Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №335/8802/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8802/25 2/335/2400/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А. В.,

за участі секретаря судового засідання Савченко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2025 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в інтересах якого діє адвокат Міньковська А. В., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів в рахунок погашення заборгованості 161 178,42 грн, яка складається з: 31 588,20 грн – 3% річних та 129 590,22 грн – інфляційні втрати, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 29.02.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено кредитний договір №69-011/ФКВ-08, поручителем в якому виступив ОСОБА_2 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2010 задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вказаним договором на суму 832 690,16 грн. 02.09.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги №2303/К/1, за яким право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Представник позивача зазначає, що відповідачами належним чином не виконувались обов`язки щодо повернення кредиту за вказаним судовим рішенням, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просив позов задовольнити.

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді від 11.09.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи із повідомленням (викликом) учасників справи в судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи, перше судове засідання призначене на 21.10.2025 на 10:30 год. (а.с. 25).

Заочним рішенням від 25.11.2025 позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволено.

03.03.2026 ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення від 25.11.2025.

Ухвалою суду від 02.04.2026 задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 25.11.2025. Заочне рішення від 25.11.2025 та додаткове рішення від 19.12.2025 у цій справі скасовані. Справу призначено до судового засідання на 21.05.2026.

29.06.2026 від представника позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Шрамка Д. О. надійшло клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до ОСОБА_3 . Аналогічне клопотання надійшло 20.07.2026 від представника позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Кузюкова К. А.

Ухвалою суду від 20.07.2026 заяву представника позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог до ОСОБА_2 задоволено, позовну заяву в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних залишено без розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованим листом із повідомленням за останнім відомим місцем проживання, а також в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, оскільки його поточне зареєстроване місце проживання не відоме. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошень про виклик, які здійснені 12.06.2026 та 21.07.2026, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки в судові засідання відповідач не повідомив, відзив на позов не подав.

Оскільки в судове засідання не з`явились усі учасники справи, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, а відповідач повторно не з`явився до суду, суд, за відсутності визначених ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення судового засідання, вважав за можливе розглянути справу за відсутності її учасників на підставі наявних у справі доказів.

22.09.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 28.09.2026.

Дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2010 у цивільній справі № 2-1721/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 69-011/ФКВ-08 від 29.02.2008 на загальну суму 838 690,16 грн. Зазначене встановлено ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2021 у справі №2-1721/2010, якою замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2010 № 2-1721/2010 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором. Ухвала набрала законної сили 17.05.2021 (а.с. 4-5).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частина друга статті 11 ЦК України визначає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості свідчить про настання строку виконання зобов`язання за тією вимогою, яку задоволено судом, та наявність обов`язку боржника сплатити відповідну заборгованість.

Проте судове рішення про стягнення заборгованості не змінює змісту відповідного зобов`язання, оскільки характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, а додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання та безспірності боргу. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц зазначено, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За правилом ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим, зокрема для відповідачів, і з огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2010 у справі № 2-1721/2010 не виконується відповідачем з 2010 року, таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23.08.2022 № 1481-03-39/03-40 випливає, що в порядку примусового виконання рішення суду від 04.11.2010 частина заборгованості була стягнута, 30.07.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, залишок нестягнутої суми боргу за виконавчим документом складає 539 022,52 грн. (а.с. 8–11).

Згідно з інформацією з АСВП станом на 29.08.2025 відсутні відкриті виконавчі провадження на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо ОСОБА_1 (а.с. 7).

Згідно з розрахунком, наданим ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 539 022,52 грн становить 31 588,22 грн, сума інфляційних нарахувань становить 129 590,22 грн (а.с. 12).

Відповідачем вказаний розрахунок на засадах змагальності цивільного судочинства не спростований.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості розміром 161 178,42 грн, яка складається з: 31 588,20 грн. – 3% річних та 129 590,22 грн. – інфляційні втрати, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовну заяву задоволено в повному обсязі, судовий збір в розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі представника адвоката Міньковської А. В. від 02.12.2025, в якій зазначено, що при зверненні до суду із позовною заявою позивачем було зазначено про надання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення. Загальна сума витрат на правничу допомогу відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом та детального опису послуг, виконаних АБ «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», від 01.12.2025 складає 15 000 грн, які поніс позивач у цій справі. Враховуючи положення ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України просило стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати на правничу допомогу у зазначеному вище розмірі.

За вимогами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано такі докази:

копія договору про надання правничої допомоги № 01/11 від 12.02.2025, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі директора Романенко М. Е. та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ»;

копія додаткової угоди № 37 від 25.08.2025 до договору про надання правничої допомоги № 01/11 від 12.02.2025, відповідно до якого АБ «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» прийняло зобов`язання з представництва ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя у справі за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;

копія детального опису робіт (наданих послуг), виконаних АБ «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», необхідних для надання правничої допомоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у справі № 335/8802/25, від 01.12.2025, в якому зазначено склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом та їх вартість, а саме: ознайомлення з документами клієнта, матеріалами справ, правовий аналіз обставин спірних правовідносин тривалістю 1 година на суму 3 000 грн, складання та направлення позовної заяви про стягнення заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України тривалістю 2 години на суму 7 000 грн, гонорар успіху 5 000 грн, на загальну суму 15 000 грн;

копія акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 01.12.2025 на суму 15 000 грн;

копії платіжних інструкцій № 11591 від 06.03.2025 на суму 4 000 грн, № 11593 від 06.03.2025 на суму 4 000 грн, № 11594 від 06.03.2025 на суму 4 000 грн;

копія ордеру про надання правничої допомоги від 25.08.2025, виданого на підставі договору № 01/11 від 12.02.2025, згідно з яким адвокат Міньковська А. В. надає правничу допомогу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя;

копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КС № 11306/10 від 02.11.2023 на ім`я Міньковської А. В.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подавалось.

Вивчивши надані адвокатом Міньковською А. В. докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що заява ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як зазначено судом вище, у ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України визначено перелік документів, що мають бути подані учасником справи на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, зокрема, це – договір про надання правничої допомоги та докази щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Надання будь-яких інших доказів чинним законодавством не передбачено.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» ЄСПЛ виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Надавши оцінку доказам щодо розподілу відповідних витрат, наданим представником позивача, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом Міньковською А. В., суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу у 15 000 грн є явно завищеною та неспівмірною із предметом спору і значенням справи для сторін, а також не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Окрім того, суд також звертає увагу, що у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та і акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.12.2025 зазначено вартість 1 години послуг у пункті 1 (ознайомлення з документами тощо) 3 000 грн, а у пункті 2 (складання та направлення позовної заяви) 3 500 грн. Водночас, у договорі про надання правової допомоги №01/11 від 12.02.2025 визначено тарифікацію наданих послуг, в якій визначено вартість 1 години часу за послугу з участі у судових засіданнях 3 000 грн. У інших видах послуг вартість 1 години часу взагалі не визначена.

Крім того, на підтвердження оплати за надані послуги представником позивача надано копії платіжних інструкцій № 11591 від 06.03.2025 на суму 4 000 грн, № 11593 від 06.03.2025 на суму 4 000 грн, № 11594 від 06.03.2025 на суму 4 000 грн, тобто на загальну суму 16 000 грн.

Разом із тим, додаткова угода № 37 до договору про надання правничої допомоги № 01/11 від 12.02.2025, відповідно до якого АБ «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» прийняло зобов`язання з представництва ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя у справі за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, укладена між позивачем та адвокатом 25.08.2025, тобто вже після проведення оплат за вищезазначеними платіжними інструкціями. Позовна заява надійшла до суду 05.09.2025.

При цьому, умовами договору № 01/11 від 12.02.2025 встановлено порядок оплати наданих послуг шляхом щомісячного переказу суми авансування 50 000 грн. (п. 4.1 договору).

Отже, надані представником позивача платіжні інструкції не доводять факту оплати адвокату за надані послуги саме у цій справі.

Тому, з урахуванням викладених обставин, суд вважає можливим зменшити суму стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача до 6 000 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість у сумі 161 178 (сто шістдесят одна тисяча сто сімдесят вісім) гривень 42 копійки, яка складається з: 3% річних – 31 588 (тридцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят вісім) грн 20 коп та інфляційних втрат – 129 590 (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору розміром 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу розміром 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене в повному обсязі 28 вересня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А. В. Шалагінова