімнати та її співвласниками є лише двоє осіб, в той час як квартира АДРЕСА_4 лише одну житлову кімнату та її співвласниками є четверо осіб.

За таких обставин суд вважає слушними посилання сторони відповідача, що у випадку припинення права власності на належну їй частку у спірній квартирі фактично будуть порушені її права на житло, оскільки у такому випадку вона фактично вона буде позбавлена права користування житлом більшої площі.

Посилання позивача на неможливість спільного користування спірним житлом є безпідставними та не підтверджені жодними належними доказами. Натомість суд звертає свою увагу на те, що рішенням суду у справі №686/25026/24, яке є чинним, встановлений порядок користування спірною квартирою між сторонами.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що за встановлених у справі обставин припинення ОСОБА_4 на належну їй частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 завдасть їй істотної шкоди.

За таких обставин поданий ОСОБА_3 позов є безпідставним та у його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 81, 141, 223, 258-268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення буде виготовлено 24.09.2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua