Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №200/3394/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р. № 200/3394/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом від 24.04.2026 №5471, у задоволенні рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» у зв?язку із необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності парного органу;

- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (видати наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» у зв?язку із необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, встановленої внаслідок відсутності парного органу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого стрільця-вогнеметника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Так, 07.04.2026 позивачем подано рапорт командуванню військової частини НОМЕР_1 із відповідними документами про звільнення із військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Однак, 24.04.2026 позивач отримав відмову у реалізації поданого ним рапорту про звільнення з військової служби, мотивовану відсутністю документів щодо підтвердження необхідності здійснення догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи. Позивач вважає таку відмову у звільненні із військової служби за сімейними обставинами протиправною та такою, що порушує його права, просить позов задовольнити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2026 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 Донецький окружний адміністративний суд направив справу №200/3394/26 на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 прийнято адміністративну справу №200/3394/26 до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Ольги Горшкової.

Представником Військової частини НОМЕР_1 надано до суду відзив, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що підстави для задоволення позову відсутні. Зокрема, представник наголосив, що після звернення позивача із рапортом про звільнення, йому було доведено, що відповідно до абз. 12 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять службу за призовом під час мобілізації у період дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Наголошено, що на момент подання рапорту і відпрацювання відповіді за результатами розгляду, юридичною службою військової частини НОМЕР_1 не встановлено належних документів, що підтверджують необхідність здійснення догляду за ОСОБА_2 , яка має інвалідність ІІІ групи та є дружиною позивача, що прямо встановлено у тексті абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», а саме необхідність здійснювати догляд за дружиною, а тому та підстава для звільнення з військової служби, яка була зазначена у рапорті, а саме: необхідність здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи - відсутня. Отже, ОСОБА_1 , не набув права на звільнення з військової служби з підстави наведеної у підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».

Позивач скористався своїм процесуальним правом та надав відповідь на відзив, в якій додатково аргументував доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого стрільця-вогнеметника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

07.04.2026 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини, а саме через сімейні обставини - необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

До вказаного рапорту позивачем додано документи на підтвердження права на звільнення з військової служби, зокрема належним чином завірені копії: свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 23.03.2026, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; паспорту ОСОБА_1 , ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0981310, копію індивідуальної програми реабілітації інваліда №1054 від 16.08.2018; консультативного висновку лікаря-офтальмолога від 02.02.2026 року; консультативного висновку лікаря-офтальмолога від 14.03.2026 року, консультативного висновку спеціаліста від 11.10.2011 року.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0981310, дружині позивача встановлено інвалідність по зору III групи з дитинства - довічно.

Окрім цього, згідно консультативних висновків лікарів-офтальмологів від 02.02.2026 року та 14.03.2026 року, встановлено основний діагноз за МКХ-10: H54.4 - сліпота одного ока (сліпота правого ока 0%), а також супутні діагнози: Q15 - інші уточнені вади розвитку ока, H52.0 -гіперметропія, H52.3 - анізометропія та анізейконія.

За наслідками розгляду рапорту та доданих до нього документів, позивачу листом від 24.04.2026 №5471 доведено інформацію про те, що за результатами розгляду його рапорту військова частина НОМЕР_1 повідомила, що на момент подання рапорту і відпрацювання відповіді за результатами розгляду, юридичною службою військової частини НОМЕР_1 не встановлено належних документів, що підтверджують необхідність здійснення догляду за ОСОБА_2 , яка має інвалідність ПІ групи та є Вашою дружиною, що прямо встановлено у тексті абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», а саме необхідність здійснювати догляд за дружиною, а тому та підстава для звільнення з військової служби, яка була Вами зазначена у рапорті, а саме: необхідність здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи - відсутня. Так, ОСОБА_1 , не набув права на звільнення з військової служби з підстави наведеної у підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».

Позивач вважає, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, який відсилає до абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, має право на звільнення з військової служби, а відмова у звільненні є протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно з частинами 1-2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Частиною 2 статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Суд звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.

Крім цього, відповідно до пункту 2 вже згаданого вище Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період врегульовано пунктом 2 частини четвертої статті 26 Законом №2232-ХІІ.

Зокрема, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);.

В свою чергу, абзацом 12 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

При цьому, з аналізу абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ слідує, що сполучник «або» поєднує дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як: 1) необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або 2) наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Тобто, в першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов`язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.

У той же час, згідно другої підстави, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов`язковою умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.

Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі Положення №1115/2009), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до п. 279 Положення №1115/2009, військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Пунктом 288 вказаного Положення передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення. Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Аналіз вищенаведених норм права дає можливість дійти висновку, що військовослужбовець має право на звільнення зі служби за наявності обґрунтованих підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підтверджених відповідними доказами, подавши відповідний рапорт своєму командуванню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Так, у рапорті від 07.04.2026 позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та клопотав про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів - сліпота одного ока (сліпота правого ока 0%), а також супутні діагнози.

Надаючи оцінку доводам представника позивача, що надані разом із рапортом про звільнення з військової служби документи підтверджують його право на звільнення, суд зазначає наступне.

Так, у межах спірних правовідносин слід дослідити питання необхідності догляду позивачем за його дружиною, яка є особою з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Зокрема, Інструкцією визначено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються, серед іншого, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів:

копія свідоцтва про шлюб;

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.

Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно Конвенції про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована Законом №1767-VІ від 16.12.2009, Держави-учасниці цієї Конвенції, будучи переконаними в тому, що сім`я є природним і основним осередком суспільства та має право на захист з боку суспільства й держави та що особи з інвалідністю й члени їхніх сімей повинні отримувати необхідний захист і допомогу, які дають змогу сім`ям робити внесок у справу повного й рівного користування правами осіб з інвалідністю.

З огляду а викладене та беручи до уваги сутність статусу «особа з інвалідністю», суд зазначає, що потреба такої особи в догляді презюмується, і документ, який підтверджує інвалідність, одночасно є і доказом того, що власник цього документа потребує догляду.

Як уже встановлено судом, позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , яка, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0981310, дружині позивача встановлено інвалідність по зору III групи з дитинства - довічно.

Окрім цього, згідно консультативних висновків лікарів-офтальмологів від 02.02.2026 року та 14.03.2026 року, встановлено основний діагноз за МКХ-10: H54.4 - сліпота одного ока (сліпота правого ока 0%), а також супутні діагнози: Q15 - інші уточнені вади розвитку ока, H52.0 -гіперметропія, H52.3 - анізометропія та анізейконія.

Відтак, даними висновками клінічно підтверджено повну втрату функціональної здатності правого ока (некоригуючу), тобто повну сліпоту правого ока, при цьому зір не підлягає корекції, що фактично означає відсутність парного органу.

Суд зазначає, що позивач долучив до рапорту про звільнення з військової служби від 07.04.2026 документи, що підтверджують статус дружини (свідоцтво про укладення шлюбу), документ, що підтверджує інвалідність дружини станом на дату подання рапорту (довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0981310), за змістом якої причиною інвалідності є інвалідність з дитинства.

Більше того, під час чергових оглядів ОСОБА_2 02.02.2026 року та 14.03.2026 року, згідно консультативних висновків лікарів-офтальмологів встановлено основний діагноз за МКХ-10: H54.4 - сліпота одного ока (сліпота правого ока 0%), а також супутні діагнози: Q15 - інші уточнені вади розвитку ока, H52.0 - гіперметропія, H52.3 - анізометропія та анізейконія.

Щодо тверджень відповідача про те, що до рапорту не додано документів, які вказуються на те, що дружина позивача потребує догляду у зв`язку з наявністю інвалідності, то суд зазначає, що Інструкцією № 170 не визначено, що для звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" а саме: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, є необхідність подавати документи про потребу у догляді для особи з інвалідністю ІІІ групи, у якої відсутній один з парних органів .

До рапорту від 07.04.2026 ОСОБА_1 надав вичерпний перелік документів, які є підставою для звільнення його з військової служби.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таке Положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пункту 27 Положення № 1317 підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема: для I групи - стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для ІІ групи - стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для III групи інвалідності - стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Відтак, лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для осіб з ІІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі №420/23353/23, проаналізувавши в цілому підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 15.03.2022 № 2122-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми", зазначив про таке:

«Законодавець через призму вказаної норми реалізував завдання Закону № 2122-IX, у якій виокремив такі підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), такі як: у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Отже, підстави звільнення військовослужбовця з військової служби як: (1) необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), а також особами з інвалідністю І групи (2) чи ІІ групи (3) є самостійними і не стосуються (не пов`язані) з такою підставою як: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю.

Тому відповідач, кажучи про те, що надані позивачем документи не підтверджують необхідність догляду за його дружиною, яка має ІІІ групу інвалідності, підміняє одну підставу звільнення, передбачену підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, іншою, які є самостійними».

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 24.04.2024 в справі №140/12873/23 та від 30.05.2024 у справі №280/6079/23.

Наявністю у дружини позивача з числа осіб з інвалідністю III групи та документально підтверджено відсутності одного з парних органів, в даному випадку сліпота одного ока (сліпота правого ока 0%), дає йому право на звільнення з військової служби на підставі підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, і додатково не вимагає від нього доведення необхідності здійснення догляду за дружиною, оскільки це навіть не відповідає критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності.

За таких обставин, суд вважає протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2026 №5471 у звільнені з військової служби ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів.

Щодо вимоги зобов`язального характеру та дискреційних повноважень відповідача, то суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Питання дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень досліджувалося Верховним Судом у постанові від 24.04.2024 в справі №140/12873/23, у якій Суд, посилаючись на свою усталену практику, зазначив, що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними цією статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

У випадку коли закон установлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням установлених судом обставин.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 в справі №140/12873/23 констатував, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 28.052024 в справі №580/4373/23.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, зважаючи на викладене та враховуючи, що норми підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІ містять імперативний припис, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, та з метою подальшого недопущення порушень прав позивача та ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» у зв?язку із необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок відсутності парного органу.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільнені з військової служби ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» у зв?язку із необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок відсутності парного органу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА