Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №943/1327/26 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1327/26

Провадження № 2/943/1416/2026

25 вересня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки та встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

встановив:

ОСОБА_3 звернулася в суд з означеним позовом, покликаючись на те, що після смерті діда (по лінії матері) ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина до складу якої увійшли всі обов`язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті, а саме: з права на завершення приватизації земельної ділянки загальної площею 0,60 га, в тому числі: земельна ділянка площею 0,1200 га, земельна ділянка площею 0,4758 га, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Чишки Золочівського району Львівської області. На випадок своєї смерті дідо не залишив жодних розпоряджень, у зв`язку з чим спадкування після його смерті відбувається за законом. Відповідачка по справі від своїх спадкових прав відмовляється в користь позивачки ОСОБА_3 , про що подала відповідну письмову заяву. Інших спадкоємців до даної спадщини не має. Позивачка є спадкоємцем по закону до даного майна, фактично прийняла спадщину після смерті діда ОСОБА_4 , здійснює постійний догляд та несе витрати по утриманню спадкового майна. Однак не може юридично оформити прийняття спадщини, оскільки звернулася до нотаріуса, проте було відмовлено, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку. Оскільки дідо ОСОБА_4 за життя не виготовив правовстановлюючі документи на земельну ділянку, оскільки не приватизував вищевказану земельну ділянку, а отримав ухвалу про передачу йому у безоплатну приватну власність земельну ділянку, оскільки розпочав процедуру приватизації, однак не встиг належним чином зареєструвати право власності.Тому просить суд визнати за нею право власності на завершення приватизації земельної ділянкита встановити факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 – ухвали Кутівської сільської ради Буського району Львівської області від 26 липня 1994 року про розгляд зави на приватизацію земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, яким ухвалено приватизувати земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства таким громадянам, згідно списку під № 106 зазначено « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_4 », земельну ділянку площею 0,60 га.

Позивачка, до початку підготовчого судового засідання, подала заяву з проханням справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об`ємі, просить позов задовольнити.

Відповідачка за викликом суду не з`явилася, подала письмову заяву з проханням справу слухати у її відсутності, позовні вимоги визнає, просить позов задоволити.

Представник третьої особи Буської міської ради Золочівського району Львівської області за викликом суду, не з`явився, був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи у їх відсутності, пояснень, заперечень, відзив на позов, не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Кутівською сільською радою Буського району Львівської області від 13 жовтня 2003 року підтверджується факт смерті діда позивачки ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис № 27.

Після смерті останнього залишилось спадкове майно, що складається з права на завершення приватизації земельної ділянки загальною площею 0,60 га, в тому числі: земельна ділянка площею 0,1200 га кадастровий номер 4620683200:22:003:0062, земельна ділянка площею 0,4758 га кадастровий номер 4620683200:22:004:0032, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Чишки Золочівського району Львівської області.

Належність земельної ділянки загальною площею 0,60 га ОСОБА_4 , підтверджується Архівним витягом виданим Золочівською РДА Львівської області № Н/2-804 від 07.11.2025 року на підставі ухвали Кутівської сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 26.07.1994 року про розгляд зави на приватизацію земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, яким ухвалено приватизувати земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,60 га.

Як вбачається з вищевказаного, за життя ОСОБА_4 отримав ухвалу про передачу йому у безоплатну приватну власність земельної ділянки, отже розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, однак не встиг належним чином зареєструвати право власності.

Згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5900080322026 від 28.01.2026 року, земельна ділянка площею 0,1200 га має кадастровий номер 4620683200:22:003:0062, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Чишки Золочівського району Львівської області, власник – ОСОБА_4 .

Згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6100102692026 від 26.01.2026 року, земельна ділянка площею 0,4758 га має кадастровий номер 4620683200:22:004:0032, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Чишки Золочівського району Львівської області, власник – ОСОБА_4 .

Відповідно до акту № 322 від 08.05.2026 року, виданої Виконавчим комітетом Буської міської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті був зареєстрований і постійно проживав в с. Чишки (Буського) Золочівського району Львівської області і на час смерті разом з ним проживали без реєстрації: ОСОБА_3 (позивачка), зять ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Днем відкриття спадщини є день смерті спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім цього, як вбачається із ухвали Кутівської сільської ради Буського району Львівської області від 26 липня 1994 року про розгляд зави на приватизацію земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, яким ухвалено приватизувати земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства таким громадянам, згідно списку під № 106 зазначено « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_4 », земельну ділянку площею 0,60 га.

B усіх інших документах, спадкодавець зазначений « ОСОБА_4 », а саме у його свідоцтві про смерть НОМЕР_1 від 13 жовтня 2003 року, свідоцтві про народження відповідачки (мати позивачки) ОСОБА_7 серія НОМЕР_2 , видане 27 лютого 1964 року.

В силу ст. 293, ст. 315 ч.1 п. 6 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_4 заповіту не залишив. Згідно ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості, згідно ст. 1258 ЦК України.

Судом встановлені родинні відносини, те, що позивачка є онучкою померлого, вбачається з матеріалів справи та спадкоємцем п`ятої черги по закону, згідно ст. 1265 ЦК України.

Спадкодавець ОСОБА_4 доводиться батьком ОСОБА_7 відповідачка по справі (мати позивачки), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане Кутівською сільською радою Бродівського району Львівській області від 27 лютого 1964 року, про що зроблено актовий запис № 8.

З свідоцтва про шлюб серіїНОМЕР_3 , актовий запис № 48, повторно видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Буського РУЮ Львівської області від 11 березня 2008 року, підтверджується факт, що ОСОБА_7 відповідачка по справі (мати позивачки), після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».

Відповідачка ОСОБА_10 доводиться матір`ю позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , видане 03 березня 1990 року, про що зроблено актовий запис № 3.

Однак спадкоємцем першої черги ще була бабця позивачки ОСОБА_11 , проте вона померла ІНФОРМАЦІЯ_3 не прийнявши спадщину, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , видане Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28 жовтня 2023 року, про що зроблено актовий запис № 550.

Крім позивачки, спадкоємцем першої черги є донька останнього, відповідачка по справі ОСОБА_10 , яка на означене спадкове майно після смерті батька не претендує, відмовляється від такого в користь позивачки, про що подала відповідну письмову заяву від 19 травня 2026 року.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Також спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь – кого із спадкоємців за законом, незалежно від черги.

Інших першочергових спадкоємців, які б претендували на дане майно, судом не встановлено, і у суду немає повноваження щодо збирання доказів по справі, лише оцінка наявних у справі.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються Кодексом УРСР.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Позивачка фактично прийняла спадщину після смерті діда ОСОБА_4 , вступила у володіння і розпорядження спадковим майном.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням їх цільового призначення. Реалізувати своє законне право спадкування на спадкове майно в позасудовому порядку позивач не може, так як відсутній оригінал державного акту на право приватної власності на землю у зв`язку з його втратою.

Відповідно до п. «г», ч.1, ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі - прийняття спадщини.

Згідно ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Відповідно до ст. 125 3К України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 3К України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 3К України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14.09.2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу Х доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16.09.2008 року № 509-VI).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

В пункті 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз?яснено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 350/67/15-ц, та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 723/1061/17 про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 3К України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Обставин, які б спростовували твердження позивачки в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

Враховуючи вище викладене, те що відповідачка позов визнає, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивачка набула права власності на спадкове майно на законних підставах, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 200, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 524-526, 527, 549 ЦК УРСР, суд –

ухвалив :

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 – ухвали Кутівської сільської ради Буського району Львівської області від 26 липня 1994 року про розгляд зави на приватизацію земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, яким ухвалено приватизувати земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства таким громадянам, згідно списку під № 106 зазначено « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_4 », земельну ділянку площею 0,60 га.

Визнати за ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , жителькою АДРЕСА_1 , право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку загальною площею 0,60 га, в тому числі: земельна ділянка площею 0,1200 га кадастровий номер 4620683200:22:003:0062, земельна ділянка площею 0,4758 га кадастровий номер 4620683200:22:004:0032, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Чишки Золочівського району Львівської області, в порядку спадкування по закону, після смерті діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Суддя: Б. М. Журибіда