Суд: Бучацький районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 27 вересня 2026 р.
Справа: №595/1199/26
Суддя: Созанська Л. І.
Справа № 595/1199/26
Провадження № 2-а/595/130/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2026 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого – судді Созанської Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,
представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., подав до суду позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № R699118 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 16 серпня 2026 року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R699118 від 16 серпня 2026 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в розмірі 17000 грн. Підставою прийняття спірної постанови слугувало те, що ОСОБА_1 нібито не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці, у зв`язку з чим посадова особа дійшла висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач із постановою не погоджується та вважає її протиправною, оскільки повістку він не отримував, належним чином про виклик не повідомлявся. Саме лише посилання відповідача на реєстрову інформацію не є достатнім доказом належного оповіщення. Відомості реєстру повинні мати конкретний зміст і ґрунтуватися на відповідних первинних документах. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачу вручалася повістка, що він був ознайомлений із її змістом, знав про дату, час та місце прибуття, або що відмовився від її отримання. Саме по собі формальне посилання у постанові на неявку за повісткою не доводить факту належного виклику особи. Водночас у постанові зазначено, що 13 серпня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста від позивача надійшла заява, в якій він не оспорював допущене порушення та погоджувався на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Сам факт посилання у постанові на електронну заяву не звільняє відповідача від обов`язку довести наявність події адміністративного правопорушення, вини позивача та дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Фактично постанова містить неконкретне обвинувачення, з якого неможливо чітко встановити, які саме дії або бездіяльність вважаються правопорушенням, у який момент воно начебто було вчинено, за якою саме повісткою позивач мав прибути до ТЦК та СП та які фактичні дані покладені в основу висновку про його вину.
Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № R699118 від 16 серпня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді від 21 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
26 серпня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, у яких представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Відзив мотивує тим, що повістка №8339775 була сформована засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з неухильним дотриманням зазначених вимог. Повістка була направлена на зареєстровану адресу місця проживання позивача - АДРЕСА_1 . На звороті повістки №8339775 на описі вкладення наявний трек-номер R067232238930, що дозволяє відстежити шлях поштового відправлення з повісткою. Так, згідно трекінгу поштового відправлення повістка повернулася відправнику у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою. Відмітка про відсутність адресата проставлена відповідальним працівником АТ “Укрпошта” 24.07.2026. Позивач був зобов`язаний з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 годину 01.08.2026. Отже, позивач вважається належно оповіщеним про виклик до відповідного ТЦК та СП. Копія повістки, скрін-шот трекінгу поштового відправлення додається. Текст оскаржуваної постанови генерується Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, залежно від допущеного правопорушення, та не доступний для редагування чи форматування. В тексті електронної постанови дотримані всі вимоги, визначені КУпАП. Постанова, винесена у такій формі повністю відповідає вимогам Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3 (додаток 6). Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач самостійно подав заяву через електронний кабінет військовозобов`язаного в додатку “Резерв+” про визнання вчинення правопорушення, згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності 13 серпня 2026 року. Керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах повноважень розглянуто справу про адміністративне правопорушення та встановлено, що Позивачу направлялася повістка № 8339775 на зареєстровану адресу місця проживання про його виклик на 01.08.2026 на 09 годину до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Поштове відправлення з повісткою повернулося у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою, що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного. Позивач не прибув у визначені та належним чином повідомлені йому дату та час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , причин неявки не повідомив, чим допустив порушення правил військового обліку та законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. З урахуванням поданої позивачем заяви про не оспорювання правопорушення, 16 серпня 2026 року було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Шляхом інформаційної взаємодії між АІКС "Оберіг" та додатку "Резерв+" вказана постанова була направлена до особистого електронного кабінету позивача. Таким чином, постанова № R699118 від 16 серпня 2026 року винесена на законних підставах та не підлягає скасуванню. До відзиву представником відповідача долучено відомості з ЄДРПВР, копію повістки № 8339775, копію опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення, копію заяви ОСОБА_1 від 13 серпня 2026 року.
31 серпня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача, адвокатом Ковалівським Б.В. подано відповідь на відзив, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив). У письмових поясненнях представник вказує, що наведені у відзиві доводи не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, а додані матеріали не підтверджують наявності в діях позивача належно встановленого складу адміністративного правопорушення. 26 серпня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності обґрунтовується насамперед тим, що повістка №8339775 нібито була направлена за зареєстрованою адресою позивача рекомендованим поштовим відправленням №R067232238930, а її повернення з відміткою про відсутність одержувача за відповідною адресою, на думку відповідача, свідчить про належне оповіщення позивача. З такими доводами погодитися неможливо, оскільки додані відповідачем документи не підтверджують належним чином факту дотримання процедури доставки поштового відправлення та фактичних обставин, з якими закон пов`язує презумпцію належного оповіщення військовозобов`язаного. Із наданого самим відповідачем трекінгу АТ «Укрпошта» вбачається, що поштове відправлення №R067232238930 прибуло до відділення поштового зв`язку 23 липня 2026 року о 09 год. 11 хв, а вже 24 липня 2026 року о 16 год. 17 хв. йому було присвоєно статус «повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою)». Таким чином, відправлення фактично перебувало у відділенні місця призначення лише трохи більше однієї доби, після чого було розпочато процедуру його повернення відправнику. При цьому позивач повістки не отримував, про її надходження не знав, будь-якого телефонного дзвінка, SMS-повідомлення чи іншого повідомлення про надходження поштового відправлення не отримував, повідомлення про надходження відправлення біля будинку, на дверях, хвіртці чи в іншому передбаченому оператором поштового зв`язку місці йому не залишалося. Більше того, порядок роботи АТ «Укрпошта» з рекомендованими листами з позначкою «Повістка ТЦК» передбачає конкретну послідовність дій поштового працівника. Особливе значення має те, що відповідач взагалі не долучив до відзиву конверт або іншу поштову оболонку, в якій нібито направлялася повістка №8339775. Натомість надано копію самої повістки та окремі відомості щодо опису вкладення і трекінгу. Повістка справді містить відомості про виклик ОСОБА_1 на 01 серпня 2026 року о 09 год. 00 хв., однак цей документ сам по собі підтверджує лише факт її формування, а не факт належної доставки чи оповіщення адресата. Відсутність конверта має істотне доказове значення, оскільки саме на поштовій оболонці або супровідній адресі мають міститися відповідні відмітки оператора поштового зв`язку щодо причин повернення відправлення. Зокрема, відповідно до пункту 2.4.59 Регламенту АТ «Укрпошта» при поверненні рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» працівник поштового зв`язку зазначає одну із причин повернення, зокрема «адресат відсутній», а така причина повинна бути засвідчена підписом працівника із зазначенням його прізвища та відбитком календарного штемпеля. Однак саме такого первинного поштового документа відповідач суду не надав. Тому неможливо перевірити, чи містило відправлення відповідну позначку «Повістка ТЦК», коли саме здійснювалася фактична спроба доставки, ким вона здійснювалася, чи залишалося позивачу повідомлення про надходження, чи зазначена дата залишення такого повідомлення, а також ким, коли і в якому порядку було проставлено відмітку «адресат відсутній». Надані до відзиву матеріали такого висновку не дозволяють зробити. Навпаки, трекінг свідчить, що відправлення прибуло до відділення 23 липня та вже наступного дня було направлене назад, тоді як доказів телефонного чи іншого інформування позивача, залишення повідомлення про надходження та належним чином оформленої на самому поштовому відправленні причини повернення суду не надано. Тому сам по собі скріншот трекінгу не може автоматично вважатися беззаперечним доказом належного оповіщення за відсутності первинного поштового відправлення та документів, які дозволяють перевірити дотримання встановленої процедури його доставки і повернення. Оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт належного оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибуття 01 серпня 2026 року, відсутні достатні правові підстави для висновку про умисне невиконання ним належним чином доведеного до його відома обов`язку.
Відповідно до ухвали суду від 31 серпня 2026 року за клопотанням представника позивача витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Станом на час ухвалення рішення по даній справі відповідачем ухвалу суду від 31 серпня 2026 року про надання витребуваних доказів виконано не було.
Представник позивача, адвокат Ковалівський Б.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати без участі представника.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 16 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № R699118 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.
Із постанови слідує, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
До матеріалів справи представником відповідача долучено: бланк повістки № 8339775 про виклик ОСОБА_1 на 01.08.2026 о 09 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) для уточнення даних; опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення та скріншот трек-номеру R067232238930.
Згідно заяви від 13 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнає вчинення ним адміністративного правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за його відсутності.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів в частині відомостей про справи про адміністративні правопорушення, по справі № F4796279 стосовно ОСОБА_1 за ст. 210-1 КУпАП, 13 серпня 2026 року ОСОБА_1 подано заяву, 16 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № R699118.
Однак, позивач не згоден з вищезазначеним рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме постановою № R699118 від 16 серпня 2026 року, оскільки, як зазначає представник позивача у позовній заяві, позивач повістки не отримував, до постанови не долучені докази, які б підтверджували скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. (ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Як слідує з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі-підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.
За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, наведений нормативно-правовий акт дійсно у певних випадках дозволяє констатувати належне оповіщення військовозобов`язаного чи резервіста про обов`язок прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки навіть у разі неотримання ним повістки, проте виключно у випадках:
- відмови військовозобов`язаного чи резервіста від отримання такого документа, зафіксованої належним чином;
- повернення відповідної поштової кореспонденції, адресованої військовозобов`язаному чи резервісту, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність його за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку або зазначеним особою під час оновлення військово-облікових даних.
Змінами, внесеними Постановою уряду від 8 жовтня 2024 року №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
З наведеного вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Так, з матеріалів адміністративної справи, які надійшли від відповідача на адресу суду разом із відзивом, вбачається, що керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 сформована повістка № 8339775, адресована ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з вимогою прибуття на 01.08.2026 о 09.00 год. до відповідного відділу РТЦК та СП (Бучач).
Слід зауважити, що відповідачем до матеріалів відзиву не долучено поштового відправлення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № R 067232238930.
Судом здійснено відстеження поштового відправлення № R 067232238930 на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» у розділі «Трекінг»: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.
Із вищевказаного відстеження встановлено, що поштове відправлення: прийнято 21.07.2026 у м. Київ; 23.07.2026 прибуло до базового відділення м. Бучач; повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою) 24.07.2026 та 28.07.2026 вручено одержувачу.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання є 24.07.2026, оскільки саме у цей день поштове відправлення № R 067232238930 було повернуто відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно повістки № 8339775, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, здійснено виклик ОСОБА_1 на 01 серпня 2026 року о 09:00 годині за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних.
У відповідності до п.п. 2 п. 41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було направлено засобами поштового зв`язку повістку про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Бучач) 01 серпня 2026 о 9:00 год. для уточнення даних. Проте вказане поштове відправлення повернулось не врученим із відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».
Постановою КМУ №1147 від 08 жовтня 2024 року внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку.
Відтак, у п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». «Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника».
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК в контексті спірних правовідносин, що розглядаються судом, необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного; 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою; 3) дотримання передбаченої процедури оповіщення адресата.
Проаналізувавши надані відповідачем до суду дані, судом встановлено, що процедуру вручення повістки не було дотримано, оскільки перша невдала спроба вручення рекомендованого листа відбулась 24.07.2026, конверт же повертався відправнику з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» вже 25.07.2026, відтак після інформування адресата (у випадку інформування) не було дотримано процедури встановленої змінами, внесеними постановою уряду від 08.10.2024 №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку, тобто повістка не зберігалась 3 робочі дні у відділені поштового зв`язку.
Крім того, до справи не долучено доказів - копії відповідного листа, тому неможливо встановити його оформлення відповідно до вимог законодавства, зокрема наявність позначок «Повістка ТЦК», «Вручити особисто».
Також суд звертає увагу на те, що докази повідомлення позивача за наявним номером телефону в матеріалах справи відсутні.
Сам позивач наголошує на тому, що жодних сповіщень від працівників пошти про необхідність отримання зазначеного листа не отримував.
Наведені обставини дозволяють дійти висновку, що поштовим відділення не дотримано Правил надання послуг поштового зв`язку. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.
Суд зазначає, що встановлені обставини підлягають встановленню представником відповідача під час здійснення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Окрім того, повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Також суд звертає увагу, що повісткою № 8339775, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, здійснено виклик ОСОБА_1 на 01 серпня 2026 року о 09:00 годині. Водночас, поштове відправлення, на яке посилається відповідач, прибуло до поштового відділення 23.07.2026, та 25.07.2026 повернуто відправнику з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Окрім того, як вже встановлено судом, у постанові про адміністративне правопорушення № R699118 від 16 серпня 2026 року зазначено « ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці».
Однак у даному випадку не конкретизовано опис обставин, установлених під час розгляду справи, а саме: дата вчинення правопорушення, в який саме ТЦК та СП ОСОБА_1 повинен був з`явитись та з якою метою, номер повістки.
Стосовно поданої позивачем заяви від 13 серпня 2026 року, у якій він зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушив вимоги зазначеного законодавства. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджує, що він ознайомлений зі ст. 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 336, 337 Кримінального кодексу України, то суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Тобто, аналізуючи вищезазначену статтю, суд зазначає, що така передбачає розгляд справи ТЦК без особи (заочно) з автоматичним винесенням штрафу.
Водночас, суд звертає увагу, що із означеної заяви неможливо зрозуміти з яким саме правопорушенням позивач погодився. Окрім того, заява про визнання провини у неявці за повісткою не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень (ТЦК) обов`язок доказування правомірності покладено на відповідача.
У заяві не конкретизовано за якою саме повісткою позивач не прибув до ТЦК та СП, відсутня дата на яку він мав прибути, не вказано до якого саме ТЦК та СП, не зазначено яким саме чином здійснювалося оповіщення позивача.
Навіть, якщо особа написала пояснення або заяву, це не звільняє ТЦК від обов`язку надати докази вручення повістки (поштою, особисто) та докази вчинення порушення.
В свою чергу, на момент, коли мали відбутися дії, особа не була належним чином повідомлена, і відповідна повістка не була вручена, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.
Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив дотримання процедури повідомлення позивача про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) та відповідно винесення спірної постанови, не довів наявність події та складу вказаного правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, суд прийшов до висновку, що постанова № R699118 від 16 серпня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Керуючись ст. ст. 245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд –
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № R699118 від 16 серпня 2026 року у про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі – закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Л. І. Созанська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua