Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №607/12950/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 607/12950/26

2/609/663/2026

28 вересня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Харлана М.В.

за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до

відповідача: ОСОБА_2

вимоги позивача: про стягнення майнової шкоди завданої внаслідок ДТП

учасники справи не з`явились,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. 11 червня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 (далі позивач) – адвокат Братівник Ігор Васильович звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про стягнення майнової шкоди завданої внаслідок ДТП.

2. Позов обґрунтований тим, що 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом свого автомобіля марки Volkswagen Touran р.н. НОМЕР_1 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду створену за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_2 .

Свою вину у дорожньо-транспортній пригоді відповідач визнав. Однак, внаслідок істотного порушення відповідачем правил дорожнього руху та створення аварійної ситуації автомобілю позивача було завдано численні пошкодження.

З метою добровільного вирішення ситуації із відшкодування шкоди (без залучення працівників патрульної поліції та страхових агентів) позивач та відповідач звернулись до СТО.

Згідно отриманого рахунку-фактури від 17.02.2026 р. наданого ФОП ОСОБА_3 попередня вартість збитків завданих внаслідок ДТП автомобілю марки Volkswagen Touran р.н. НОМЕР_1 складає 44219,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, відповідач погодився у добровільному порядку відшкодувати позивачу суму попередньо оціненої шкоди, про що 11.02.2026 р. склав відповідну розписку.

18 березня 2026 року до розписки відповідачем було внесено ще один запис щодо його зобов`язання сплатити на користь позивача збитки в розмірі у розмірі 680 дол. США (залишок збитків) із розрахунку по 100 дол. США щотижня.

На виконання вищевказаного обов`язку відповідач 26.03.2026 р. сплатив на користь позивача 100 дол. США, що зафіксовано у виданій ОСОБА_2 розписці.

Проте, з дати сплати вищевказаного платежу (26.03.2026 р.), жодних інших платежів відповідач більше не здійснив.

Так, відповідно до вказаних самим відповідачем строків для здійснення повного розрахунку за завдані збитки, останній платіж мав бути виконаний до 03.05.2026 р., а відтак, з 04.05.2026 р. грошове зобов`язання вважається простроченим в повному обсязі, що становить залишок боргу у розмірі 580 доларів США.

Таким чином, позивач вправі звернутися із вимогами щодо стягнення матеріальної шкоди (реальних збитків) завданої внаслідок ДТП як до відповідача, так і до страховика цивільно-правової відповідальності відповідача.

Крім цього, зауважує, що відповідач надавши розписку із встановленням в ній грошового зобов`язання із виплати в певний строк коштів (матеріальних збитків) фактично поширив на делікті правовідносини із виконання грошового/боргового зобов`язання.

З огляду на вищевказане, враховуючи те, що грошове зобов`язання із сплати/відшкодування мало бути повністю виконано із сплати 3% річних розраховані наступним чином: період розрахунку 04.05.2026-03.06.2026, сума боргу 580,00 грн, 3% річних, дол США -1,45.

З огляду на вищевикладене, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2 581,45 дол. США матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1331,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Братівник Ігор Васильович в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву, згідно якої просив розгляд справи здійснювати за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно довідок «Укрпошти» усі поштові конверти із повістками про виклик відповідача у судові засідання, повернулися до суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.

3. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

4. Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року вищевказану справу передано за підсудністю до Шумського районного суду Тернопільської області.

5. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 13 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

6. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 26 серпня 2026 року, у зв`язку із заявою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 10 вересня 2026 року, у зв`язку із клопотанням представника позивача судовий розгляд справи відкладено на 28 вересня 2026 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

7. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , являється власником транспортного засобу марки Volkswagen Touran р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 05.09.2025 р.

8. Відповідно до змісту оригіналу розписки складеної відповідачем ОСОБА_2 вбачається, що 11 лютого 2026 року останній створив аварійну ситуацію, внаслідок чого, належний позивачу автомобіль зазнав пошкоджень, які відповідач зобов`язався відшкодувати в добровільному порядку.

Із змісту вищевказаної розписки вбачається, що залишок шкоди станом на 18.03.2026 р. складає 680 дол. США, який відповідач зобов`язався сплачувати по 100 дол. США щотижня.

Також, із змісту вищевказаної розписки вбачається, що відповідачем в рахунок відшкодування шкоди 28.03.2026 р. сплачено позивачу 100 дол. США.

Зміст розписки є чітким та однозначним: у ній ідентифіковані сторони, транспортний засіб, подія, правова підстава платежу та строк виконання. Вона не є лише наміром у майбутньому погодити розмір збитків, а містить безумовне визнання відповідачем існуючого грошового обов`язку та погодження сторонами грошової оцінки майнової шкоди.

Відповідач справжність свого підпису, добровільність складання розписки та викладені в ній обставини не оспорив. Підстав сумніватися у достовірності цього доказу судом не встановлено.

7. Відповідно до копії рахунку-фактури складеного 17.02.2026 р. ФОП ОСОБА_3 вбачається, що вартість ремонтних робіт автомобіля Volkswagen Touran р.н. НОМЕР_1 складає 44219,00 грн.

ІV. Оцінка Суду.

9. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

10. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. ( ст. 13 ЦПК України).

11. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

12. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

13. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

14. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

15. Частиною першою та другою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

16. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

17. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

18. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відтак, спричинення шкоди ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом та створив аварійну ситуацію підтверджується наданою суду розпискою.

Як вказує позивач у позові працівники поліції на місце ДТП не викликалися, однак відсутність фіксування вищевказаного факту залежало не лише від волі позивача, але і від волі відповідача, який керував транспортним засобом.

19. Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що розмір завданої відповідачем шкоди узгоджено сторонами про що відповідачем складено розписку про добровільне відшкодування, дійсність якої останнім не заперечувалась.

Зміст розписки є чітким та однозначним: у ній ідентифіковані сторони, транспортний засіб, подія, правова підстава платежу та строк виконання. Вона не є лише наміром у майбутньому погодити розмір збитків, а містить безумовне визнання відповідачем існуючого грошового обов`язку та погодження сторонами грошової оцінки майнової шкоди.

Окрім того, розмір ремонтних робіт автомобіля, необхідність яких спричинена винною поведінкою відповідача підтверджується копією рахунку-фактури складеного 17.02.2026 р. ФОП ОСОБА_3 .

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, факт взаємодії транспортних засобів, пошкодження майна позивача, визнання відповідачем своєї відповідальності, причинний зв`язок між ДТП і пошкодженнями та погоджений розмір відшкодування. Тому вимога про стягнення майнової шкоди в розмірі 580 дол. США є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних

20. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

21. З % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

22. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

23. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

24. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Що узгоджується із висновком Верховного Суду (постанова від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц).

Тому суд висновує, що 3 % річних, передбачені статтею 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуватися, виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при розрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Суд погоджується із таким розрахунком представника позивача 3% річних у доларах США: період розрахунку 04.05.2026-03.06.2026, сума боргу 580,00 дол. США, 3% річних -1,45 дол. США.

25. У відповідності до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним боргового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому суд висновує, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми також підлягають задоволенню, оскільки їх стягнення передбачено нормами ЦК України, їх розрахунок зроблений стороною позивача вірно у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

26. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1331,20 грн. судового збору.

27. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

28. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

29. Частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

30. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

31. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

32. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

33. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

34. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

35. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

36. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

37. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

38. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

39. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

40. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

41. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

42. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

43. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

44. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

45. При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

46. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

47. Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

48. З огляду на зазначене, слід виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору від 26 травня 2026 року професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 надавав адвокат Братівник І.В., повноваження якого підтверджуються копією ордера серії ВО № 1142807 від 11 червня 2026 року.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах цивільної справи міститься договір про надання професійної правничої допомоги укладений 26 травня 2026 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Актом виконання робіт укладеного 26 травня 2026 року між адвокатом та позивачем затверджено вид наданих послуг, кількість годин, вартість робіт, зокрема:

- ознайомлення, детальне вивчення та аналіз проблем Клієнта, юридичні консультації 1 год. – 2000,00 грн.;

- підготовка процесуальних документів 5 год. – 10000,00 грн.

- процесуальний супровід справи 3 год. – 3000,00 грн. Разом 15000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.10.2020 року в справі №686/5064/20 та від 04.06.2021 року в справі №160/13273/19.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

На підтвердження понесених витрат у сумі 15000,00 грн. стороною позивача надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 8 від 26 травня 2026 року.

Окрім того, в матеріалах справи наявний попередній (орієнтований) розрахунок витрат зазначений у позовній заяві від 11 червня 2026 року на суму 15000,00 грн.

Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.

49. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не звертався.

50. Суд зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

51. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

52. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

53. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

З урахуванням висновків Верховного Суду та правових висновків Великої Палати Верховного Суду з указаного процесуального питання, понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями, 1166, 1187, 1188 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Винести заочне рішення.

2. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди завданої внаслідок ДТП– задовольнити повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 581,45 доларів США.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1331,20 грн. сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Шумським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 28 вересня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Реквізити рахунка: НОМЕР_4 в АТ «Укрсиббанк»

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя: М.В. Харлан