Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №439/1821/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/1821/26

Провадження № 2-а/439/26/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Рахімової О.В..,

з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броди адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Галушки Василя Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майор ОСОБА_2 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення, –

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 — адвокат Галушка Василь Васильович звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (третя особа: т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_3 ) про скасування постанови від 13.07.2026 № 473 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (накладення штрафу в розмірі 17 000 грн) та закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події i складу адміністративного правопорушення.

Згідно з оскаржуваною постановою від 13.07.2026 № 473, ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за неприбуття 01.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № 7416895, що суб`єкт владних повноважень кваліфікував як порушення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що позивач повістку поштою не отримував та про її існування обізнаний не був. Відповідачем не надано доказів належного інформування позивача поштовим оператором (дотримання п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку) чи свідомого ухилення від явки.

Також, відповідач не врахував положення примітки до ст. 210 КУпАП, оскільки мала місце можливість отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії ЄДРПВР з іншими державною реєстрами та базами даних.

Представник позивача стверджує, що позивач перебуває на військовому обліку, має чинну відстрочку від призову під час мобілізації (п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону) та сформований військово-обліковий документ у системі «Резерв+» з уточненими даними.

Представник наголошує, що постанову № 473 позивач особисто не отримував і поштою вона йому не надсилалася, а про її існування дізнався лише 27.07.2026 під час особистого звернення до ТЦК, у зв`язку з чим заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. А тому, вина позивача не доведена належними та допустимими доказами, а всі сумніви щодо події правопорушення тлумачаться на користь особи (ст. 62 Конституції України).

Ухвалою суду від 28.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі.

05.08.2026 року представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, вважає оскаржувану постанову № 473 від 13.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП законною та обґрунтованою, а позов — таким, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування зазначає, що повістку № 7416895 від 18.05.2026 про виклик на 01.06.2026 було сформовано в ЄДРПВР та направлено позивачу поштою за адресою його проживання. Поштове відправлення повернулося 03.06.2026 з відміткою «відсутність особи за вказаною адресою». Відповідно до п. 41 Порядку № 560 та п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, проставлення такої позначки поштовим оператором вважається належним сповіщенням військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП.

29.06.2026 позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції на підставі звернення № 5421444 у зв`язку з неприбуттям за повісткою 01.06.2026. Під час складання протоколу № А/106/473 позивачу роз`яснено права за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, вручено примірник протоколу та під особистий підпис повідомлено про розгляд справи, призначений на 13.07.2026.

На розгляд справи 13.07.2026 позивач не з`явився, заяв чи документів про поважність причин неявки не надав. Твердження позивача про невідомість йому факту розгляду справи спростовуються його підписом у протоколі від 29.06.2026. Копію постанови № 473 від 13.07.2026 надіслано позивачу поштою 25.07.2026.

У діях позивача наявні всі елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він не виконав обов`язок щодо явки за викликом, визначений ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Оцінка дій суб`єкта владних повноважень здійснюється виходячи з обставин, що існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

А тому просить відмовити у задоволенні позову повністю, а постанову № 473 від 13.07.2026 залишити в силі.

21.09.2025 року представником позивача адвокатом Галушкою В.В. подано заперечення (відповідь на відзив), в якому повністю відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві від 05.08.2026, наполягає на задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови № 473 від 13.07.2026 та закриття провадження у справі.

В обґрунтування зазначає, що відповідач визнав необхідність дослідження порядку направлення та вручення повістки, однак не надав суду належних доказів (зокрема, форми Ф-20 чи Ф-119 АТ «Укрпошта»), які б підтверджували дотримання поштовим оператором п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку та п. 41 Порядку № 560. За відсутності належного оповіщення факт неявки 01.06.2026 не утворює складу правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач не надав доказів наявності законних підстав для виклику позивача повісткою на 01.06.2026, не врахувавши, що позивач має чинну відстрочку від призову за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також, твердження відповідача про те, що підпис позивача у протоколі від 29.06.2026 свідчить про його обізнаність про оскаржувану постанову, є хронологічно та фактично неспроможним, оскільки на момент складання протоколу постанови ще не існувало. Крім того, відповідач сам підтвердив порушення ч. 1 ст. 285 КУпАП, оскільки надіслав копію постанови лише 25.07.2026 (на 12-й день після винесення замість передбаченого законом 3-денного строку).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не довів належним чином факт належного сповіщення позивача та наявність у його діях складу правопорушення, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

А тому просить суд урахувати наведені заперечення проти доводів відповідача при ухваленні рішення у справі.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Галушка В.В. не з`явився, подав заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення сторін, у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).

Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.

Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Згідно з абзацом 3 частини 9 статті 29 Закону № 2232-XII поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673, поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).

З аналізу наведених норм слідує, що громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити про поважність причин не прибуття за повісткою.

Судом встановлено, що 13 липня 2026 тимчасово виконуючим обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 винесено постанову № 473 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , з якої вбачається, що 29 червня 2026 року об 14 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення облікових даних був доставлений військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час перевіри особи та її військово-облікових даних встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 являється порушником військового обліку з 11.06.2026 року у зв`язку з неприбуттям вчасно за повісткою № 7416895 (п.3. ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію). Під час перевірки особи та її військово-облікових даних в ЄДРПВР встановлено, що військовозобов`язаний гр. ОСОБА_1 в термін, зазначений у повістці, до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув, а тому є порушником військового обліку. Таким чином, у діях громадянина ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУПАП. Постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф в сумі 17000 грн.

Притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач виходив з того, що позивач порушив п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки не з`явився 01.06.2026 за повісткою № 7416895.

Обґрунтовуючи правомірність постанови № 473 від 13.07.2026, відповідач у відзиві посилався на п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі — Порядок № 560), та вказував, що проставлення поштовим оператором відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання прирівнюється до належного повідомлення.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача з огляду на таке.

За правилами п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (із змінами), у разі відсутності адресата за зазначеною адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує його за наявним номером телефону та/або вкладає до поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився для одержання листа, працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає лист відправнику.

Отже, юридичний факт «належного сповіщення» виникає не автоматично внаслідок самого лише факту повернення конверта, а є наслідком дотримання чітко визначеної нормативно-правовими актами процедури вручення рекомендованого поштового відправлення оператором поштового зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів відповідача, на підтвердження належного оповіщення надано лише скріншот щодо повернення поштового відправлення № 067174280972 відправнику. Водночас відповідачем не надано жодних первинних документів поштового оператора (зокрема, довідки Ф. 20, повідомлення про вручення Ф. 119, завірених виписок з реєстрів тощо), які б підтверджували порядок виконання працівником поштового зв`язку вимог п. 82 Правил № 270 щодо обов`язкового попереднього інформування адресата (за телефоном або через поштову скриньку) та дотримання 3-денного строку очікування перед оформленням повернення.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).

Як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_1 взагалі заперечує факт оповіщення його про необхідність прибуття 01.06.2026 за повісткою № 7416895. до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому з метою повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з`ясування факту належного інформування позивача про обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно із пунктами 40-41 Порядку № 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Разом з цим, до суду доказів на підтвердження належного оповіщення ОСОБА_1 про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 - не долучено.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено обставин отримання позивачем повістки, та відповідно не доведено факту повідомлення ОСОБА_1 в установлений законом спосіб про необхідність з`явитись 01.06.2025 о 14.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що слугувало підставою для винесення спірної постанови.

Разом з цим, в контексті спірних правовідносин, враховуючи заперечення позивача факту вручення йому повістки, саме відповідач на виконання частини 2 статті 77 КАС України повинен доводити належними доказами існування такого факту, та, як наслідок, належне інформування позивача про обов`язок його явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 01.06.2025.

З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 , не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки відповідачем не доведено дотримання процедури надання послуг поштового зв`язку під час доставки повістки № 7416895, суд приходить до висновку, що відповідач не довів факт належного оповіщення ОСОБА_1 про обов`язок з`явитися 01.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .За відсутності належного оповіщення особи про виклик, неявка за цим викликом не може вважатися протиправною бездіяльністю та не утворює об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 121, 241, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Галушки Василя Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – майор ОСОБА_2 , про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову № 473 від 13 липня 2026 року за справою про адміністративне правопорушення, прийняту тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_4 , якою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000 грн, а справу про адміністративне правопорушення – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Третя особа: Тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майор ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Повне судове рішення складене 28 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Рахімова