Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №607/4943/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2026 Справа №607/4943/26 Провадження №2/607/3746/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Сампари Н. М.

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сампара Надія Миронівна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

05 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 – адвокат Сампара Н.М. – звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про припинення стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із 18 липня 2022 року і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку, що стягуються на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2023 року у справі № 607/8972/22.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є сторони у справі. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досягла повноліття та продовжує навчання в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка на фізико-математичному факультеті. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2023 року (справа №607/8972/22) вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітню дочку

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 18 липня 2022 року і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку.

Представник позивача вважає, що наявні підстави для припинення стягнення аліментів, оскільки повнолітня донька ОСОБА_3 офіційно працевлаштована у «Форвард-Орто» та отримує дохід, який перевищує дохід батька. За період з квітня 2023 року по лютий 2026 року позивачу нараховано 808 676,63 грн заробітної плати, з якої утримано 145 561,86 грн податку, 28 729,35 грн військового збору та 221 998,34 грн аліментів. Адвокат зазначає, що після відповідних утримань його середньомісячний дохід становить 11 782,48 грн.

У позові також зазначено, що позивач утримує матір похилого віку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка має низку тяжких захворювань, а також сплачує аліменти на неповнолітнього сина. Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2020 року з нього стягнуто аліменти на двох дітей у розмірі 1/3 заробітку (доходу). Після досягнення ОСОБА_3 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на неповнолітнього сина продовжують стягуватися у розмірі 1/4 його заробітку (доходу).

Крім того, ОСОБА_3 переїхала з гуртожитку до квартири свого нареченого, у зв`язку з чим, на думку представника позивача, вона фактично не перебуває на утриманні матері. Адвокат вважає, що повнолітня донька, яка працює, самостійно отримує заробітну плату та змінила місце проживання, не потребує матеріальної допомоги батька. Натомість позивач має нижчий дохід, сплачує аліменти на неповнолітнього сина та утримує матір похилого віку, а тому не має можливості додатково утримувати повнолітню доньку.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Від відповідача – ОСОБА_2 – надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона висловила прохання у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_3 продовжує навчатись в університеті на денній формі навчання та старається гарно вчитись, а тому, працює неповний робочий день, її доходи є мізерними, не забезпечують її матеріально в повній мірі, таким чином, перебуває на матеріальному утриманні матері. У відзиві також зауважено, що всі витрати на утримання та навчання дочки несе відповідач.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Сампари Н.М. – через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій висловлено прохання позов задовольнити в повному обсязі.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня

2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.15).

Протокольною ухвалою суду від 24 червня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та його представник – адвокат Сампара Н.М. – у судовому засіданні позов підтримали та висловили прохання його задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, проте подала заяву про розгляд справи у її відсутності, щодо задоволення позову заперечила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , батьками якого вказані: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , запис за № 35 (а.с. 5 зворотна сторона).

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 24 лютого 2026 року № 74/02-27 Козівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 5, зворотна сторона).

ОСОБА_4 є пенсіонером, про що свідчить посвідчення серія НОМЕР_2 , видане

30 червня 2005 року Козівським управлінням ПФУ, вид пенсії: за віком, термін – довічно (а.с. 6).

Відповідно до довідки про доходи Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка від 04 березня 2026 року № 31, ОСОБА_1 працює у них на 1 ставку на посаді професора (кафедра інформатики та методики її навчання), за період з квітня 2023 року по лютий 2026 року розмір нарахованої заробітної плати становить 808 676,63 грн (а.с. 6).

Згідно з листом Управління праці та соціального захисту населення Козівської райдержадміністрації від 29 лютого 2008 року № 02-02/503, адресованим головному лікарю Козівської центральної комунальної лікарні, управління просило надати висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що стан здоров`я ОСОБА_4 дозволяє їй постійно надавати соціальні послуги, а також висновок про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність до самообслуговування (а.с. 8).

За результатами обстеження пацієнта від 11 квітня 2025 року № ТО-0038646 щодо

ОСОБА_4 встановлено діагноз: незріла ускладнена катаракта обох очей. В/к ІІІ С глаукома лівого ока (а.с. 7).

Відповідно до висновку за результатами комп`ютерної томографії попереково-крижового відділу хребта від 01 лютого 2018 року у ОСОБА_4 виявлено дегенеративно-дистрофічне ураження поперекового відділу хребта, циркулярні протрузії L2–L4, L5–S1 з деформацією переднього лікворного простору, протрузію L4–L5 з деформацією латерального рецесусу зліва, нестабільність тіл L4–L5 зі зміщенням L4 допереду та остеопороз тіл хребців (а.с. 10, зворотна сторона).

Відповідно до висновку за результатами комп`ютерної томографії органів грудної порожнини від 02 жовтня 2020 року у ОСОБА_4 виявлено двобічну полісегментарну вірусну плевропневмонію з площею ураження 15–20 % (а.с. 10, зворотна сторона).

Позивачем також долучено медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_4 № 2330 (а.с. 7–10), УЗД органів черевної порожнини та заочеревинного простору від 27 листопада

2024 року (а.с.10); у медичних документах зафіксовано, зокрема наявність каменів в сечовому міхурі.

Згідно з актовим записом про народження № 898 від 10 червня 2026 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_6 , батьками якого вказані: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (а.с. 112, 113).

Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2020 року (справа № 607/1085/20) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки – ОСОБА_3 , та сина – ОСОБА_8 , в розмірі 1/3 (однієї третини) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше

50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 січня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 6 зворотна сторона).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2023 року (справа № 607/8972/22) стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітню дочку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із 18 липня 2022 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку (а.с. 4, 5).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 11 червня 2018 року № 21070/28-03 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_2 (а.с. 21).

Як убачається з довідки № 521, виданої ОСОБА_1 , його дочка ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але зі слів завідувачки гуртожитку № 4 та чергових цього ж гуртожитку, за цією адресою на цей момент не проживає (а.с. 39).

Крім того, долучено історію операцій за період з 01 грудня 2025 року по 28 лютого

2026 року (а.с. 40, 41).

Згідно з платіжними інструкціями ОСОБА_2 оплачувала за гуртожиток, отримувач: Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка на загальну суму 37 128 грн, призначення платежу: оплата за гуртожиток від ОСОБА_2 , група (а.с. 59, 60, 64–69), а також комунальні послуги на суму 170 грн (а.с. 70, 71).

Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб – платників податків

№ НОМЕР_3 від 24 червня 2026 року ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з І кварталу

2022 року по ІІ квартал 2026 року отримала доходи у вигляді заробітної плати та аліментів на загальну суму 1 027 402,54 грн (а.с. 114–117).

За відомостями Державного реєстру фізичних осіб – платників податків № НОМЕР_5

від 11 серпня 2026 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) за період з І кварталу 2023 року

по ІІ квартал 2026 року отримав заробітну плату та інші доходи на загальну суму 1 022 900,79 грн (а.с. 129–130).

На виконання ухвали суду ТОВ «Форвард-Орто» повідомило, що ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ) з 15 липня 2025 року працює на посаді офіс-адміністратора (наказ № 94-К

від 14 липня 2025 року). Станом на 29 червня 2026 року її посадовий оклад становить 12 000 грн. ОСОБА_3 працює з понеділка по п`ятницю з 09:00 до 18:00, тривалість робочого часу – 40 годин на тиждень, 8 годин на день; перерву для відпочинку і харчування протягом робочого дня працівник визначає самостійно (а.с. 126, 127).

Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб – платників податків № НОМЕР_8 від 11 серпня 2026 року ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ) за період з І кварталу

2023 року по ІІ квартал 2026 року отримала доходи у вигляді стипендії, заробітної плати та додаткових благ на загальну суму 326 374,91 грн (а.с. 131, 132).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вказано у частині четвертій статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

2.2. Відповідно до положень статті 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (частина перша); розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (частина друга).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно із статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

Як роз`яснено в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Позиція, наведена у вказаній Постанові, послідовно відтворюється у рішеннях Верховного Суду (див., зокрема, постанови від 24 січня 2019 року, справа № 225/1447/16-ц, від 17 квітня

2019 року, справа № 644/3610/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 761/10510/17) вказано, що відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога викладена у статті 273 СК України, якою передбачено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267, 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за умови їх потреби у матеріальній допомозі та наявності у батьків можливості її надавати, а розмір такого утримання визначається з урахуванням матеріального і сімейного стану сторін, стану їх здоров`я та інших істотних обставин. Водночас зміна цих обставин після встановлення розміру аліментів може бути підставою для його збільшення, зменшення або звільнення платника від їх сплати.

2.3. Суд бере до уваги, що СК України передбачає можливість зміни розміру або звільнення від сплати аліментів у разі зміни обставин. Зокрема, стаття 192 СК України дозволяє змінити раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених підстав, як-от зміна матеріального чи сімейного стану або стану здоров`я сторін. Стаття 273 СК України додатково підкреслює, що суд може за позовом будь-кого зі сторін змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника або одержувача. Таким чином, зміна обставин, яка істотно впливає на можливість чи потребу в утриманні, може бути законною підставою для задоволення позову у такій категорії справ.

У цій справі встановлено істотну зміну обставин, які існували на час ухвалення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2023 року та були підставою для стягнення з позивача аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання.

Суд виходить з того, що продовження повнолітньою дочкою навчання саме по собі не є безумовною підставою для збереження обов`язку батьків щодо її утримання до досягнення двадцятитрьохрічного віку. За змістом статті 199 СК України такий обов`язок існує за сукупності визначених законом умов, однією з яких є потреба повнолітніх дочки, сина у матеріальній допомозі саме у зв`язку з продовженням навчання. Відтак відпадіння такої потреби свідчить про припинення однієї з обов`язкових передумов існування відповідного аліментного обов`язку.

Після ухвалення попереднього рішення ОСОБА_3 офіційно працевлаштувалася та

з 15 липня 2025 року працює у ТОВ «Форвард-Орто» на посаді офіс-адміністратора. При цьому її зайнятість не має характеру тимчасової роботи чи роботи з неповним робочим часом: вона працює п`ять днів на тиждень з 09:00 до 18:00, 40 годин на тиждень, а її посадовий оклад станом на 29 червня 2026 року становить 12 000 грн. Факт отримання ОСОБА_3 самостійних доходів підтверджується також відомостями Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.

Наведені обставини спростовують доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 у зв`язку з навчанням працює неповний робочий день та отримує незначний дохід, який не забезпечує її матеріальних потреб. Навпаки, встановлений режим роботи та отримання регулярного доходу свідчать про те, що навчання не перешкоджає ОСОБА_3 здійснювати трудову діяльність на умовах повної зайнятості та самостійно одержувати кошти для свого утримання.

Суд враховує, що відповідач надала докази понесення нею витрат, пов`язаних з проживанням дочки у гуртожитку. Однак сам по собі факт здійснення матір`ю окремих витрат на користь повнолітньої дочки не свідчить про збереження передбаченої статтею 199 СК України потреби останньої у матеріальній допомозі від батька. Вирішальним для застосування цієї норми є не факт надання одним із батьків матеріальної допомоги, а об`єктивна потреба повнолітньої дитини в такій допомозі у зв`язку з продовженням навчання.

При цьому доказів того, що отримуваного ОСОБА_3 доходу недостатньо для забезпечення її звичайних матеріальних потреб або що продовження навчання зумовлює такі додаткові витрати, які вона об`єктивно не спроможна нести за рахунок власного доходу, суду не надано. Не встановлено також обставин, які перешкоджали б їй продовжувати трудову діяльність одночасно з навчанням.

Суд бере до уваги й зміни у сімейному та матеріальному стані позивача. ОСОБА_1 продовжує сплачувати аліменти на сина ОСОБА_9 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 у нього народився син ОСОБА_10 . Також матеріалами справи підтверджено похилий вік матері позивача та наявність у неї захворювань. Ці обставини самі по собі не усувають обов`язку батька, передбаченого статтею 199 СК України, однак підлягають урахуванню в сукупності з істотною зміною матеріального становища повнолітньої дочки, а також сімейного та матеріального стану позивача.

Таким чином, після ухвалення рішення від 01 березня 2023 року обставини, які визначали існування обов`язку позивача у частині сплати аліментів, істотно змінилися: ОСОБА_3 , продовжуючи навчання, набула постійного місця роботи з повною зайнятістю та самостійного регулярного доходу, а доказів збереження її потреби у матеріальній допомозі від батька у зв`язку з навчанням суду не надано. Вказані обставини у сукупності зі зміною сімейного стану позивача у зв`язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_6 ще однієї дитини, необхідністю її утримання, а також наявністю у позивача матері похилого віку, яка має низку захворювань, за відсутності істотного збільшення його доходів свідчать і про зміну матеріального становища позивача у бік погіршення. За таких обставин суд доходить висновку, що одна з обов`язкових умов, передбачених статтею 199 СК України для продовження утримання повнолітньої дочки, припинила існувати, а одночасна істотна зміна сімейного та матеріального стану позивача додатково підтверджує наявність підстав для припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів на її утримання.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що після офіційного працевлаштування дочки позивача – ОСОБА_3 , отримання нею самостійного постійного доходу та з урахуванням інших встановлених обставин справи змінилися обставини, за яких з позивача стягувалися аліменти, а потреба ОСОБА_3 у матеріальній допомозі з боку батька припинилася.

Отже, одна з обов`язкових умов існування аліментного обов`язку, передбаченого

статтею 199 СК України, – потреба повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у матеріальній допомозі – припинила існувати. За таких обставин позовні вимоги про припинення стягнення аліментів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову – на відповідача.

Оскільки позов задоволено, а позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2.558406571.1 від 05 березня 2026 року (а.с. 12), вказану суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа

№ 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа

№ 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надано ордер на надання правничої допомоги серія ВО № 1132933 (а.с. 10); договір про надання правової допомоги № 26/02 від 26 лютого 2026 року, укладений між ним та Адвокатським об`єднанням «Захист права»; акт виконаних робіт (опис робіт адвоката в межах справи № 607/4943/26)

від 25 серпня 2026 року на суму 15 000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 вказала на неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу та просила зменшити їх розмір до 1 000 грн. Враховуючи складність справи, обсяг та характер наданої адвокатом правничої допомоги, а також засади розумності, співмірності та пропорційності судових витрат, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат завищеним та доходить висновку про наявність підстав для його зменшення до 3 500 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сампара Надія Миронівна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів – задовольнити.

2. Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 ), які стягуються на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2023 року (справа № 607/8972/22) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), на утримання повнолітньої дочки – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ), яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із 18 липня 2022 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку з дня набрання цим рішенням законної сили.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції

в розмірі 1 064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

8. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець