Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №337/1552/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

28.09.2026

ЄУН 337/1552/26

Провадження №2/337/1430/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Сидорової М.В.,

за участі секретаря Коваленко В.С.,

представника позивача Сотника К.С.,

представника відповідача Боднарчука А.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 11.03.2026) надійшла вказана позовна заява військової частини НОМЕР_1 НГУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, який позивач мотивує ти, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 183 від 13.07.2022 ОСОБА_1 було зараховано в списки особового складу вказаної військової частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 3075 від 20.12.2023, вантажний автомобіль DAF XF 105.410, номерний знак НОМЕР_2 , було закріплено за штаб-сержантом ОСОБА_1 07.10.2024 в м. Павлоград Дніпропетровської області по вулиці Дніпровська поряд з буд. №116 водій ОСОБА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ, керуючи автомобілем DAF XF105.410, д/н НОМЕР_2 , який належить військовій частині НОМЕР_1 НГУ, не вибрав безпечної дистанції руху відповідно до дорожньої обстановки, у зв`язку з чим здійснив зіткнення з автомобілем TOYOTA Land Cruiser Prado 150, д/н НОМЕР_3 , який є службовим автомобілем Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях, під керуванням співробітника ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_2 , який зупинився перед регульованим перехрестям на забороняючий сигнал світлофора. 15.10.2024 постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №185/10805/24 ОСОБА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 НГУ, визнано винним у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн. 12.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях до Військової частини НОМЕР_1 НГУ про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 500 874,99 грн. В ході розгляду справи № 908/1797/25 в Господарському суді Запорізької області було встановлено, що, в силу приписів ч. 1 ст. 1172 та ст. 1187 ЦК України, особою, яка несе цивільно-правову відповідальність у зв`язку із заподіянням шкоди автомобілю потерпілого TOYOTA Land Cruiser Prado 150, д/н НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 07.10.2024, є військова частина НОМЕР_1 НГУ, як особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом джерела підвищеної небезпеки, та військовослужбовцем якої є водій ОСОБА_1 , який керуючи джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем XF105.410, д/н НОМЕР_2 ) під час виконання службових обов`язків, заподіяв шкоду потерпілому. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.08.2025 у справі № 908/1797/25 було стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 НГУ на користь ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 500 874,99 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 010,50 грн. Внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 , що була виражена у скоєнні ДТП, а також відшкодування позивачем завданих такими діями збитків, позивач вважає, що наявні підстави для настання цивільно-правової відповідальності відповідача у формі відшкодування збитків позивачу у загальному у розмірі 506 885,49 грн.

Просить стягнути з відповідачана користь військової частини НОМЕР_1 НГУ завдані збитки у розмірі 506 885,49 грн та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 13.03.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху, надано строк 10 днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків.

26.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла ухвала про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.03.2026 позивачу було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла ухвала про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.04.2026 за вказаним позовом у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання за участю сторін.

13.04.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає частково та посилається на те, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законом - Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб», який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків. Відповідно до ч. 5 ст. 3 вказаного Закону, особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України. Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 3 Закону, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Розмір матеріальної відповідальності винної особи за завдану шкоду залежить від виду такої відповідальності повна, підвищена чи обмежена. Випадки повної та підвищеної матеріальної відповідальності регламентовані ст. 6 Закону. Однак, обставин, які б відповідно до положень ст. 6 Закону давали підстави для висновку про можливість покладення на відповідача повної та підвищеної матеріальної відповідальності за завдану шкоду, не встановлено. Таким чином, в даному випадку, на відповідача за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність. Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 5 Закону особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність; розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності. Отже, відповідач повинен нести матеріальну відповідальність за завдання з його вини шкоди третім особам, яку відшкодовано військовою частиною НОМЕР_1 НГУ на підставі судового рішення, однак обмежену - не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, розмір якої визначається станом на день притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, тобто на момент ухвалення судового рішення у даній справі. Станом на день подання даного відзиву прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік», становить 3328,00 грн. Отже, відповідач за завдану ним з необережності шкоду не може нести відповідальність більше ніж у сумі 49 920, 00 грн (3328, 00 грн х 15). Покладення на відповідача матеріальної відповідальності в розмірі, визначеному позивачем, не відповідає вимогам Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану держав» і ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Також зазначає, що постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.10.2024 у справі № 185/10805/24, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, не містить жодних висновків щодо форми вини особи, що є обов`язковою складовою суб`єктивної сторони правопорушення. Вказана обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки виключає можливість автоматичного висновку про наявність умислу. Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 НГУ не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що шкода була завдана саме внаслідок умисних протиправних дій відповідача. Відсутні також будь-які матеріали службового розслідування чи інші документи, які б містили відповідні висновки щодо характеру вини. Сам по собі факт притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не свідчить про наявність умислу, оскільки вказане правопорушення за своєю правовою природою найчастіше вчиняється з необережності. Більше того, відповідно до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності у випадках, коли особа не передбачала настання шкідливих наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити, або передбачала їх, але легковажно розраховувала на їх відвернення. З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів умисного характеру дій відповідача, а також з урахуванням правової природи інкримінованого правопорушення, наявні правові підстави для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин виключно обмеженої матеріальної відповідальності, передбаченої ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Вказує, що відповідач не заперечує проти задоволення позову в частині відшкодування шкоди в розмірі 49 920, 00 грн, в іншій частині позовних вимог просить відмовити.

15.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» від позивача - військової частини НОМЕР_1 НГУ надійшла відповідь на відзив, в якій також заявлено клопотання про поновлення строку на її подання. У відповіді зазначено, що вчинене відповідачем правопорушення було виражене саме у формі умислу, оскільки він, будучи водієм транспортного засобу, усвідомлював покладений на нього обов`язок щодо дотримання безпечної дистанції, передбачений ПДР, передбачав можливість настання негативних наслідків у разі його недотримання, однак свідомо допустив рух транспортного засобу без забезпечення належної дистанції до автомобіля, що рухався попереду, внаслідок чого і відбулася дорожньо-транспортна пригода. Зазначає, що в цілому є незрозумілим, яким чином порушення ПДР, що було виражене у недотриманні безпечної дистанції, може бути вчинене з необережності. Враховуючи особливий правовий статус транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки, законодавець покладає на водія підвищений стандарт відповідальності за результати його експлуатації та наслідки порушення правил безпеки дорожнього руху. У даному випадку, недотримання відповідачем безпечної дистанції під час керування транспортним засобом свідчить про неналежне виконання покладених на нього обов`язків учасника дорожнього руху та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП і завданням матеріальної шкоди. Пунктом 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдану з її вини шкоду в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій. У відповідності до ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. У зв`язку з цим, шкода, заподіяна внаслідок експлуатації транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню особою, з вини якої така шкода була завдана. З огляду на встановлений факт протиправної поведінки відповідача, наявність його вини, причинно-наслідкового зв`язку між його діями та завданою шкодою, а також факт відшкодування збитків позивачем, позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди у порядку регресу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.06.2026, під час підготовчого судового засідання, без оформлення окремого документа, строк для подання позивачем відповіді на відзив було поновлено та відповідь на відзив була прийнята до розгляду.

Крім того, 24.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача Військової частини НОМЕР_1 НГУнадійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Ухвалою суду від 24.06.2026, під час підготовчого судового засідання, за клопотання представника позивача, без оформлення окремого документа, клопотання про долучення доказів від 24.06.2026 було залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 24.04.2026 підготовче провадження було закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

Після проголошення ухвали суду від 24.04.2026 про закриття підготовчого провадження, в той же день – 24.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача військової частини НОМЕР_1 НГУнадійшло клопотання про долучення доказів по справі.

30.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про залишення клопотання про долучення доказів від 24.06.2026 без розгляду.

Ухвалою суду від 24.08.2026 до початку судового розгляду, за заявою представника позивача, без оформлення окремого документа, клопотання про долучення доказів від 24.04.2026 було залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача Сотник К.С.позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Боднарчук А.М. в судовому засіданні пояснив, що відповідач позовні вимоги визнає частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, не заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування шкоди 49 920, 00 грн, в іншій частині позовних вимог просить відмовити.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 183 від 13.07.2022, ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 3075 від 20.12.2023, вантажний автомобіль DAF XF 105.410, номерний знак НОМЕР_2 , було закріплено за штаб-сержантом ОСОБА_1

01.10.2024 у зв`язку з виконанням бойових завдань ОСОБА_1 видано дорожній лист №016634, який дійсний до 10.10.2024 та відповідно до якого 07.10.2024 машина працювала на маршруті Курузова-ЖБК-ВМ2 ВМ2-Павлоград.

15.10.2024 постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №185/10805/24, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 07.10.2024 о 15.20 год. в м. Павлоград (Дніпропетровської області) по вул. Дніпровська біля буд. №116, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Даф 410», д.н.з НОМЕР_2 , під час руху не вибрав безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота Прадо 150», д.н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився попереду перед регульованим перехрестям на забороняючий сигнал світлофора. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до змісту рапорту ОСОБА_1 від 08.10.2024, він просить командира 2 аеромобільної роти автотранспортного батальйону клопотати перед командиром військової частини про надання йому дозволу на добровільне відшкодування повного розміру завданої шкоди, шляхом проведення відновлювального ремонту транспортного засобу DAF XF 105.410, номерний знак НОМЕР_2 , який під його керуванням потрапив у ДТП 07.10.2024 та зазнав механічних пошкоджень. Свою провину визнає, зобов`язується провести ремонтні роботи вищевказаного транспортного засобу у найкоротшій термін.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.08.2025 у справі № 908/1797/25 (в ЄДРСР - https://reyestr.court.gov.ua/Review/129575481) з військової частини НОМЕР_1 НГУ на користь Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях стягнуто 500 874,99 грн матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 6 010,50 грн судового збору.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що особою, яка несе цивільно-правову відповідальність у зв`язку із заподіянням шкоди автомобілю потерпілого TOYOTA Land Cruiser Prado 150, д/н НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 07.10.2024, є в/ч НОМЕР_1 НГУ, як особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом джерела підвищеної небезпеки, та військовослужбовцем якої є водій ОСОБА_1 , який керуючи джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем XF105.410, д/н НОМЕР_2 ), заподіяв шкоду потерпілому.

Відповідно до платіжної інструкції №43351 від 04.11.2025 військова частина НОМЕР_1 НГУ перерахувала на рахунок ГУ СБУ в Донецькій обл. кошти у розмірі 500874,99 грн згідно рішення від 18.08.2025 у справі № 908/1797/25 (збитки внаслідок ДТП).

Відповідно до платіжної інструкції №45466 від 24.11.2025 військова частина НОМЕР_1 перерахувала на рахунок ГУ СБУ в Донецькій обл. кошти у розмірі 6010,50 грн згідно рішення від 18.08.2025 у справі № 908/1797/25 (судовий збір).

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої відповідачем третій особі під час керування службовим транспортним засобом, яку позивач відшкодував на виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ч. 4, ч. 6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1188 ЦК шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позов військової частини НОМЕР_1 НГУ таким, що підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи вказаний спір суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу на посаді старшого водія автомобільного взводу підвозу боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів 2 автомобільної роти автотранспортного батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, керуючи службовим транспортним засобом під час виконання службових обов`язків 07.10.2024 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях було завдано майнової шкоди. Зазначену шкоду позивач (військова частина НОМЕР_1 НГУ) відшкодував на підставі судового рішення– рішення Господарського суду Запорізької області від 18.08.2025 у справі № 908/1797/25, а саме перерахував на рахунок ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях грошові кошти: 04.11.2025 у розмірі 500874,99 грн (матеріальна шкода), 24.11.2025 у розмірі 6010,60 грн (судовий збір).

Вина відповідача у вчинені ДТП встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили - постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі від 15.10.2024 у справі №185/10805/24.

Відповідно до положень ст. 1172, 1187, 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, а також працівником під час виконання ним службових обов`язків, відшкодовується юридичною особою, яка є володільцем такого джерела та роботодавцем.

На виконання рішення суду позивач відшкодував завдану третій особі шкоду, у зв`язку з чим відповідно до ст. 1191 ЦК України набув право зворотної вимоги до винної особи у розмірі здійсненого відшкодування.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, визначено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ).

За приписами ч. 5 ст. 3 Закону № 160-ІХ, особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.

Вичерпний перелік підстав для покладення повної матеріальної відповідальності містить ст. 6 Закону № 160-ІХ, зокрема особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі умисного заподіяння шкоди, вчинення дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, перебування у стані сп`яніння тощо.

Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 5 Закону № 160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність; розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

В даному випадку суд враховує, що згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 мав умисел на вчинення ДТП та спричинення пошкоджень транспортному засобу третій особі – ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Таку форму вини ОСОБА_1 не встановлено і постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі від 15.10.2024 у справі №185/10805/24.

Під час розгляду справи представник позивача повідомив, що відносно військовослужбовця ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, за наслідками якого встановлений факт порушення ним ПДР з необережності та його вина у ДТП.

Разом з тим, незважаючи на неодноразові спроби представника позивача долучити до матеріалів справи додаткові докази, зокрема, матеріали службового розслідування, кожного разу представник позивача в подальшому просив залишити вказані клопотання без розгляду, тобто такі докази судом не досліджувались.

Як вже зазначалось випадки повної матеріальної відповідальності регламентовані ст. 6 Закону № 160-ІХ, однак у даному спорі такі обставини не встановлено. Таким чином, на відповідача може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність за заподіяну ним шкоду.

Доводи представника позивача про відсутність будь-яких обмежень матеріальної відповідальності відповідача за шкоду, завдану третій особі, є необґрунтованими, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки не враховані положення спеціального закону, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», якими передбачено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Отже матеріальна відповідальність ОСОБА_1 обмежена відповідно до закону і не може перевищувати п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет на 2026 роки» станом час вирішення спору, прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн, то максимальний розмір матеріальної відповідальності відповідача не може перевищувати 49920,00 грн (3328 грн ? 15).

Саме такий розмір позовних вимог визнає відповідача ОСОБА_1 , що відображено у відзиві на позовну заяву та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, що не суперечить закону.

Отже, на підставі досліджених судом доказів встановлені обставини, які свідчать про наявність всіх передбачених законом підстав для матеріальної відповідальності відповідача ОСОБА_1 , що встановлено судовими рішеннями і не заперечувалось по суті самим відповідачем, однак, з огляду на обмеження такої відповідальності законом, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і вважає за необхідне стягнути зі ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 НГУ матеріальну шкоду у розмірі 49920,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 49920,00 грн або 9,85 % від первісно заявлених (49920,00 грн х 100% / 506885,49 грн) витрати по сплаті судового збору пропорційно задавленим вимогам складають 599,14 грн (6082,63 грн х 9,85 % / 100%).

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) в порядку регресу на відшкодування майнової шкоди 49920,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 599,14 грн, а всього 50 519 (п`ятдесят тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 14 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова