Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №681/1043/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1043/26

Провадження 2/681/1068/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28 вересня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В липні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 24198,00 грн заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначав, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 17.12.2025 укладено договір про споживчий кредит № 6344180 на суму 7000,00 грн.

Згідно з умовами цього договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки й на умовах, передбачених цим договором.

Проте, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним вище договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 24198,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 9198,00 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Товариство уклало 25.05.2026 договір факторингу № 25052026 з ТОВ «Мілоан», за умовами якого позивач набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі за договором укладеним з відповідачем.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 28.07.2026 за його зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним в позовній заяві та витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Рекомендоване повідомлення повернулось на адресу суду 04.08.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат 03.08.2026 отримав відправлення.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полонського районного суду від 28.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 53).

Представник позивача просить, у разі відсутності відзиву відповідача, розгляд справи проводити за його відсутності.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд проводить заочний розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 17.12.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 6344180, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7000,00 грн загальним строком на 360 днів. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 30429,00 грн. Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 763137.

ОСОБА_1 вказаним вище електронним підписом також підписано Графік платежів (Додаток №1), в якому визначено детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати платежів, дата остаточного погашення заборгованості - 12.12.2026 (а.с. 16).

До укладення договору про споживчий кредит відповідач подав Анкету-заяву на отримання кредиту (а.с. 17) та ознайомився з Паспортом споживчого кредиту (а.с. 14-15), умови кредитування в якому відповідають умовам, узгодженим сторонами в кредитному договорі, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором 835454.

За умовами кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 . Відповідно до платіжного доручення № 168426239 від 17.12.2025, ТОВ «Мілоан» здійснено успішну операцію з перерахування коштів позичальнику у розмірі 7000,00 грн (а.с. 18).

Також відповідно до умов даного договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії, проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки й на умовах, передбачених цим договором.

25.05.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25052026, за умовами якого ТОВ «Мілоан» за плату відступило для Товариства Право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений в Реєстрі боржників (а.с. 20-24). Оплата за відступлені права вимоги здійснена позивачем на користь ТОВ «Мілоан» згідно з платіжною інструкцією № 111 від 26.05.2026 (а.с. 27).

Відповідно до даних Реєстру боржників № 1 від 25.05.2026 до цього договору факторингу позивач за плату набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №6344180 в загальній сумі 24198,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9198,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 грн - заборгованість за неустойкою (штрафом).

Таким чином, відповідно до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату прийняло належні клієнту права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача за вище зазначеним кредитним договором.

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналогічні висновки щодо укладення кредитного договору в електронній формі викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

Також відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, а лише надає право на погашення боргу первісному кредитору.

Судом встановлено, що кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Кредитні кошти надані в безготівковому порядку. Відповідач порушив умови кредитного договору, прострочив повернення кредиту, а тому у кредитодавця виникло право вимагати його повернення. Зважаючи на оформлені у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу, позивач є належним стягувачем. Оскільки матеріалами справи та наданим розрахунком підтверджується факт отримання коштів і наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту, яку відповідач добровільно не сплатив, позовні вимоги в частині стягнення суми основного зобов`язання в розмірі 7000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів». 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, закон передбачає право банку чи іншої фінансової установи встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за додаткові та супутні послуги, пов`язані, зокрема, з наданням кредиту. Водночас встановлення комісії за дії, які не є послугою, суперечить положенням закону.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки. Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за проведення додаткового моніторингу (обслуговування кредиту), тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі № 6344180 від 17.12.2025 сторонами були передбачені наступні умови: «Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього)».

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався за отриманням інформації про стан кредиту частіше, ніж раз на місяць, як і доказів реального надання відповідачу послуг, передбачених договором. Крім того, фінансова установа не може стягувати з позичальника платежі за дії, які вона вчиняє на власну користь.

Суд також зазначає, що розмір комісійної винагороди, встановлений договором, з огляду на розмір кредиту, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими. Відповідно до частин 1,2,5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Плата за обслуговування заборгованості (заявлена до стягнення в сумі 9198,00 грн, а загалом передбачена договором у розмірі 22484,00 грн) є вищою за розмір самого кредиту (7000,00 грн), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

Колегія суддів ВП ВС у постановах від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Таким чином, вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту є недоведеними і задоволенню не підлягають. А тому пункти укладеного між сторонами договору, які передбачають її сплату, є нікчемними, що зумовлює відмову у задоволенні позову у цій частині.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом в розмірі 8000,00 грн за кредитним договором № 6344180 від 17.12.2025, суд зазначає про таке.

За умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань, споживач зобов`язаний сплатити товариству штрафи (п. 4.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

На підставі викладеного вище суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8000,00 грн за кредитним договором № 6344180 від 17.12.2025, оскільки такий нарахований кредитодавцем у період дії в Україні воєнного стану.

Тому суд знаходить підстави для часткового задоволення позовних вимог Товариства та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 7000 грн 00 коп.

5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог на 28,93 % (7000,00 грн задоволених вимог з 24198,00 грн заявлених), з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 770,18 грн (сплачено позивачем 2662,40 грн).

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1664,00 грн, то дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що ця вимога є безпідставною, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо їх наявності (понесення) в процесі розгляду цієї справи.

Керуючись наведеним, ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-285, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит № 6344180 від 17.12.2025 у сумі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп., яка складається з 7000,00 грн заборгованості за основним боргом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 770 (сімсот сімдесят) грн 18 коп.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, будинок 2, м. Бровари, Київська обл., поштовий індекс 07400.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК