Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №951/637/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/637/26

Провадження №2/951/420/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Галаса В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» (далі позивач) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №FSC156929670 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн, з кінцевою датою повернення кредиту, визначеною у пункті 7.3 Договору.

Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків власноручно заповнила заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної позичальником в особистому кабінеті.

18.11.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/69. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

08.05.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Ізі Фінанс» укладено договір факторингу №08/0526-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та позивач на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 08.05.2026, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором, нарахована первісними кредиторами, становить 10760,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 3000,00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 6260,00 грн; заборгованість за штрафними санкціями - 1500,00 грн. Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак позивач не включає їх до розміру позовних вимог. Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем в позовній заяві становить 9260,00 грн.

За наведених підстав, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі Фінанс» заборгованість за договором кредитної лінії №FSC156929670 від 29.08.2025 у розмірі 9260,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 31.08.2026.

Ухвалою суду від 31.08.2026 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 28.09.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, про причини неявки суду не повідомила, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, подала письмові пояснення від 28.09.2026, у яких не заперечувала факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак не визнала автоматично заявлений позивачем розмір заборгованості, вважаючи, що він має бути перевірений судом з урахуванням первинних документів та фактичного періоду нарахування платежів. Також звернула увагу на заявлені позивачем 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, покликаючись на те, що питання щодо їх стягнення має вирішуватися лише після перевірки фактичного понесення таких витрат, їх документального підтвердження, обсягу фактично виконаної представником роботи та співмірності заявленої суми із складністю справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 29.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №FSC156929670 (далі Договір, а.с. 36-47).

Сторонами також підписано Паспорт споживчого кредиту продукту «ТЕМП» до Договору №FSC156929670 від 29.08.2025 (а.с. 34-35).

Відповідно до пункту 2.1. Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у формі Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно із пунктом 2.2. Договору загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 3000,00 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових Траншів Позичальнику в межах встановленого Кредитного ліміту - 3600,00 грн.

За змістом пункту 3.1. Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

Як зазначено у пункті 4.1. Договору, з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. При подачі Заявки Позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення Договору (перший Транш) та строк оплати обов`язково платежу по процентам за користування Кредитом.

Згідно з пунктом 5.1. Договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4731-21XX-XXXX-7857.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.3. Договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування – 13.09.2025, а саме протягом 15 (п`ятнадцяти) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту – 28.09.2030.

Згідно з пунктом 8.1. Договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

У пункті 8.2. зазначено, що проценти за користування Кредитом є платою за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю. Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника, що не є зміною істотних умов Договору.

Відповідно до пункту 8.3. Договору Базова процентна ставка складає 1,00% в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника, за кожний день користування ним, що становить 365 відсотків річних.

За період з 29.08.2025 до 13.09.2025 (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 50% від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,50% від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 182,50 відсотків річних (пункт 8.7.1. Договору).

Згідно з пунктом 9.1.1.1. Договору Товариство має право вимагати від Позивальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 9.1.1.7. Договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом, частини Кредиту або Комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору.

Строк дії договору передбачений розділом 11 Договору, відповідно до пункту 11.1. якого Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Відповідач зобов`язання з повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим відповідно до положень пункту 9.1.1.7. Договору було достроково розірвано Договір шляхом направлення відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору від 11.04.2026 (а.с. 56).

Як вбачається з Довідки №FSC156929670/18052026/Э від 18.05.2026, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання, надавши грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 3000,00 грн (а.с. 22).

Також з відповіді АТ КБ «ПриватБанк" від 18.08.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 29.08.2025 здійснено зарахування коштів на суму 3000,00 грн (а.с. 83).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 18.11.2025 заборгованість за договором становила 6470,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 1970,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 1500,00 грн - неустойка (а.с. 10).

18.11.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/69 (а.с. 49-51).

Відповідно до пункту 2.1. договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 4.1. договору факторингу наявне Право вимоги переходить від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує.

Відповідно до пункту 5.3.3. договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Як вбачається з Реєстру прав вимоги, ТОВ факторингу набуло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 6470,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 1970,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 1500 грн – неустойка (а.с. 20-21).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс», станом на 10.04.2026 заборгованість становила 10760,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6260,00 грн - сума заборгованості за процентами, 1500,00 грн – неустойка (а.с. 11-12).

08.05.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Ізі Фінанс» укладено договір факторингу №08/0526-01 (а.с. 25-29).

Відповідно до пункту 1.3. договору факторингу «Право вимоги» - означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 2.1. договору факторингу встановлено, що Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Як встановлено з Витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 08.05.2026 до договору факторингу №08/0526-01 від 08.06.2026 та платіжних інструкцій від 14.05.2026, до ТОВ «Ізі Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 . Згідно з Реєстром прав вимоги,заборгованість ОСОБА_1 становить 10760,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 6260,00 грн - сума заборгованості за процентами, 1500,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями (а.с. 19, 54-55). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за Договором кредитної лінії №FSC156929670 від 29.08.2025 за період 08.05.2026 20.07.2026. (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору з використанням електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 29.08.2025 укладено електронний договір кредитної лінії №FSC156929670.

З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, п`ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору відповідачу наданий кредит у сумі 3000,00 грн. При цьому, внаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань, виникла прострочена заборгованість, яка складає 9260,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн; заборгованість за процентами – 6260,00 грн. Виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов`язань за кредитним договором підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк" від 18.08.2026 та випискою за договором №б/н за період 29.08.2025-29.08.2025 (а.с. 83-84).

Разом з тим з розрахунку заборгованості за кредитним договором №FSC156929670 вбачається, що відповідач не виконувала свої зобов`язання за Договором, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 10.04.2026 складає 9260,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн; заборгованість за процентами за період з 29.08.2025 до 10.04.2026 – 6260,00 грн.

Ураховуючи, що відповідач не з`явилася у судове засідання та доказів на спростування доводів позивача не надала, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №FSC156929670від 29.08.2025.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за кредитним договором №FSC156929670від 29.08.2025 відповідно до договору факторингу №МВ-ТП/69 від 18.11.2025 та договору факторингу №08/0526-01 від 08.05.2026.

Відтак наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі Фінанс» заборгованості за кредитним договором №FSC156929670 від 29.08.2025 в розмірі 9260,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн; заборгованість за процентами – 6260,00 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн відповідно до платіжної інструкції №881В-1РЕА-ТК18-Р7ВО від 28.07.2026.

Що стосується вимог про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ "Ізі Фінанс" 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат позивачем до позовної заяви надано:

договір про надання правничої допомоги №06/07/26-01 від 06.07.2026 (а.с. 23-24);

додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №06/07/26-01 від 06.07.2026 (а.с. 31);

протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №06/07/26-01 від 06.07.2026 (а.с. 24 зворот);

акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №06/07/26-01 від 06.07.2026, де сторонами визначено перелік послуг, які надаються адвокатом клієнту та погоджено, що вартість послуг за надання правничої допомоги складає 5000,00 грн (а.с. 13),

платіжну інструкцію №6ВЕР-849Н-8457-Т75Е від 07.07.2026 (а.с. 52).

Слід зауважити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПКУкраїни обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат. ураховуючи критерії, закріплені у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ураховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, а також беручи до уваги доводи відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, у розмірі 3500,00 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведеним, документально обґрунтованим і відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності, співмірності та конкретним обставинам справи з урахуванням її складності.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 137, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» заборгованість за договором кредитної лінії №FSC156929670 від 29.08.2025у розмірі 9260,00 грн (дев`ять тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс», місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 21, корпус В, офіс 1, код ЄДРПОУ: 40224607.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк