Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №950/1792/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1792/26

Номер провадження 3/950/770/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли із ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, головного сержанта, водія військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу КИС № 1185 про військове адміністративне правопорушення від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що 15 червня 2026 року близько 00 год. 35 хв., в умовах особливого періоду та дії воєнного стану, під час виконання обов`язків військової служби на території тимчасового базування підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 він був виявлений командуванням військової частини з ознаками алкогольного чи іншого сп`яніння, а саме неясною мовою, запахом з порожнини рота, хиткою ходою та порушенням координації рухів.

Оскільки у військовій частині НОМЕР_1 був відсутній спеціальний технічний засіб для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 було доставлено до КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради для проведення медичного огляду.

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду від 15 червня 2026 року № 88 у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння з показником 2,10 проміле.

ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, винуватість визнав повністю, просив суворо його не карати.

Разом із тим під час розгляду справи судом витребувано від КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» інформацію щодо правових підстав проведення цим закладом медичного огляду осіб на стан алкогольного сп`яніння.

Листом від 29 липня 2026 року № 01-14/2/1000 КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» повідомило суд, що ОСОБА_1 15 червня 2026 року о 00 год. 45 хв. у приймальному відділенні був обстежений черговим лікарем-хірургом багатопрофільного хірургічного відділення за допомогою приладу Drager, результат становив 2,10 проміле, при цьому такий вид обстеження заклад відніс до скринінгового лабораторного дослідження. Водночас лікарня прямо повідомила, що станом на 01 січня 2026 року не входила до переліку закладів, які мають право проводити обстеження громадян на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, доказове значення мають не будь-які відомості, які фактично вказують на можливе вчинення правопорушення, а лише ті фактичні дані, які одержані з дотриманням установленого законом порядку. Порушення спеціально встановленої процедури отримання доказу позбавляє суд можливості покласти такий доказ в основу висновку про винуватість особи.

Частина третя статті 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Разом з тим порядок встановлення факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначений спеціальною нормою, а саме статтею 266-1 КУпАП.

Статтею 266-1 КУпАП визначено порядок огляду військовозобов`язаних, резервістів під час проходження зборів та військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Закон прямо передбачає, що огляд військовослужбовця, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. При цьому порядок направлення військовослужбовців на такий огляд та його проведення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32 затверджено Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду.

Пунктом 9 зазначеного Порядку встановлено, що перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право на проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Отже, сама по собі наявність у юридичної особи статусу закладу охорони здоров`я не надає їй права проводити медичний огляд військовослужбовця для цілей провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, Порядком застосування спеціальних технічних засобів, тестів та проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 16 квітня 2025 року № 241, прямо встановлено, що перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право на проведення огляду осіб на стан сп`яніння, затверджується структурними підрозділами з питань охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій, а проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Цим же Порядком передбачено проведення огляду лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою.

Таким чином, законодавець установив спеціальну процедуру встановлення стану сп`яніння військовослужбовця та визначив коло закладів охорони здоров`я, результати огляду в яких можуть бути використані як доказ у провадженні про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що огляд ОСОБА_1 , за результатами якого складено висновок № 88 від 15 червня 2026 року та констатовано стан алкогольного сп`яніння, був проведений КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника».

Водночас сам цей заклад охорони здоров`я офіційно підтвердив суду, що станом на 01 січня 2026 року він не входив до переліку закладів, яким надано право проводити відповідні огляди.

Отже, станом на 15 червня 2026 року КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» не мало передбачених законом повноважень на проведення медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння для цілей притягнення його до адміністративної відповідальності.

Той факт, що огляд фактично було проведено, а приладом Drager отримано певний цифровий результат, не усуває порушення встановленої законом процедури. Правове значення має не лише технічна можливість закладу чи лікаря провести відповідне дослідження, а наявність у такого закладу передбаченого законом права проводити огляд, наслідком якого може стати притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Суд також враховує, що відповідно до наданої лікарнею інформації проведене дослідження мало характер скринінгового. Отже, навіть сам заклад не характеризує проведене дослідження як повноцінний медичний огляд, здійснений уповноваженим закладом відповідно до спеціального порядку, встановленого для визначення стану сп`яніння.

За таких обставин суд приходить до висновку, що висновок щодо результатів медичного огляду № 88 від 15 червня 2026 року отримано з істотним порушенням установленої законом процедури, а тому відповідно до статті 266-1 КУпАП такий огляд є недійсним і його результати не можуть бути покладені в основу постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Протокол про військове адміністративне правопорушення не може сам по собі замінити належний доказ перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння. Протокол є процесуальним документом, у якому фіксуються обставини, що ставляться особі у вину, однак відомості протоколу підлягають перевірці та підтвердженню іншими належними і допустимими доказами.

Наявні у матеріалах справи рапорти та письмові пояснення військовослужбовців підтверджують, що у ОСОБА_1 були виявлені зовнішні ознаки можливого алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, неясна мова, хитка хода та порушення координації рухів. Однак такі зовнішні ознаки були саме підставою для проведення огляду у визначеному законом порядку і не можуть підміняти собою результат належного медичного огляду.

Саме з метою усунення суб`єктивної оцінки зовнішніх проявів законодавством установлено спеціальний порядок об`єктивного підтвердження або спростування стану сп`яніння.

Суд враховує також письмову заяву ОСОБА_1 , в якій він визнав свою винуватість. Разом із тим визнання особою вини не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи доведено всі необхідні елементи складу адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами.

Визнання вини не може легалізувати доказ, отриманий з порушенням імперативно встановленої законом процедури, та не може усунути наслідки недійсності медичного огляду, прямо визначені статтею 266-1 КУпАП.

Завданням суду у справі про адміністративне правопорушення є не підтвердження викладеної у протоколі версії події, а незалежна перевірка того, чи доведена винуватість особи у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Хоча зазначена конституційна норма безпосередньо сформульована щодо кримінального обвинувачення, закладений у ній принцип презумпції невинуватості та неприпустимості покладення відповідальності на незаконно отримані докази застосовується і при вирішенні питання про адміністративну відповідальність, яка за своїм характером має каральну природу.

Суд не вправі усувати недоліки адміністративного матеріалу, самостійно відшукувати докази винуватості особи або замінювати встановлений законом спосіб доказування факту сп`яніння іншими відомостями.

Таким чином, після виключення з обсягу доказів результату медичного огляду від 15 червня 2026 року № 88 як такого, що отриманий з порушенням вимог закону, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які поза обґрунтованим сумнівом підтверджували б перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння за обставин, викладених у протоколі.

Сам факт наявності зовнішніх ознак можливого сп`яніння та визнання особою вини не є достатньою правовою підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за умови, що спеціально передбачений законом спосіб встановлення відповідної обставини був порушений, а отриманий унаслідок такого порушення результат закон прямо визначає як недійсний.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що допустимими доказами не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 245, 247, 251, 252, 266-1, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 172-20 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг цього строку зупиняється до розгляду скарги.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ