Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №464/8606/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8606/25

пр.№ 2/464/146/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 Сихівський районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Михайлів О.Т.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третьої особи – Першої львівської державної контори Львівської області, про визнання права власності, –

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_8 та в зв`язку з виділенням частки в спільному майні подружжя. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Усть-Ілімськ рф. На час смерті останнього, позивачка перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі та є спадкоємцем першої черги. Крім неї, до Першої львівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулася дочка ОСОБА_8 від першого шлюбу ОСОБА_3 , а також громадянка рф ОСОБА_5 , яка ствердила, що вищевказана квартира набута під час шлюбу між нею та ОСОБА_8 . Особами, які претендують на спадкове майно, є також інші діти спадкодавця, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які є громадянами рф. Держаним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що неможливо встановити коло спадкоємців та склад спадкового майна. Зокрема, виявлено невідповідності у відомостях про укладення та розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також наявна інформація про укладення та розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на території рф. Однак шлюб, укладений 20.10.1984 між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на день смерті спадкодавця не був припиненим, що встановлено також рішенням Сихівського районного суду м. Львова у справі №466/6564/19 за позовом ОСОБА_3 про встановлення факту розірвання такого шлюбу. Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 . При цьому, під час перебування ОСОБА_8 в діючому шлюбі з ОСОБА_1 26.12.2007 в рф був укладений шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , який відповідно є недійсним та не є підставою виникнення права та обов`язків подружжя. Крім цього, в матеріалах спадкової справи наявна нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 від 12.08.2019, відповідно до якої квартира АДРЕСА_1 придбана її колишнім чоловіком ОСОБА_8 згідно з договором купівлі-продажу від 19.07.2013 за свої особисті заощадження і не є спільним майном подружжя. У зв`язку з цим, виникли підстави для звернення до суду з таким позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 позов підтримали з підстав, що в такому викладені. ОСОБА_1 також пояснила, що відвідувала ОСОБА_8 в рф неодноразово, зокрема в 1991 р., де перебувала протягом одного місяця, а також там померла їх спільна дитина. З 1991 року останній приїжджав до Львова 1-2 рази на рік та проживав у помешканні своїх батьків, де з ним також проживала і вона. Рідний брат ОСОБА_8 – ОСОБА_11 , в якого її чоловік ОСОБА_8 придбав в 2013 році квартиру АДРЕСА_1 , їй не розповідав, що його брат мав іншу дружину в рф. Просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 позов не визнала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 13.01.2026. Вважає, що твердження позивачки про перебування в шлюбі з ОСОБА_8 на момент смерті останнього не відповідає дійсності. Такий шлюб розірвано 22.04.2002 рішенням Усть-Ілімського міського суду Іркутської області. На момент укладення ОСОБА_8 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дружина продавця ОСОБА_12 надала згоду на укладення такого договору та нотаріус пересвідчився, що остання перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 . Між позивачкою та спадкодавцем шлюбні відносини фактично були припинені у 1989 році, коли ОСОБА_8 виїхав до рф, де згодом отримав громадянство, проживав, працював, де в нього народились діти. ОСОБА_8 не лише розірвав шлюб з позивачкою, а й уклав інший шлюб, який надалі також було розірвано. Розірвання шлюбу є перешкодою для визнання шлюбу недійсним. Такий шлюб не був визнаний недійсним, у зв`язку з чим дружиною ОСОБА_8 на час придбання спірного майна була саме ОСОБА_12 . Рішенням Усть-Ілімського міського суду Іркутської області від 01.07.201 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 про включення майна до складу спадщини, визнання права власності в порядку спадкування встановлено, що рішенням Усть-Ілімського міського суду від 13.12.2019 визначено коло спадкоємців ОСОБА_8 та висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання відповідача ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_8 визнані правильними судами вищих інстанцій, які переглядали рішення суду першої інстанції, зокрема за скаргою ОСОБА_1 . Покликання позивачки на рішення Сихівського районного суду м. Львова, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення факту розірвання шлюбу, є безпідставним, оскільки судом не встановлено того факту, що шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 не є розірваним. Просила суд у задоволенні позову відмовити.

Інші відповідачі, представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. За таких обставин, судом здійснено розгляд справи за відсутності вказаних осіб.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, – правом України.

Крім норм Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкування з іноземним елементом може регулюватись нормами міжнародних договорів.

Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, що була чинною на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 44 зазначеної Конвенції громадяни кожної з Договірних Сторін можуть успадковувати на територіях інших Договірних Сторін майно або права за законом або за заповітом на рівних умовах і в тому самому обсязі, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

Відповідно до статті 45 цієї Конвенції право спадкування майна, крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї статті, визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої спадкоємець мав останнє постійне місце проживання. Право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно

У статті 48 Конвенції передбачено, що провадження у справах про спадкування рухомого майна компетентні вести установи Договірної Сторони, на території якої мав місце проживання спадкодавець у момент своєї смерті. Провадження у справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірної Сторони, на території якої знаходиться майно.

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, – правом України, тобто спадкування нерухомого майна здійснюється за матеріальним правом держави, на території якої це майно знаходиться (стаття 71 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Усть-Ілімськ Іркутської області рф помер громадянин рф ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Чуловичі Городоцького району Львівської області (Т. 1 а.с. 19), в 1989 році змінив місце свого проживання та до моменту своєї смерті постійно проживав на території рф.

Після смерті ОСОБА_8 . Першою львівської державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1 від 15.01.2019 заведено спадкову справу №10/2019. Крім цього, спадкова справа була заведена у рф, частина матеріалів якої наявна у спадковій справі №10/2019 (Т. 1 а.с. 148-236, т. 2 а.с. 1-162).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герилів М.Р., ОСОБА_8 придбав у свого рідного брата ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 23-24).

У матеріалах справи, в тому числі матеріалах спадкової справи, наявні такі документи щодо реєстрації та розірвання шлюбів ОСОБА_8 (Т. 1 а.с. 18, 26-29):

-згідно з повторним свідоцтвом про шлюб, виданим Городоцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 20 листопада 2018 року серії НОМЕР_1 , 20 жовтня 1984 року виконавчим комітетом Завидовицької сільської ради Городоцького району Львівської області складено актовий запис № 27 про укладення шлюбу між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-відповідно до копії запису акта про розірвання шлюбу № 342 від 23 квітня 2002 року, наданої відділом запису актів громадянського стану адміністрації м. Усть-Ілімська Іркутської області 26 грудня 2019 року, 22 квітня 2002 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що не відповідає даті народження позивачки ОСОБА_1 , а також у графі №14 наявні реквізити запису акта про реєстрацію шлюбу – запис акта № 100 від 20 жовтня 1994 року, зробленого Городоцьким районним відділом ЗАГС Львівської області, що не співпадають з реквізитами актового запису про реєстрацію шлюбу – №27 від 20 жовтня 1984 року та назвою органу, який здійснив таку реєстрацію, – виконавчий комітет Завидовицької сільської ради Городоцького району Львівської області;

-відповідно до копії запису акта про укладення шлюбу № 973 від 26 грудня 2007 року, наданої відділом запису актів громадянського стану адміністрації м. Усть-Ілімська Іркутської області 26 грудня 2019 року, 26 грудня 2007 року укладено шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

-згідно з копією запису акта про розірвання шлюбу №13019980003400159007 від 07 травня 2019 року, наданої відділом запису актів громадянського стану адміністрації м. Усть-Ілімська Іркутської області 26 грудня 2019 року, 16 липня 2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У зв`язку з розбіжностями в поданих для вчинення нотаріальної дії документах, з яких неможливо встановити коло спадкоємців через невідповідності у даті народження ОСОБА_1 (свідоцтво про шлюб та актовий запис про розірвання шлюбу), та неможливістю встановити склад спадкового майна, державним нотаріусом постановою від 07.05.2021 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 , щодо квартири АДРЕСА_2 .

Спори, які прямо чи опосередковано пов`язані зі спадкуванням майна ОСОБА_8 , неодноразово були предметом судових розглядів.

Так, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18.05.2022 у справі №461/5999/21, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Першої львівської державної нотаріальної контори про визнання незаконною вищевказаної постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій та зобов`язання вчинити нотаріальні дії, відмовлено.

Крім цього, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02.10.2020 у справі № 466/6564/19, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_3 , яка є дочкою померлого ОСОБА_8 від першого шлюбу, відмовлено у задоволенні позову про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , укладеного 20 жовтня 1984 року у виконавчому комітеті Завидовицької сільської ради Городоцького району Львівської області, актовий запис 27, який розірвано відділом ЗАГС м. Усть-Ілімськ Іркутської області Російської Федерації, актовий запис 342 від 23 квітня 2002 року.

У вищевказаному судовому рішенні, серед іншого, зазначено, що судом не встановлюється факт розірвання шлюбу, а лише встановлюється факт його реєстрації в актових книгах, якщо в органах реєстрації актів цивільного стану не збереглися відповідні записи і ті відмовилися їх поновити, або вони можуть бути відновлені тільки на підставі рішення суду про встановлення їх реєстрації. Відмова відповідного органу у поновленні запису підтверджується його письмовим висновком, наявність якого є необхідною умовою для звернення зацікавленої особи про встановлення вказаного факту.

Крім цього, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17.07.2023 у справі №464/2225/22, яке залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним шлюбу, укладеного ОСОБА_8 з ОСОБА_10 (акт про укладення шлюбу №973 від 26 грудня 2007 року, виданий відділом запису актів громадянського стану адміністрації Усть-Ілімська Іркутської області) з моменту його укладення, та визнання за ОСОБА_1 права власності на 6/8 частини квартири АДРЕСА_1 , як дружини померлого ОСОБА_8 та спадкоємця першої черги на підставі поданої заяви про прийняття спадщини. Підставою для відмови в задоволенні позову було те, що позивачем не залучено до справи всіх відповідачів, чиї законні права можуть бути порушені.

Крім цього, спори щодо спадкування майна ОСОБА_8 розглядалися судами рф.

Так, у провадженні Усть-Ілімського міського суду Іркутської області перебувала справа за позовом ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 про включення майна до складу спадщини, визнання права власності в порядку спадкування. Рішенням суду від 01.07.2021, яке залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, позов задоволено та визнано за ОСОБА_6 в порядку спадкування право власності на 1/3 частки квартир, що знаходяться в м. Усть-Ілімську та які належать до складу спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_8 . При цьому, ОСОБА_1 брала участь у справі як відповідач, активно користувалася своїми процесуальними правами, зокрема оскаржувала судові рішення. Судом в цій справі встановлено, що рішенням Усть-Ілімського міського суду від 13.12.2019, яке набрало законної сили 09.06.2020, визначене коло спадкоємців ОСОБА_8 , а саме: дочка ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_13 , син ОСОБА_7 . Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання відповідача ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_8 визнані правильними судами вищих інстанцій.

Таким чином, судом встановлено такі події та їх послідовність:

-укладення у 1984 році шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ;

-виїзд у 1989 році ОСОБА_8 на постійне проживання до рсфср, надалі отримання громадянства рф;

-ймовірне розірвання шлюбу з ОСОБА_1 у 2002 році;

-укладення у 2007 році шлюбу з ОСОБА_18 та народження дітей в цьому шлюбі;

-купівля в 2013 році ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_1 в свого рідного брата ОСОБА_11 зі згоди дружини ОСОБА_19 та без згоди ОСОБА_1 (нотаріально посвідченою заявою від 19.07.2013 ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянкою рф, надано дозвіл чоловіку ОСОБА_8 на купівлю та укладення ним договору купівлі-продажу спірної квартири; заявою від 13.08.2019 (Т. 1 а.с. 41) ОСОБА_19 повідомляла про те, що їй відомо про судовий спір щодо спадщини, не має жодних матеріальних претензій до ОСОБА_3 та зазначила, що вищевказана квартира була особистою власністю ОСОБА_8 ;

-розірвання шлюбу з ОСОБА_19 у 2016 році;

-смерть ОСОБА_8 на території рф у 2018 році;

-судові рішення щодо спадкового майна ОСОБА_8 в Україні та на території рф, відповідно до яких не встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_8 .

Квартира АДРЕСА_1 набута ОСОБА_8 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, укладеним зі своїм рідним братом ОСОБА_11 , за згоди ОСОБА_19 та відповідно без погодження з ОСОБА_1 , під час перебування в шлюбі з ОСОБА_19 , який недійсним не визнавався та надалі був розірваний. На час придбання такої квартири будь-які сімейні відносини між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 не існували.

Однак розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та позивачкою ОСОБА_1 після ухвалення Усть-Ілімським міським судом Іркутської області рф у 2016 році відповідного рішення не було зареєстроване в Україні в порядку, встановленому для державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема в виконавчому комітеті Завидовицької сільської ради Городоцького району Львівської області.

При цьому, в наявній в матеріалах справи копії запису акта про розірвання шлюбу №342 від 23 квітня 2002 року, наданої відділом запису актів громадянського стану адміністрації м. Усть-Ілімська Іркутської області 26 грудня 2019 року на запит Першої львівської державної нотаріальної контори, існують розбіжності щодо ряду відомостей, зазначених в повторному свідоцтві про шлюб, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Разом з тим, відображені в такому записі відомості про чоловіка, який розірвав шлюб, повністю співпадають з відомостями ОСОБА_8 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: с. Чуловичі Городоцького району Львівської області, місце проживання: АДРЕСА_3 ), а перебування його в шлюбі з іншою ОСОБА_1 , однак з датою народження – ІНФОРМАЦІЯ_8 , починаючи з 20.10.1994 (тобто в період перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачкою у цій справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ), та відповідно можливість надалі розірвання шлюбу не з позивачкою у справі, а з іншою особою, виключається.

Суд дійшов висновку, що зазначені розбіжності, які з об`єктивних причин виправити на території рф у встановленому порядку неможливо, є технічними помилками, а факт припинення сімейних відносин та надалі розірвання в 2002 році шлюбу між ОСОБА_8 та позивачкою ОСОБА_1 не викликає жодних сумнівів.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, достатні підстави для висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом майна ОСОБА_8 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 2, 81, 141, 247, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України, –

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третьої особи – Першої львівської державної контори Львівської області, про визнання права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.09.2026.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО