Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №446/2382/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2382/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141420000145 від 07 вересня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ракобовти, Золочівського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, на утриманні якого перебуває батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалід з-ї групи, працюючого бетонярем ФОП ОСОБА_5 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

19.07.2026 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_3 , керуючи в стані алкогольного сп`яніння технічно несправним автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21154» реєстраційний номер НОМЕР_1 у якому робоча гальмова система знаходиться в стані часткової відмови, внаслідок відсутності гальмівних колодок заднього правого колеса в місці свого конструктивного розташування та відсутності гальмівної рідини у гальмівному приводі гальмівного механізму заднього лівого колеса, які останній міг виявити шляхом візуального огляду та усунути, рухаючись по автодорозі, що сполучає населені пункти «с. Деревляни - с. Спас» Львівського району Львівської області, в напрямку села Деревляни Львівського району Львівської області, діючи всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» згідно якої учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушив вимоги чинних розділів «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: пункту 1.5 Правил, яким визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’39;ю громадян, завдавати матеріальних збитків; підпункту «б» пункту 2.3 Правил, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; підпункту «а» пункту 2.9 згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; пункту 10.1 Правил у якому визначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; пункту 13.1 Правил згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу; внаслідок чого проявив неуважність до дорожньої обстановки та без причин технічного характеру, виїхав за межі проїзної частини на ліве по ходу руху узбіччя, з подальшим перекиданням транспортного засобу.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху пасажир вказаного автомобіля - потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому середньої третини діафіза лівої ключиці зі зміщенням кісткових фрагментів, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я та забійної рани тім`яної ділянки зліва, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Такими діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

16.09.2026 між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_7 на підставі ст. 468, 469, 471, 473, 474 КПК України було укладено угоду про примирення, за умовами якої обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, в обсязі згідно пред`явленого йому обвинувачення. Потерпілій ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням заподіяно майнову шкоду в розмірі 46 000,00грн., що ій компенсована обвинуваченим ОСОБА_3 , до підписання цієї угоди. Потерпіла ОСОБА_7 підтвердила, що немає жодних претензій матеріального, морального, майнового чи будь-якого іншого характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 , що випливають з обставин даного кримінального провадження, і не матиме їх у майбутньому. Сторони погодили покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року пробаційного нагляду з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки та покладення на нього у відповідності до ст. 59-1 КК України наступних обов`язків: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

При цьому, сторонам угоди роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. ст. 473, ст. 394, 424 КПК України, та наслідки невиконання угоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 286-1 КК України при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав у повному обсязі. Щиро розкаявся у вчиненому, вказав, що розуміє, що скоїв злочин, наслідки своїх дій. Примирився з потерпілою, попросив вибачення за вчинене, повністю відшкодував їй витрати на лікування. Просив затвердити угоду про примирення з потерпілою від 16.09.2026 та призначити йому погоджене сторонами в угоді покарання.

Потерпіла ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому погоджене ними покарання. Вказала, що вибачила обвинуваченого за вчинене, він повністю відшкодував їй витрати на лікування і претензій до нього немає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 просив суд затвердити укладену між потерпілою та обвинуваченим угоду про примирення, призначити обвинуваченому погоджене покарання.

Прокурор ОСОБА_6 в підготовчому засіданні заперечив проти затвердження угоди про примирення.

Заслухавши учасників кримінального провадження, розглядаючи у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про затвердження угоди про примирення, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Суд встановив, що дії, які інкримінуються ОСОБА_3 дійсно мали місце та були вчинені ним, тобто він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 5 ст. 474 КПК України та наслідки невиконання угоди про примирення, передбачені ст. 476 КПК України, які йому роз`яснив суд у судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_7 цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, які їй роз`ясненні судом.

Угода укладена на добровільних засадах, не є наслідком застосування примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачений в змозі виконати взяті на себе зобов`язання та є винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Умови укладеної угоди від 16.09.2026 не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб. Узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Щодо заперечень прокурора, то суд не погоджується з такими, адже, так як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.12.2018 у справі № 756/11661/17, угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що зміст укладеної між обвинуваченим та потерпілою угоди про примирення не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм ч. 3 ст. 469, ч. 7 ст. 474 КПК України.

При цьому, додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами сприятиме запобіганню вчиненню обвинуваченим нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, що як міра покарання повністю відповідає інтересам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода про примирення від 16.09.2026 між обвинуваченим та потерпілою відповідає вимогам закону, не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб, а також інтересів суспільства, а тому така угода може бути затверджена судом.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, яке згідно з положеннями ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, яке знайшло свій прояв у тому, що обвинувачений розуміє та засуджує свої дії, критично оцінює свою протиправну поведінку, жалкує про спричинені потерпілій наслідки, готовий нести покарання; активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ч. 1 ст. 67 КК України суд не встановив.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 суд бере до уваги, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем роботи зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний та дисциплінований працівник, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах в не перебуває, неодружений, молодий за віком, та те, що на його утриманні перебуває особа з інвалідністю 3 групи – батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи конкретні обставини вчинення злочину та ступінь його тяжкості, дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих обставин, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілої, те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, відшкодував завданні збитки, суд дійшов висновку, що в сукупності такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення покарання обвинуваченому, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 1 року пробаційного нагляду з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки та покладення на нього у відповідності до ст. 59-1 КК України обов`язків є достатньою для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної 16.09.2026 між обвинуваченим та потерпілою та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

У кримінальному провадженні понесено процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів на проведення судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № СЕ-19/114-26/19735-ІТ від 06.08.2026 в розмірі 4813,60 грн., на проведення судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» № СЕ-19/114-26/19736-ІТ від 11.08.2026 в розмірі 4813,60 грн.; на проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.1 «Дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ-19/114-26/137-ІТ від 21.08.2026 в розмірі 4813,60грн., які на підставі ст. 122, 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді домашнього арешту не був продовжений.

Цивільного позову заявлено не було.

Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

затвердити угоду про примирення укладену 16.09.2026 між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12026141420000145.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року пробаційного нагляду з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

У відповідності до ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22.07.2026 скасувати після набрання вироком законної сили.

Речові докази:

- автомобіль марки « ВАЗ» моделі «21154» реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути законному володільцю;

- взірець крові ОСОБА_9 , який поміщено у скляний флакон та взірець сечі ОСОБА_3 , який поміщено в пластикову ємність, які упаковано в сейф-пакет № NPU 5922506 - знищити;

- оптичний диск із відеозаписами-залишити при матеріалах кримінального провадження;

- медичну документацію на ім`я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - повернути в КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова».

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи в розмірі 4813,60 грн., на проведення судової інженерно-транспортної експертизи в розмірі 4813,60 грн., на проведення інженерно-транспортної експертизи в розмірі 4813,60грн. у загальному розмірі 14 440 гривень 80 копійок (чотирнадцять тисяч чотириста сорок гривень вісімдесят копійок) (одержувач: ГУК Львів/Львівська тг/24060300, код отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA728999980313090115000013933).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 25.09.2026.

Суддя ОСОБА_1