Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №461/4530/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4530/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Львів.

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Юрківа О. Р.,

присяжних: Березій Л.І., Пилипів Г.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Некоз М.Ю.,

представника заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), за участю заінтересованої особи: Галицького відділу держаної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Грушевського,16, код ЄДРПОУ:33286062) про оголошення особи померлою, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулась до суду зі заявою про оголошення її батька ОСОБА_3 – померлим.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ОСОБА_3 є її батьком, що підтверджується свідоцтвом про народження. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 липня 2004 року у справі № 2-35443 її батька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, було визнано безвісно відсутнім. Як убачається з вказаного рішення суду, відомостей про місце перебування батька немає з весни 2001 року. З приводу зникнення ОСОБА_3 зверталися до правоохоронних органів, за результатами розгляду заяви було розпочато досудове розслідування, однак проведені розшукові заходи результатів не дали. Також, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2003 року ОСОБА_3 було визнано таким, що втратив право на користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_2 . З часу ухвалення зазначеного рішення суду про визнання безвісно відсутнім, та загалом з моменту зникнення ОСОБА_3 , минув строк, що перевищує три роки, і протягом цього часу будь-які відомості про місце його перебування відсутні. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_3 — ОСОБА_4 , який був дідусем заявниці. З метою оформлення спадщини після його смерті , у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сулими Н.-Н. Б. із заявою про прийняття спадщини (було заведено спадкову справу № 1/2026). Нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду для оголошення померлим ОСОБА_3 , оскільки у заявниці відсутнє свідоцтво про смерть батька. Просить заяву задовольнити.

Ухвалою судді Галицького районного суду міста Львова від 18 червня 2026 року відкрите окреме провадження у справі.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах заяви та просить заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи до суду не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки не суд не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 липня 2004 року у справі № 2-35443 батька заявниці — ОСОБА_3 — було визнано безвісно відсутнім. Згідно з вказаним рішенням суду, відомості про місце перебування ОСОБА_3 відсутні з весни 2001 року. З приводу зникнення ОСОБА_3 родичі зверталися до правоохоронних органів, за результатами розгляду заяви було розпочато досудове розслідування, однак проведені розшукові заходи результатів не дали.

Крім того, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2003 року ОСОБА_3 було визнано таким, що втратив право на користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_2 .

З часу ухвалення рішення про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім, а також з моменту його фактичного зникнення з весни 2001 року, минув строк, що значно перевищує три роки (фактично — понад 25 років), і протягом цього часу жодних відомостей про місце його перебування чи перебування в живих не отримано.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_3 — ОСОБА_4 (дідусь заявниці). З метою оформлення спадщини після смерті дідуся заявниця у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сулими Н.-Н. Б., де було заведено спадкову справу № 1/2026, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. У зв`язку з відсутністю свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду з заявою про оголошення його померлим.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

У пункті 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ЦК України, фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

У статті 306 Цивільного процесуального кодексу України зокрема визначене обов`язкове зазначення для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Ці відомості дозволяють визначити право осіб на звернення до суду в справі цієї категорії, коло заінтересованих осіб, необхідні докази.

У статті 47 ЦК України встановлено правові наслідки оголошення фізичної особи померлою, зокрема:

1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верхового Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений у судовому порядку померлим, у разі неможливості встановлення факту його смерті, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце за певний час та за певних обставин.

Оголошення померлим ОСОБА_3 необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть, усунення юридичної невизначеності щодо особи, яка тривалий час відсутня за місцем свого проживання, а також для реалізації спадкових прав та оформлення спадщини.

Окрім цього, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що ОСОБА_3 з 2001 року за місцем проживання не з`являється, поїхав та відтоді його ніхто не бачив, на зв`язок із рідними не виходив. Також свідки зазначили, що паспорт ОСОБА_3 зберігається у його батьків.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи достатньо підтверджується той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній за останнім відомим місцем проживання понад три роки (фактично — понад 25 років), заява є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому наявні підстави для її задоволення.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити заявниці, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержані відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Як передбачено у частині 2 статті 308 ЦПК України, після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності у населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Керуючись ст. 46 ЦК України, ст. ст. 247, 294, 305-308, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), за участю заінтересованої особи: Галицького відділу держаної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Грушевського,16, код ЄДРПОУ:33286062) про оголошення особи померлою - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина Україна, померлим.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Головуючий суддя О.Р. Юрків.

Присяжні: Г.Б. Пилипів.

Л.І. Березій.