Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №520/24065/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року № 520/24065/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010); Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (юридична адреса: 88000, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17 червня 2026 року № 262540021693 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії та зарахуванні до страхового стажу періоду навчання; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання за денною формою з 01.09.1983 року по 26.06.1989 року на підставі дубліката диплом серії НОМЕР_2 , виданого 15.12.2020 року; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з дати її призначення — з 14 лютого 2026 року, з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 року по 26.06.1989 року; 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченими та належними до виплати сумами пенсії за період з 14 лютого 2026 року до дати фактичного проведення перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 17.06.2026 року № 262540021693 про відмову у перерахунку пенсії шляхом зарахування до страхового стажу періоду навчання з 1983 по 1989 роки, оскільки копія диплома від 26.06.1989 року № НОМЕР_3 була подана не в оригіналі, а дублікат диплома спеціаліста від 15.12.2020 року НОМЕР_2 не містить відомостей про період навчання.

Позивач вважає рішення від 17 червня 2026 року протиправним, оскільки період навчання мав місце до 01 січня 2004 року, підлягає зарахуванню до страхового стажу відповідно до законодавства, чинного в період навчання, та підтверджується належним документом про освіту.

При цьому, на думку позивача, поданий дублікат диплома не створює нового юридичного факту та не свідчить про набуття позивачем страхового стажу після призначення пенсії, а підтверджує період навчання, який існував та підлягав урахуванню вже станом на дату первинного призначення пенсії — 14 лютого 2026 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також даною ухвалою позивачу було поновлено строк звернення до суду.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , просив суд відмовити позивачу у задоволенні його вимог, зазначивши, що до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1983 року по 26.06.1989 року, оскільки диплом про навчання від 26.06.1989 року НОМЕР_3 наданий в копії, що не відповідає вимогам п 2.23 Порядку № 22-1, в дублікаті диплома спеціаліста від 15.12.2020 року НОМЕР_2 відсутні відомості про період навчання, що не відповідає вимогам п. 8 Постанови № 637.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, був повідомлений про розгляду справи судом засобами електронної пошти, своїм правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до електронної пенсійної справи загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 07 місяців 12 днів.

Під час призначення пенсії, Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до страхового стажу позивача не було зараховано період його навчання з 1983 року по 1989 рік.

12 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою № 4856 про проведення перерахунку пенсії шляхом зарахування до страхового стажу періоду навчання з 1983 по 1989 роки як періоду, набутого до 01.01.2004 року, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви було долучено: копію диплому від 26.06.1989 року НОМЕР_3 ; дублікат диплому від 15.12.2020 року НОМЕР_2 та Лист від 25.03.2025 року № 10-18/26.

Звернення було розглянуте за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (СП) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГСП).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 17.06.2026 року № 262540021693, а саме: зарахування до страхового стажу період навчання з 1983 року по 1989 рік відповідно до ст. 24 Закону № 1058 згідно заяви від 12.06.2026 року № 4856, оскільки встановлено, що диплом про навчання від 26.08.1989 року НОМЕР_3 наданий в копії, що не відповідає вимогам Порядку № 22-1, в дублікаті диплома спеціаліста від 15.12.2020 року НОМЕР_2 відсутні відомості про період навчання.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, установлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання.

Суд зазначає, що аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що навчанням є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

Матеріали справи містять копію диплома серії НОМЕР_3 , з якої вбачається що ОСОБА_1 в період з 1983 року по 1989 рік навчався у Ворошиловградському медичному інституті, дублікат диплома спеціаліста НОМЕР_2 , з якого вбачається, що позивач у 1989 році закінчив Ворошиловградський медичний інститут та здобув кваліфікацію: освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст, спеціальність Лікувальна справа, професійна кваліфікація Лікар-лікувальник.

Як вбачається з матеріалів справи, у газеті «Хрещатик» № 62 (5341) від 29 вересня 2020 року опубліковано оголошення ОСОБА_1 про втрату диплома серії НОМЕР_3 , виданого 26.06.1989 року Ворошиловградським медичним інститутом, із зазначенням, що вказаний диплом слід вважати недійсним.

Зазначене оголошення свідчить про те, що втрата оригіналу диплома відбулася ще у 2020 році, тобто майже за шість років до звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії. Саме з цієї причини після втрати первинного документа позивач отримав його офіційний дублікат.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідачем не зараховано до страхового стажу період навчання позивача, оскільки в дублікаті не зазначений період навчання.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 року у справі № 440/4164/23 зазначив, що час навчання підлягає зарахуванню до стажу, а підтвердженням такого періоду можуть бути диплом, дублікат диплома, записи трудової книжки та архівна довідка. У зазначеній справі дублікат диплома також містив лише роки вступу та закінчення, проте точні дати підтверджувалися іншими документами, у зв`язку із чим Верховний Суд визнав період навчання підтвердженим.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 року в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 року в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Суд зазначає, що відсутність у дублікаті диплома конкретного дня і місяця початку та закінчення навчання сама собою не є безумовною підставою для неврахування періоду навчання, якщо відповідні дати встановлюються з інших належних і допустимих доказів.

Дублікат диплома від 15.12.2020 року серії НОМЕР_2 є офіційно виданим документом про освіту та підтверджує закінчення позивачем відповідного закладу освіти і здобуття кваліфікації.

Водночас копія первинного диплома від 26.06.1989 року серії НОМЕР_3 та лист від 25.03.2025 року № 10-18/26 містять додаткові відомості щодо періоду навчання.

В оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив про наявність будь-яких ознак підроблення документів, недостовірність викладених у них відомостей, розбіжність у прізвищі, імені, по батькові позивача або сумніви щодо факту закінчення ним навчального закладу.

Такий підхід не відповідає принципу належного урядування, сформульованому Європейським судом з прав людини у справах «Рисовський проти України» та «Лелас проти Хорватії». Державні органи зобов`язані діяти своєчасно, належно та послідовно, запроваджувати процедури, які мінімізують ризик помилок, і не можуть перекладати на особу негативні наслідки власної бездіяльності або неналежної організації адміністративних процедур.

Формальна відмова у врахуванні документально підтвердженого періоду навчання впливає на розмір пенсії позивача, а отже — на його майновий інтерес, який за умови наявності відповідного права за національним законодавством охоплюється гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Постановою від 11.05.2022 року у справі № 445/2374/16-а Верховний Суд підтвердив загальне правило: періоди, які до 01.01.2004 року враховувалися до трудового стажу, зараховуються до страхового стажу за правилами законодавства, що діяло раніше.

Суд застосував пункт «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII та пункт 8 Порядку № 637 і зазначив, що навчання підтверджується дипломами, свідоцтвами, довідками та архівними документами. У цій справі Верховний Суд зобов`язав зарахувати частину періоду, що входила до навчання у вищому навчальному закладі.

У постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд сформулював принцип, який систематично застосовується у пенсійних спорах: особа не повинна відповідати за правильність і повноту оформлення документів роботодавцем чи установою. Формальні недоліки документів не можуть автоматично позбавляти людину конституційного права на соціальний захист, якщо фактичний стаж підтверджується сукупністю доказів. Позитивні рішення попередніх інстанцій Верховний Суд залишив без змін.

У постанові від 11.05.2022 року у справі № 120/1089/19-а Верховний Суд відхилив формальний підхід до документів про стаж і зазначив, що якщо відомості є розбірливими, їх можна ідентифікувати, а ПФУ не доводить їх недостовірність чи підроблення, недоліки оформлення самі собою не є достатньою підставою для неврахування стажу. Суд також зазначив, що на особу не можна перекладати обов`язок доводити достовірність записів, за внесення яких вона не відповідала.

Наведена правова позиція Верховного Суду є застосовною і до спірних правовідносин. В оскаржуваному рішенні відповідач не заперечує факту здобуття позивачем освіти, не ставить під сумнів справжність диплома чи його дубліката, не зазначає про недостовірність персональних даних або наявність ознак підроблення документів. Єдиною підставою для відмови стало те, що первинний диплом подано у копії, а дублікат диплома не містить точних календарних дат початку та закінчення навчання.

Водночас, як наголосив Верховний Суд, формальні недоліки оформлення документів самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу, якщо подані документи у своїй сукупності підтверджують відповідні обставини, а їх достовірність не спростована суб`єктом владних повноважень. Отже, оскаржуване рішення відповідача ґрунтується виключно на формальному підході до оцінки доказів, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності беззаперечно підтверджують факт його навчання, дату закінчення навчального закладу та календарний період навчання. Відповідач не навів жодних доказів, які б спростовували достовірність цих документів або свідчили про відсутність у позивача права на зарахування зазначеного періоду до страхового стажу.

Відтак оскаржуване рішення ґрунтується виключно на формальному підході до оцінки доказів, що є неприпустимим та свідчить про його протиправність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що період навчання позивача у Ворошиловградському медичному інституті підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, суд зазначає наступне.

Так позивач просить суд: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з дати її призначення — з 14 лютого 2026 року, з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 року по 26.06.1989 року; та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченими та належними до виплати сумами пенсії за період з 14 лютого 2026 року до дати фактичного проведення перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 12 червня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії шляхом зарахування до страхового стажу періоду навчання з 1983 по 1989 роки як періоду, набутого до 01.01.2004 року, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за наслідком чого прийнято рішення про відмову у такому перерахунку.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу у перерахунку пенсії, а тому у цьому питанні саме цей пенсійний фонд є належним відповідачем.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченими та належними до виплати сумами пенсії за період з 14 лютого 2026 року до дати фактичного проведення перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум, є передчасними, оскільки в цій частині правовідносин права позивача не порушені, оскільки йому не було відмолено у таких виплатах.

Більш того, суд зазначає, що позивач отримує пенсійні виплати у Головному управлінні Пенсійного фонду м. Києва, а отже саме до повноважень цього пенсійного органу відноситься нарахування та виплата пенсії позивача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн (квитанція № 5372-9072-6431-9005 від 05.08.2026 року).

Отже, враховуючи викладене, та застосувавши співмірність щодо заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 798,72 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010); Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (юридична адреса: 88000, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010)від 17 червня 2026 року № 262540021693 про відмову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в перерахунку пенсії та зарахуванні до страхового стажу періоду навчання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), із зарахуванням до його страхового стажу період навчання за денною формою з 01.09.1983 року по 26.06.1989 року на підставі дубліката диплом серії НОМЕР_2 , виданого 15.12.2020 року, з дати її призначення — з 14 лютого 2026 року.

В іншій частині позовних вимог.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янсь, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 792 (сімсот дев`яносто дві) грн 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.