Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №607/8758/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 Справа №607/8758/26 Провадження №2/607/4712/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет», позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що 17 жовтня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 6718821, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 9 000,00 грн, строком на 360 днів, зі сплатною процентів у розмірі 0,95% в день, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 7,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 552,50 грн). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 450,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора 164330, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 6718821 від 17 жовтня 2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 9 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА».

Заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту № 6718821 від 17 жовтня 2025 року складає 22 777,00 грн, яких: 9 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7724,50 грн - заборгованість за процентами; 1 552,50 грн - заборгованість за комісією; 4500,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою.

25 лютого 2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором №6718821 від 17 жовтня 2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 25 лютого 2026 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 22 777,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 724,50 грн - сума заборгованість за відсотками; 1 552,50 грн - сума заборгованість за комісією; 4 500,00 грн - сума заборгованість за пенею/неустойкою.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, ТОВ «Фінпром Маркет» просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 року в розмірі 22 777,00 грн та судові витрати.

Ухвалою судді від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі № 607/8758/26 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

21 травня 2026 року судом зареєстровано відзив представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Підодвірного Т. І. у якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не доведено факту укладення договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення комісії, пені та витрат на правничу допомогу.

28 травня 2026 року від представника позивача ТОВ «Фінпром Маркет» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги, наполягаючи на тому, що кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а кошти перераховано на картковий рахунок відповідача.

28 травня 2026 року від представника позивача ТОВ «Фінпром Маркет» надійшла заява про зменшення позовних вимог. З врахуванням заперечень відповідача щодо пені, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 року в розмірі 18 277,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 724,50 грн - сума заборгованість за відсотками; 1 552,50 грн - сума заборгованість за комісією; 0,00 грн - сума заборгованість за пенею/неустойкою.

01 червня 2026 року судом зареєстровано заперечення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Т. І., він просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не доведено факту укладення договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості. Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме відповідачеві, як і доказів належності відповідачу номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор.

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року клопотання представника ТОВ «Фінпром Маркет» про витребування доказів - задоволено; витребувано від АТ КБ «Приват Банк», інформацію щодо карткового рахунку ОСОБА_1

18 серпня 2026 року на адресу суду, на виконання ухвали суду від 15 липня 2026 року, від АТ КБ «Приват Банк» надійшла запитувана інформація стосовно карткового рахунку ОСОБА_1 , зарахування на картку кредитних коштів, що відображено у банківській виписці.

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Підодвірний Т. І. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи, а також заперечення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), через неявку всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

17 жовтня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 6718821 (далі - Договір). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора 164330.

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 2.2 Договору, сума кредиту 9 000,00 грн; строк кредитування/строк договору 360 днів; розмір Першого обов`язкового платежу 4 117,50 грн; період сплати Мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість Мінімальних обов`язкових платежів становить 11. 2.2.5. Дата сплати Першого обов`язкового платежу 15 липня 2025 року; процентна ставка/день 0,95% (фіксована); комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 552,50 грн); дата надання кредиту - 17 жовтня 2025 року; дата повернення кредиту - 11 жовтня 2026 року; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3 194,73%; сума загальні витрати за кредитним договором - 32 332,50 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, для отримання кредиту, позичальник має бути зареєстрований в ІКС, для чого він проходить процедуру реєстрації на сайті.

Згідно п. 4.4 Договору, позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.

Перед укладанням (підписанням) договору, позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект договору, політикою конфіденційності, правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця: інформацією, передбаченою ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про захист персональних даних» (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.11 Договору, підписуючи електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором, позичальник засвідчує, що його акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами оферти.

Згідно п. 10.1. Договору, укладаючи Договір, Позичальник засвідчує наступне:

10.1.1. позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України;

10.1.2. позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», що розміщені на вебсайті https://clickcredit.ua/informaciya (надалі - Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.

В розділі 11 Договору зазначено реквізити сторін, зокрема номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Одноразовий ідентифікатор 164330 відправлений позичальнику 17 жовтня 2025 року о 01:24:33 год. на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 Ідентифікація клієнта за посередництвом системи BankID НБУ здійснювалась за допомогою pumbbank 02 серпня 2025 року.

Згідно листа № 25/02/26-31881 від 25 лютого 2026 року, виданого позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», вбачається видача/перерахування за кредитним договором № 6718821 на банківську карту відповідача/клієнта онлайн-позики на підставі платежу № ada4e308-1eb2-4ae9-b3cef0b678ade4d2.

Відповідно до довідки № КД-000046881 від 09 березня 2026 року, виданої ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», останнє підтверджує про перерахування коштів в сумі 9 000,00 грн, номер платежу ada4e308-1eb2-4ae9-b3ce-f0b678ade4d2 від 17 жовтня 2025 року. Отримувач - ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Як слідує з платіжної інструкції № ada4e308-1eb2-4ae9-b3ce-f0b678ade4d2 від 17 жовтня 2025 року, виданої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», 17 жовтня 2025 року було перераховано кошти в розмірі 9 000,00 грн на картку НОМЕР_1 .

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 року.

Згідно п. 1.1 Договору факторингу, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 25 лютого 2026 року до договору факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 року в розмірі 22 777,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 року становить 22 777,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7 724,50 грн - заборгованість за відсотками; 1 552,50 грн - заборгованість за комісією; 4500,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою. Відповідачем 15 листопада 2025 року сплачені кошти на погашення заборгованості у розмірі 56,00 грн.

За змістом виписки до договором № б/н за період 17 жовтня 2025 року по 20 жовтня 2025 року в АТ КБ «ПриватБанк» щодо рахунку ОСОБА_1 , на картку відповідача № НОМЕР_2 до рахунку НОМЕР_3 , 17 жовтня 2025 року було здійснено зарахування коштів у сумі 9 000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Фінпром Маркет», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 року становить 22 777,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7 724,50 грн - заборгованість за відсотками; 1 552,50 грн - заборгованість за комісією; 4 500,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою.

За змістом вимоги про повернення кредиту від 16 січня 2026 року, відповідачу пропонується сплатити заборгованість за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 року, яка станом на 16 січня 2026 року становить 22 777,00 грн.

Відтак до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-який час.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Отож, відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, 25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - Клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (далі - Фактор) укладено Договір факторингу № 25/02/26.

За встановлених вище обставин, суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 року.

Невиконання відповідачем договірних зобов`язань і стало причиною звернення позивача за захистом своїх прав до суду.

Отож суд, проаналізувавши зміст спірних правовідносин, встановив, що договір між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразового ідентифікатора. Під час реєстрації на сайті або у додатку позикодавця ідентифікація позичальника здійснюється за допомогою сервісу BankID, а тому без самостійної передачі особистих даних відповідачем шляхом входу та підтвердження в його мобільному банкінгу реєстрація та подальше оформлення кредиту є неможливими.

Із матеріалів справи вбачається, що ідентифікацію відповідача було проведено через систему BankID НБУ - шляхом отримання позикодавцем від «pumbbank» за згодою відповідача персональних даних останнього, зокрема електронної адреси, на яку в подальшому надсилалися одноразові ідентифікатори. Суд встановив, що відповідач застосував (наклав) такі електронні підписи - одноразові ідентифікатори (аналог електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора) для підписання Договору № 6718821, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Без здійснення вказаних дій ОСОБА_1 кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та його укладення у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Волевиявлення позичальника на час укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.

Без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, кредитний договір не міг би бути укладеним.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Також про виникнення зобов`язання відповідача перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_1 на належний йому банківський рахунок.

Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет», як набувача права вимоги до цього боржника, на підставі Договору факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року, заборгованості за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 року.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивачем не доведено підписання договору саме ОСОБА_1 , оскільки ці твердження спростовуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.

Кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Саме лише твердження позичальника про укладення договору внаслідок шахрайських дій без доказів порушення процедур ідентифікації з боку банку не є підставою для визнання договору недійсним. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2026 року, справа № 705/1938/25.

Відповідач не заперечує належності йому персональних даних, зазначених у кредитному договорі № 6718821 від 17 жовтня 2025 року, а саме: прізвища, імені, по батькові, РНОКПП: дати народження, адреси реєстрації. Ці ж дані відповідач зазначає і у своєму відзиві на позовну заяву. Отже, між сторонами відсутній спір щодо належності цих персональних даних саме відповідачу, про отримання до них доступу сторонніх осіб, ОСОБА_1 правоохоронні органи н повідомляв.

Суд зазначає, що обов`язок довести факт укладення договору та отримання кредитних коштів покладається на позивача відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, закріпленого у статтях 12, 81 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Особа, яка заперечує проти позову, посилаючись на обставини, що мають значення для справи, повинна довести їх належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113 та п. 64 Постанови Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, кредитодавець не має права зазначати у документах повний номер особистого електронного платіжного засобу споживача. Номер зазначається у форматі, що містить перші шість та останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу. Отже, зазначення позивачем у кредитному договорі номера картки у форматі « НОМЕР_1 » відповідає вимогам законодавства України та не може бути підставою для висновку про недоведеність належності цього платіжного засобу відповідачу.

Саме лише заперечення відповідача, не підтверджене доказами, не спростовує наведеної сукупності доказів позивача, а саме: виписки до договором № б/н за період 17 жовтня 2025 року по 20 жовтня 2025 року в АТ КБ «ПриватБанк» щодо рахунку ОСОБА_1 , згідно якої на картку відповідача № НОМЕР_2 до рахунку НОМЕР_3 , 17 жовтня 2025 року було здійснено зарахування коштів у сумі 9 000,00 грн.

Щодо стягнення на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за комісією, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 2.2.8. Договору, Комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 552,50 грн).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Верховного Суду від 06 лютого 2025 року, справа № 462/2826/24).

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6718821 від 01 червня 2025 року, в частині комісії за надання кредиту, становить 1 552,50 грн, яка передбачена Додатком № 1 до Договору, а відтак суд також стягує комісію з відповідача в користь позивача.

За змістом частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд виснує, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором, що є підставою для задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 року в розмірі 18 277,00 грн, яка складається з: 9 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7 724,50 грн - заборгованість за відсотками; 1 552,50 грн - заборгованість за комісією ( з врахування заяви про зменшення позовних вимог).

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

В обґрунтування понесених судових витрат представник позивача Ткаченко Ю.О. надала:

договір про надання правничої допомоги № 25-08/25ФП від 25 серпня 2025 року, укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет»;

витяг з акту № 9ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25ФП від 25 серпня 2025 року, згідно якого вартість наданої послуги становить 4 500,00 грн;

акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги;

платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №579946018.1 від 25 березня 2026 року;

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність серії ПТ № 2099, видане Ткаченко Юлії Олегівни на підставі рішення ради адвокатів Полтавської області від 03 квітня 2018 року № 6;

ордер серії АХ № 1287257 на надання правничої допомоги ТОВ «Фінпром Маркет», на підставі договору про надання правничої допомоги № 25-08/25ФП від 25 серпня 2025 року, адвокаткою Ткаченко Ю. О. від 03 вересня 2025 року.

За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, заявлений розмір витрат, з врахування клопотання сторони відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає, що до стягнення з відповідача ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 6718821 від 17 жовтня 2025 рокув розмірі 18 277 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят сім),00 грн.

Стягнути з до ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві),40 грн сплаченого судового збору та витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі),00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ: 43311346, адреса місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя О. Герчаківська