Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №336/2022/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 09 вересня 2026 р.

Справа: №336/2022/26

Суддя: Романько О. О.

Справа № 336/2022/26 2/335/2663/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подану через представника Король Владислава Анатолійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом поданим через представника Король В.А. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2922444 від 12.04.2025 на суму 20 550,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.04.2025 між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» (первісний кредитор) був укладений кредитний договір № 2922444, за яким відповідач отримав кредит та зобов`язався повернути його в порядку і на умовах, передбачених договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

В подальшому, відповідно до умов Договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) було відступлено Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а Фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах визначених цим договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 20 550,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 00,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 250,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 6 300,00 – комісія за обслуговування кредиту; 8 000, 00 грн.- сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Позивач наполягає, що загальний розмір заборгованості відповідача за даним кредитним договором складає 20 550,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 00,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 250,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 6 300,00 – комісія за обслуговування кредиту; 8 000, 00 грн.- сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Оскільки відповідач вказану заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 28.04.2026 було відкрите провадження у справі, а її розгляд визначений в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові зазначила про розгляд справи без її участі, наполягали на задоволенні позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з`являвся, письмового відзиву на позов не надавав про причини неявки не повідомив, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що відповідно до ст. 280 ЦК України у сукупності є підставою для заочного розгляду справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 12.04.2025 між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та відповідачем був укладений кредитний договір № 2922444. Відповідно до умов цього кредитного договору, відповідач отримав фінансовий кредит в розмірі 5000,00 грн. та зобов`язувався повернути його в порядку і на умовах, передбачених договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами, строком на 345 днів.

Відповідно до п.1.3 Договору сторони погодили, що кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 12.04.2025 і до 23.03.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Підписанням договору сторони погодили, що за користування кредитом сплачується комісія за надання кредиту у розмірі 1 250,00 грн., яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) становить 15 400,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період. (п.1.5.1, 15.2 Договору).

Відповідно до п.1.5.3 Договору за користування кредитом нараховуються проценти за ставкою 0,0010 відсотків річних.

Згідно із п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

У відповідності до п.4.1 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 гривень за кожний випадок порушення.

Сторонами підписано Графік платежів, який є Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №29224444 від 12.04.2025

Також в паспорті споживчого кредиту №29224444 наведено інформацію про аналогічні умови кредитування зазначених у Договорі про споживчий кредит №29224444 від 12.04.2025.

Договір укладено в електронній формі та підписано одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, зі змісту Договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, відповідачем підписано договір одноразовим ідентифікатором, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Згідно з частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10. 2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, Кредитний договір у відповідності до норм ч. 1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений між сторонами у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі надавши відповідачу кредит шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №42226782 від 12.04.2025.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином не виконав у зв`язку із чим за кредитним договором №2922444 від 12.04.2025 утворилась заборгованість у розмірі 20 550,00 грн., яка складається заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн., заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 1250,00 грн., заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6 300,00 грн., заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується відомостями про нарахування ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» за кредитним договором №2922444.

27.08.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27082025 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає ТОВ «ФК ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п.1.2 Договору сторони погодили, що перехід від клієнта до Фактора Прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

27 серпня 2025 року сторонами підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 27082025 від 27 серпня 2025 року.

Відповідно до вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до Реєстру боржників від 27 серпня 2025 року, що є додатком до Договору факторингу № 27802025 від 27 серпня 2025 року до ТОВ « ФК ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором за кредитним договором №2922444 від 12.04.2025 у розмірі 20 550,00 грн., в тому числі, 5 000,00 грн. основного боргу, 1250,00 грн. Заборгованості по комісії за надання кредиту, 6 300,00 грн. комісії за обслуговування кредиту, 8 000,00 грн. заборгованості за неустойкою.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).

Відповідач не надав суду доказів повної або часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за кредитним договором № 2922444 від 12.04.2025 суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаним договором та позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням в сумі 5 000,00 грн. та за комісією за надання кредиту - в розмірі 1 250,00 грн., що в сумі складає 6 250,0 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6 300,00 грн. суд зазначає таке.

Вказана умова договору є оспорюваною згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 3 ст. 215 ЦК України. По-перше, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). По-друге, умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними. Крім того, за змістом припису ч. 1 ст. 509 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору), об`єктом зобов`язання не можуть бути лише дії, які одна зі сторін вчиняє на власну користь.

Банк чи фінансова установа не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Таким чином така умова договору є недійсною як оспорювана. За таких обставин позовні вимоги задоволенню в цій частині не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за неустойкою суд зазначає наступне.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1 ст.546 ЦК України).

У ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до п. 4.1 Договору про споживчий кредит № 2922444 від 12.04.2025 сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань останній зобов`язується сплатити штраф у розмірі 1 000,00 грн. За кожний випадок порушення.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Таким чином, на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а тому суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за неустойкою в розмірі 8 000,00 грн. у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи про часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 809,64 грн. (30,41 %), який сплачений згідно платіжної інструкції № 153910 від 20.02.2026.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-285, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подану через представника Король Владислава Анатолійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області 22.12.2007, рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №2922444 від 12.04.2025 на загальну суму в розмірі 6 250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 250,00 грн. - заборгованість по комісій надання кредиту.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Оріхівським РО УМВД України в Запорізькій області 22.12.2007, рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір в розмірі 809(вісімсот дев`ять) гривень, 64 копійки.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У цьому разі 30-денний строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 11.09.2026.

Суддя: О.О. Романько

Оригінал: reyestr.court.gov.ua