Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №335/3807/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 335/3807/26 2/335/2490/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Роменько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить суд стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором № 591044035 від 16.09.2018 у розмірі 34 743,79 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.09.2018 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 591044035 шляхом підписання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов кредитного договору, Банк надав відповідачу кредитний ліміт в сумі 26 063,14 грн. Строк Кредиту 36 місяців з 16.09.2018 (дата надання кредиту) по 17.09.2021 (Дата повного погашення Кредиту). Також, умовами кредитного договору передбачено тип та розмір процентної ставки за користування кредитом - 19,99 % річних.

Підписавши кредитний договір, Клієнт підтвердив, що перед підписанням Заяви-Договору вона повідомлена про усі умови споживчого кредитування в АТ «Альфа-Банк» та орієнтовну вартість Кредиту, що підтверджується підписом Клієнта про її ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою», та немає зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана інформація Клієнту є повною, необхідною, доступною, достовірно та своєчасною.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Кредитного договору.

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за договором (угодою) від 16.09.2018, що укладено між АТ «Альфа- Банк» та боржником яким є ОСОБА_1

18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за договором (угодою) від 16.09.2018, що укладено між АТ «Альфа-Банк» та боржником яким є ОСОБА_1 .

В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі за кредитним договором № 591044035 від 16.09.2018 року, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ..

Станом на 09.04.2026 розмір заборгованості відповідача становить 34 743,79 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 16 358,37 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 16 902,34 грн.; заборгованість за пенею або штрафами – 400,00 грн.; інфляційні збитки – 867,96; нараховані 3% річних 215,12 грн..

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач свої зобов`язання не виконала, після відступлення прав вимоги за цим договором відповідачем не здійснювалось платежів на погашення заборгованості, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 34 743,79 грн., судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суд міста Запоріжжя від 16.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

Представник позивача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася, в позовній заяві прохала суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечувала. 10.09.2026 надала заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності не надала, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлялася в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 16.09.2018 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 591044035 шляхом підписання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов кредитного договору, Банк надав відповідачу кредитний ліміт в сумі 26 063,14 грн. Строк Кредиту 36 місяців з 16.09.2018 (дата надання кредиту) по 17.09.2021 (Дата повного погашення Кредиту). Також, умовами кредитного договору передбачено тип та розмір процентної ставки за користування кредитом- 19,99 % річних. Даний договір було підписано ОСОБА_1 власноручним підписом.

Зі змісту заяви на отримання кредиту вбачається, що відповідач ввів особисті данні для отримання кредиту.

Паспорт кредиту від АТ «Альфа-Банк» містить основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів). Вищевказаний кредитний договір та паспорт кредиту підписані відповідачем особисто.

Згідно з розрахунком, складеним АТ «Альфа-Банк» щодо укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору № 591044035 від 16.09.2018, станом на 09.04.2026 заборгованість становить 34 743,79 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 16 358,37 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 16 902,34 грн.; заборгованість за пенею або штрафами – 400,00 грн.; інфляційні збитки – 867,96; нараховані 3% річних 215,12 грн..

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору власноручно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за договором (угодою) від 16.09.2018, що укладено між АТ «Альфа- Банк» та боржником яким є ОСОБА_1

18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за договором (угодою) від 16.09.2018, що укладено між АТ «Альфа-Банк» та боржником яким є ОСОБА_1 .

В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі за кредитним договором № 591044035 від 16.09.2018, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ..

Згідно з витягу з реєстру боржників до договору №18-05/21 про відступлення прав вимоги від 18.05.2021, ТОВ «Вердикт-Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №591044035 на загальну суму заборгованості 34 743,79 грн.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 591044035 від 16.09.2018.

Як слідує з розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 09.04.2026 становить 34 743,79 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 16 358,37 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 16 902,34 грн.; заборгованість за пенею або штрафами – 400,00 грн.; інфляційні збитки – 867,96; нараховані 3% річних 215,12 грн...

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач умови за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, право вимоги за цими договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Договором № 5910444035 від 16.08.2018 у розмірі 34 343,79 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 16 358,37 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 16 902,34 грн.; інфляційні збитки – 867,96; нараховані 3% річних 215,12 грн..

Вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки суперечать положенням чинного законодавства.

Позивач просить стягнути 400,00 грн. суму заборгованості за штрафними санкціями. При цьому, у позові правових підстав та умов договору, які передбачають нарахування штрафних санкцій не наведено.

Суд не погоджується з нарахуванням позивачем суми заборгованості за штрафними санкціями в сумі 400,00 грн.

Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.

Враховуючи, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, то на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: - на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); - на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23), вказано, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд вважає, що нарахування заборгованості за штрафними санкціями в сумі 400,00 грн. за кредитним договором № 591044035 від 16 вересня 2018 року суперечить положенням чинного законодавства, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лігал Асістанс» та ТОВ «Коллект Центр», заявку на надання юридичної допомоги № 1705 від 02.02.2026, Витяг з Акту №19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026, з яких вбачається, що витрати на правову допомогу склали 13 000,00 грн. Розрахунку такої суму витрат не наведено.

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалось.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Разом з тим, суд приймає до уваги, що справа не є складною, підготовка позову та супровід справи не потребує надмірних зусиль з боку позивача, визначений ним розмір витрат на правничу допомогу є неспівсірним та таким, який не відповідає вимогам справедливості та розумності. Окремо, суд звертає увагу на те, що розмір таких витрат перевищує розмір самого основного боргу.

Таким чином суд вважає, що понесені витрати на правову допомогу підлягають стягненню в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2 631,78 грн. (98,85%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) заборгованість за договором №591044035 від 16.09.2018 заборгованість в розмірі 34 343 (тридцять чотири тисячі триста сорок три) гривні 79 копійок, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 16 358,37 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 16 902,34 грн.; інфляційні збитки – 867,96; нараховані 3% річних 215,12 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 631 (дві тисячі шістсот тридцять одна) гривня 78 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Направити копію заочного рішення учасникам справи в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У цьому разі 30-денний строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 11 вересня 2026 року.

Суддя: О.О. Романько