Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №650/1726/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1726/26

провадження № 1-кп/650/528/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Олександрівка Херсонської області кримінальне провадження № 12026231130000089 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Велика Олександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, не депутата, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 2 КК України;

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

потерпіла Високопільська селищна рада,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , в перших числах жовтня 2025 року (більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не представилось можливими), в порушення вимог ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ст.ст. 53, 54, 112, 150 Земельного кодексу України, достовірно знаючи про наявність в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6521881000:03:013:0003 загальною площею 5,6274 га, розташованої неподалік с.Миколаївка Високопільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та знаходиться на підставі договору оренди землі у користуванні ПП «Іванівське», об`єкту культурної спадщини – кургану, який згідно розпорядження голови Херсонської обласної адміністрації № 840 від 05.11.2021 року взято на облік пам`яток археології, історії та монументального мистецтва місцевого значення Херсонської області (охоронний №58) та із встановленими відповідно до рішення виконавчого комітету Херсонської обласної ради народних депутатів №633/22 від 16.11.1979 для поодиноких курганів границями охоронної зони – 10 метрів від краю насипу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з метою культивування більшої площі земельної ділянки, за допомогою належної ПП «Іванівське» сільськогосподарської техніки, а саме трактора марки «МТЗ-80Л», д.н.з. НОМЕР_1 та зернової сівалки «С3С-6», д.н.з. НОМЕР_2 незаконно та самовільно зайняв земельну ділянку державної власності історико-культурного призначення (курган) площею 0,0962 га, яка в силу ст.ст. 53 і 150 Земельного кодексу України є землею історико-культурного призначення та має статус особливо цінних земель, провів агротехнічний обробіток ґрунту спричинивши своїми діями відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму нормативів і правил їх використання», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року матеріальні збитки державі в особі Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області на загальну суму 13603,69 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав та пояснив, що восени 2025 року дійсно здійснив засівання земельної ділянки та обробку кургану, щиро розкаявся, шкоду відшкодував в добровільному порядку, просив суворо не карати.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз`яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України доведена у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_3 кваліфікувати за ст. 197-1 ч. 2 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Положеннями ст.ст.50, 65 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, суд приймає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений; на утриманні неповнолітніх дітей не має, характеризується позитивно, з врахування позиції прокурора, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання в межах санкції ст. 197-1 ч. 2 КК України, без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 197-1 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням на нього наступних обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку обчислювати з дня проголошення вироку.

Речові докази по справі: оптичний диск з відеозаписом проведення огляду місця події – залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1