Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №680/717/26 — Новоушицький районний суд Хмельницької області

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/717/26

№2/680/658/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (далі – ТОВ «Санфорд Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між відповідачем та Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі – АТ «Райффайзен Банк Аваль») у електронній формі та відповідно до вимог ЗУ « Про електронну комерцію» було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-44824264 від 14 лютого 2020 року. Відповідно до умов Договору АТ «Райффайзен Банк Аваль» надало позичальнику кредит у розмірі 17 746,23 грн, строком на 48 місяців, процентна ставка за користування кредитом 52,9% річних, дата щомісячного платежу – 14 число місяця.

09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (далі - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» право грошової вимоги до боржників за договорами, у тому числі за кредитним договором № 014-RO-82-44824264 від 14 лютого 2020 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

У свою чергу ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» на підставі договору відступлення права вимоги № 1-07/10 від 07 жовтня 2025 року відступило право вимоги до боржників ТОВ «Санфорд Капітал», в тому числі за кредитним договором № 014-RO-82-44824264 від 14 лютого 2020 року.

З урахуванням викладеного, позивач ТОВ «Санфорд Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість нараховану первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» у загальному розмірі 61 999,25 грн, з яких: заборгованість за основним боргом – 16 514,01 грн, заборгованість за відсотками – 45 485,24 грн.

Також просив стягнути судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 11 200 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Тисячник Р.Р. надіслала до суду відзив, в якому просила відмовити у позові у зв`язку із його необґрунтованістю.

Відзив мотивувала тим, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, оскільки не доведено факт переходу права вимоги до позивача за кредитним договором, оскільки позивач долучив лише два витяги з реєстру боржників, які не є повними реєстрами та не містять достатньої кількості реквізитів для ідентифікації обсягу набутих прав. Кредитний договір №014-RO-82- 44824264 від 14.02.2020 не містить доказів його власноручного підписання відповідачем, або підписання за допомогою електронного підпису. Банк самовільно та безпідставно збільшив розмір кредитного ліміту на підставі Умов та Правил, водночас позивач не довів, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та погодився з ними, що узгоджується із сталою судовою практикою.

Вважає, що відсутні належні та допустимі доказами на підтвердження видачі кредитних коштів, якими можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації (меморіальний ордер, платіжна інструкція, квитанція). Наданий розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку, складеними в односторонньому порядку, і не може вважатися беззаперечним доказом видачі кредиту та наявності боргу. Звертає увагу на суперечність нарахованих відсотків, оскільки згідно з Паспортом споживчого кредиту реальна річна процентна ставка становить 46,55%, а згідно з Графіку платежів - 52,90% річних, що порушує вимоги закону щодо кредитування. Також вважає, що відсотки у розмірі 45 485, 25 грн нараховані після визначеного строку кредитування.

Представник позивача ТОВ «Санфорд Капітал» у судове засідання не з`явився, у позові серед іншого вказав про розгляд справи за його відсутності. Позивач правом на поданням відповіді на відзив не скористався.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тисячник Р.Р. у судове засідання не з`явилась, у відзиві вказала про розгляд справи за її та відповідача відсутності.

У зв`язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів.

Процесуальні дії у справі

07 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

14 лютого 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (банк) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено Заяву-Договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-44824264 (Договір), який останнім підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «031203», відповідно до умов якого банк відкриває поточний рахунок «Для виплат» № НОМЕР_1 в гривні на ім`я клієнта та здійснює його розрахунково-касове обслуговування. Поточний рахунок призначений для зарахування коштів кредиту згідно цієї заяви-договору, а також внесення клієнтом готівкових та безготівкових коштів на поточний рахунок виключно з метою погашення кредиту (п.1.1 Договору) (арк. спр. 15-16).

Банк зобов`язаний надати клієнту кредит в сумі 17 746,23 гривень, а клієнт зобов`язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування (п. 1.2 Договору).

Кредит надається з метою: придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника в розмірі 16 000,00 гривень гривень; для оплати клієнтом страхового платежу в розмірі 1 746,23 гривень на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» (п. п. 1.2.1, 1.2.1.1, 1.2.1.2 Договору).

Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта, зазначений у пункті 1.1. Заяви-Договору. Клієнт доручає банку здійснити в дату надання кредиту договірне списання коштів з поточного рахунку у визначеній підпунктом 1.2.1.1. підпункту 1.2.1. пункту 1.2. Заяви-Договору сумі на картковий рахунок за реквізитами емітованої до нього платіжної картки НОМЕР_2 (п. 1.2.1 Договору).

Строк Кредиту - 48 місяців із 14.02.2020 (Дата надання Кредиту) до 14.02.2024 (Дата повного погашення Кредиту) (п. 1.2.2 Договору).

Процентна ставка фіксована, становить 52,90% процентів річних. Дата сплати щомісячного ануїтетного платежу - 14 числа кожного календарного місяця згідно графіка (п.п. 1.2.3, 1.2.4 Договору).

До всіх правовідносин, пов`язаних з підписанням та виконанням цієї Заяви-Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у сімдесят років (п. 7.1 Договору).

Додатком №1 до договору №014-RO-82-44824264 сторонами узгоджений щомісячний графік платежів за договором, доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом, розмір комісії (арк. спр. 16).

Також ОСОБА_1 підписав заяву №014-ro-82-44824264 на приєднання до договору добровільного страхування життя №ПБ1702-г від 15.03.2019 (арк. спр.17).

09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-31-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» за плату відступило ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» право вимоги до боржників визначених у реєстрі боржників (арк. спр.25-26).

Додатковою угодою № 2 від 25 вересня 2020 року до Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F сторони АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» виклали п. 7.2 Договору у новій редакції: «Договір діє до 09 жовтня 2021 року (включно), однак у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором (арк. спр.26 на звороті).

Додатковою угодою № 5 від 08 жовтня 2021 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F сторони АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» виклали п. 7.2 Договору у новій редакції: «Договір діє до 09 квітня 2022 року (включно), однак у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором (арк. спр.27).

Відповідно до витягу із реєстру боржників №1 до договору про відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09 квітня 2020 року, від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014-RO-82-44824264 від 14 лютого 2020 року на загальну суму 20 458,45 грн (арк. спр. 28).

11 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено попередній договір відступлення права вимоги №11/09/2025 (арк. спр.35).

07 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №1-07/10, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» за плату відступило ТОВ «Санфорд Капітал» право вимоги до боржників визначених у реєстрі боржників. Права вимоги до божників належать ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020, укладеного ним з АТ«Райффайзен Банк Аваль» (арк. спр.36-38).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 07 жовтня 2025 року до договору відступлення права вимоги №1-07/10 від 07 жовтня 2025 року, від ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014-RO-82-44824264 від 14 лютого 2020 року на загальну суму 61 999,25 грн, про що також був складений акт прийому передачі (арк. спр. 40).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги відпервісного кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», а згодом до ТОВ «Санфорд Капітал» за договором №014-RO-82-44824264 від 14 лютого 2020 року, який укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Доводи представника відповідача стосовно не доведеності переходу права вимоги до позивача за кредитним договором суд відхиляє як безпідставні, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими доказами, в тому числі договорами відступлення прав вимоги та додатковими договорами до них, попереднім договором, реєстрами боржників до договорів, платіжними документами, які підтверджують їх виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Реєстри боржників від 07 жовтня 2025 року, від 09 квітня 2020 рокудо договорів відступлення прав вимоги подані у виді витягів лише відносно ОСОБА_1 , оскільки для вирішення цього спору інша частина документа, яка стосується решти боржників, не має значення.

Відтак наведенні вище докази є належними, допустимими. Підстав для сумніву щодо достовірності цих доказів відповідач не навів, а суд не встановив.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація – це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом – алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів, який не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Представник відповідача у відзиві зазначив про відсутність доказів підписання відповідачем договору, надання відповідачу грошових коштів та наявності заборгованості за договором, водночас не надав жодного переконливого доказу, який би спростовував ці обставини, не просив суд витребувати докази.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд вважає доведеним факт укладення між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» Договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-44824264 від 14 лютого 2020 року.

Вказаний договір укладений в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) «031203», який є вбудованим в електронний договір, тобто факт його використання є очевидним, а зміст договору є зафіксованим (ч. 1 ст.207 ЦК України).

Відтак доводи представника відповідача в цій частині суд відхиляє, як необґрунтовані.

Кредитні кошти у розмірі 17 746,23 грн були перераховані відповідачу ОСОБА_1 на його особистий рахунок НОМЕР_1 відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою обслуговування кредиту, що підтверджуються належними та достовірними доказами - випискою по рахунку ОСОБА_1 (арк.спр.18).

Верховний суд неодноразово зауважував, що виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто надана позивачем виписка по рахунку відповідача є належним доказом щодо перерахування кредитних коштів та існування заборгованості за договором, відтак суд відхиляє доводи представника відповідача щодо недоведеності перерахування відповідачу кредитних коштів з підстав відсутності первинних облікових документів.

Також суд вважає безпідставними доводи представника щодо одностороннього збільшення Банком розміру кредитного ліміту, оскільки укладений між сторонами Договір містить умови лише щодо одноразової видачі кредиту на суму 17 746,23 грн та подальші умови щодо його повернення. Обставин які б вказували на одностороннє збільшення розміру кредиту судом не встановлено.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль» суд вважає доведеним.

У подальшому позивач ТОВ «Санфорд Капітал» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором.

Виписками по рахунку (арк. спр19-21) підтверджується, що відповідач користувався кредитними коштами, лише частково здійснював погашення заборгованості за договором, проте з вересня 2020 року припинив виконувати свої зобов`язання за договором.

За умовами Договору Банк надав відповідачу кошти в сумі 17 746,23 грн. Процентна ставка фіксована, становить 52,90% процентів річних.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо суперечності розміру нарахованих відсотків згідно з паспортом споживчого кредиту та умовами договору.

Процентна ставка у розмірі 52,90% річних була узгоджена сторонами у договорі та додатку №1 до нього «Графіку платежів». Натомість паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, фактично ознайомлює споживача із потенційними умовами кредитування, однак такий не є невід`ємною частиною Договору, в якому зафіксовані істотні умови договору.

Водночас суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача щодо нарахування процентів поза межами строку кредитування.

Відповідно до наданих суду розрахунків (арк. спр. 23) загальна заборгованість за кредитним договором становить 61 999,25, з яких: 16 514,01 грн – заборгованість за основним боргом, 3 944,44 грн - відсотки нараховані АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 14.02.2020 до 27.01.2021, 41 540,80 грн – відсотки нараховані ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» за період з 27.01.2021 до 07.10.2025.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позиковими коштами припиняється після спливу визначеного цим договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16), від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Строк кредитування узгоджений сторонами у пункті 1.2.2 Договору та складає 48 місяців, а саме з 14.02.2020 до 14.02.2024.

Однак позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування коштами за договором за період з 21 січня 2021 року до 30 вересня 2025 року в розмірі 45 485,24 гривень, тобто як за період строку кредитування так і після закінчення цього строку, що суперечить закону та умовам договору.

Доказів продовження строку кредитування суду не надано.

Станом на 31 січня 2024 року заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становила 30 940,77 грн.

Заборгованість за процентами за період з 01 лютого 2024 року до 14 лютого 2024 року, із застосуванням процентної ставки 52,9% річних, складає 335,02 грн (23,93 грн денних х 14 днів = 335,02 грн), а всього заборгованість за процентами становить 31 275,79 грн (30 940,77+335,02).

Відтак станом на дату закінчення строку кредитування (14.02.2024) загальна заборгованість за кредитним договором становила 47 789,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 16 514,01 грн; заборгованість за процентами - 31 275,79 грн.

Виходячи із викладеного, суд відхиляє наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість відповідача за договором складає 61 999,25 грн, оскільки такий проведений без урахування умов договору, а також всупереч вимог закону.

Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, власного контррозрахунку, доказів про належне виконання умов кредитного договору не надав.

Підстав про застосування позовної давності про яку вказує представник відповідача суд не вбачає, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 14 лютого 2024 року, відтак загальна позовна давність тривалістю у три роки не сплила (ст. 257 ЦК України).

Крім того суд зауважує, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Проте поза увагою представника відповідача залишився пункт 7.1 Договору, відповідно до якого сторони договору узгодили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з підписанням та виконанням цієї Заяви-Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 70 (сімдесят) років.

Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги є частково доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню прострочена заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 47 789,80 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у розмірі 2 662,40 грн.

Позивачем ТОВ «Санфорд Капітал» в особі директора Маринича Р.Ф. 01 квітня 2024 року укладено договір про надання правничої допомоги №1/04 з Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» в особі керуючого партнера – Маслюженка М.П. Згідно умов договору гонорар за надання послуг визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг, вартість яких визначена Додатку №2 «вартість послуг (прейскурант)» та зазначається об`єднанням у акті приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого вартість послуг становить - 11 200 гривень (арк. спр.48-51).

Представник відповідача у поданій до суді заяві просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу у зв`язку із неспівмірністю складності справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі N 904/1907/15).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судових засіданнях представник не брав, правова допомога полягала у підготовці та поданні до суду позовної заяви, а тому суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу 4 000,00 грн.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з ціною позову та виконаною адвокатом роботою у цій справі згідно з актом про надання юридичної допомоги.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до частини першої, пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 052,17 грн (47 789,80 х 100 : 61 999,25 = 77,08 х 2 662,40 : 100 = 2 052,17) та 3 083,20 грн витрат на професійну правничу допомогу (4 000 : 100 х 77,08 = 3 083,20).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265,273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №014-RO-82-44824264 від 14 лютого 2020 року станом на 14 лютого 2024 року у розмірі 47 789 (сорок сім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 80 коп, з яких: заборгованість за кредитом – 16 514,01 грн, заборгованість за процентами - 31 275,79 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 3 083(три тисячі вісімдесят три) гривні 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 052 (дві тисячі п`ятдесят дві) гривні 17 коп сплаченого судового збору, а всього - 5 135 (п`ять тисяч сто тридцять п`ять) гривень 37 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», адреса місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, прим. 68,69, м. Дніпро, код ЄДРПОУ - 43575686.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_3 .

Суддя А. О. Олійник