Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №460/7908/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Рівне№460/7908/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі наказу про виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 01.11.2025 по 05.01.2026 відповідачем протиправною не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100000,00 грн. у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці у період з 01.11.2025 по 05.01.2026, потребу в якій встановлено довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0924-1302-0969-0 від 24.09.2025, довідкою військово-лікарської комісії № 2025-1022-1457-3318-0 від 22.10.2025, довідкою військово-лікарської комісії № 2026-0105-1442-5254-3 від 05.01.2026.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

25.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача, подано відзив на позовну заяву, в якому Військова частина НОМЕР_1 не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, мотивує це відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Зазначає, що за період стаціонарного лікування з 03 грудня 2024 року по 28 жовтня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 позивачу виплачувалося грошове забезпечення та додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень щомісячно у належному розмірі. Даний факт не заперечується Позивачем у позовній заяві. Посилаючись на пункт 11 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, відповідач вважає, що після спливу 12 місяців безперервного лікування правових підстав для подальшого збереження грошового забезпечення, до складу якого входить додаткова винагорода, не було.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 у період з 31.10.2024 по 12.03.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 17.05.2011 та витягами із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №862, №73.

22 листопада 2024 року виконуючи бойове завдання відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту Терни внаслідок скиду вибухових боєприпасів з ворожих БПЛА позивач отримав поранення МВТ обох кінцівок, ВОСП голови, грудної клітини, живота, верхніх та нижніх кінцівок, ВОП лівої гомілки з інфікуванням, обмороження обох ступеней 3 степеню.

Згідно Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2025 №2052 позивач поранення отримав під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Сторонами не заперечується, що з моменту отримання позивачем поранення перебував на лікуванні, а також у відпустку по лікуванню, що підтверджується наступними документами :

- відповідно до первинної медичної карти №100 від 03.12.2024 – Позивач отримав поранення та був евакуйований;

- 03.12.2024 Позивач надійшов до ЗМЗ №1 м.Лиман, з діагнозом множинних МВТ;

- відповідно до карти стаціонарного хворого №43589 – Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 03.12.2024 по 08.12.2024;

- відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №39524 (24) Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 09.12.2024 по 19.02.2025;

- відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №619 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 19.02.2025 по 03.03.2025;

- відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №6503(25) Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 03.03.2025 по 15.04.2025;

- відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №2270 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 15.04.2025 по 30.04.2025;

- відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №2549 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 01.05.2025 по 15.05.2025;

- відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №2870 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 16.05.2025 по 30.05.2025;

- відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3127 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 31.05.2025 по 18.06.2025;

- відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3428 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 19.06.2025 по 04.07.2025;

- відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3675 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 05.07.2025 по 21.07.2025;

- відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3975 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 22.07.2025 по 05.08.2025;

- відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №4246 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 06.08.2025 по 25.08.2025;

- відповідно до відпускного квитка ОСОБА_1 від 25.09.2025 за №4520 останній вибув у відпустку за станом здоров`я;

- відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №798 від 21.11.2025 Позивач вважався таким, що прибув до розташування частини з наданої відпустки за станом здоров`я в якій він перебував з 23 жовтня 2025 року, та з 21.11.2025 вибув на лікування.

21 листопада 2025 року позивач був направлений до хірургічного відділення військової частини НОМЕР_3 на стаціонарне лікування де і перебував до 05 січня 2026 року.

Водночас позивач зазначає, що за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 01.11.2025 по 06.01.2026 відповідач, всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не здійснив нарахування та виплату додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн.

03.04.2026 позивач звернувся до Відповідача з запитом про здійснення перерахунку та виплати виплату додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн. за період перебування у відпустці з 01.11.2025 по 21.11.2025 та за період перебування на лікуванні з 21.11.2025 по 05.01.2026.

За твердженням позивача відповідач відповіді на цей запит не надав.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на отримання зазначеної виплати, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із статтею 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64 в Україні введено воєнний стан, який триває по сьогодні.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом першим якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:

1) беруть безпосередню участь у бойових діях;

2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.

За відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн. не виникає.

Відповідно до абз. 4 пункту 1-Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Окрім того, порядок виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення).

Відповідно до п.п. 6, 10 Окремого доручення, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.

При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшено до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Аналогічні норми містить і Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), які набрали чинності 01.02.2023.

Так, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2024 року позивач виконуючи бойове завдання відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту Терни внаслідок скиду вибухових боєприпасів з ворожих БПЛА отримав поранення МВТ обох кінцівок, ВОСП голови, грудної клітини, живота, верхніх та нижніх кінцівок, ВОП лівої гомілки з інфікуванням, обмороження обох ступеней 3 степеню.

Згідно Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2025 №2052 позивач поранення отримав під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 03.12.2024 по 25.09.2025 підтверджується виписними епікризами із медичної карти стаціонарного хворого.

Крім того, у відповідності до довідки ВЛК № 2025-0924-1302-0969-0 від 24.09.2025 військової частини НОМЕР_3 поранення позивача, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми від 19.02.2025 №2052). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує тривалого лікування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що після спливу 12 місяців безперервного лікування правові підстави для подальшого збереження грошового забезпечення, до складу якого входить додаткова винагорода, відсутні.

Отже спірним у цій справі є питання щодо наявності чи відсутності у відповідача обов`язку здійснювати таку виплату після спливу дванадцяти місяців безперервного перебування позивача на лікуванні.

Так, Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності з 18.05.2024, крім абзаців дванадцятого і тринадцятого підпункту 2 пункту 8 розділу I цього Закону (щодо внесення змін до частин четвертої і п`ятої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), які набирають чинності через вісім місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону), статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 9.

Відповідно до пункту 9 статті 9 вказаного Закону за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.

У свою чергу, як передбачено абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього ж Закону, військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

З аналізу наведених норм вбачається, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Крім того норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а для виплати такої винагороди за час перебування у відпустці для лікування після поранення підтвердження тяжкості такого поранення висновком (постановою) ВЛК.

Аналогічний підхід щодо умов виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 викладений Верховним Судом у постановах від 15.05.2024 у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII дійсно встановлює загальний 12-місячний строк безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустках для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

Разом з тим цією ж нормою передбачено проведення ВЛК для визначення потреби у тривалому лікуванні та встановлено, що висновок ВЛК про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Тому сам по собі факт спливу 12 місяців з початку безперервного лікування не може оцінюватися відокремлено від наявності висновків ВЛК щодо необхідності продовження лікування, фактичного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та спеціальних положень Постанови № 168 і Порядку № 260, де передбачена виплата додаткової винагороди за весь час такого лікування.

Судом встановлено, що поранення позивача, отримане під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується довідкою про обставини травми №2052 від 19.02.2025, а також безперервно перебував на стаціонарному лікуванні до 05.01.2026, що підтверджується медичними документами, наявними в матеріалах справи.

Також матеріалами справи підтверджується, що отримане позивачем поранення є тяжким.

Внаслідок цього поранення позивач з 22.11.2024 безперервно проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування після поранення.

Довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0924-1302-0969-0 від 24.09.2025 визначено потребу позивача у тривалому лікуванні протягом 60 календарних днів.

22.10.2025 позивач пройшов огляд ВЛК, за результатами якого довідкою ВЛК від 22.10.2025 № 2025-1022-1457-3318-0 визначено потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. Відпустка не використана, так як позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Крім того, з 21.11.2025 по 05.01.2026 позивач перебував на безперервному стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні військової частини НОМЕР_3 .

Отже, на момент призупинення виплати грошового забезпечення існувала чинна довідка, якою підтверджувалася необхідність подальшого лікування позивача після тяжкого поранення.

Разом з тим, підставою для призупинення виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідач визначив окреме доручення Міністра оборони України від 22.06.2024 №374/уд та пункт 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.

Суд зазначає, що відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно із частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» саме Кабінет Міністрів України уповноважений визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, тоді як порядок його виплати визначається Міністром оборони України.

Таким чином, Міністерство оборони України не наділене повноваженнями змінювати чи обмежувати встановлені Кабінетом Міністрів України підстави та умови виплати окремих видів грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано також доказів прийняття командиром військової частини рішення про припинення перебування позивача на лікуванні, відкликання його до місця проходження служби або будь-яких інших рішень, які б свідчили про відсутність підстав для подальшого лікування.

При цьому із наданих позивачем медичних документів убачається, що у спірний період він фактично продовжував проходити стаціонарне лікування у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що відповідачем не заперечується та належними доказами не спростовано.

Верховний Суд у постановах від 15.05.2024 у справі №520/16191/23 та від 27.11.2024 у справі №380/20587/23 зазначив, що право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень під час стаціонарного лікування пов`язується виключно з наявністю передбачених Постановою №168 умов, а саме отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та перебуванням на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Інших умов або обмежень Постанова №168 не встановлює.

Отже, у спірний період з 01.11.2025 по 05.01.2026 відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого №4535 позивач продовжував відповідати усім умовам, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України №168 для отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, а тому саме по собі досягнення дванадцятимісячного строку безперервного лікування не могло бути самостійною та достатньою підставою для припинення її виплати.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності припинення виплати позивачу додаткової винагороди лише з посиланням на сплив дванадцятимісячного строку лікування, тоді як обов`язок щодо організації такого огляду покладався саме на компетентні органи.

Відтак припинення відповідачем виплати додаткової винагороди виключно з посиланням на сплив 12 місяців безперервного лікування, без урахування висновків ВЛК щодо необхідності подальшого лікування та фактичного продовження стаціонарного лікування позивача внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, не відповідає наведеним вимогам законодавства.

Отже, враховуючи вищезазначене, з метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час його перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.11.2025 по 05.01.2026 в розрахунку до 100 000 гривень на місяць, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі наказу про виплату, ОСОБА_1 ,додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та відпустці для лікування після поранення за період з 01.11.2025 року по 05.01.2026 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , видати наказ про виплату ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та відпустці для лікування після поранення у період з 01.11.2025 по 05.01.2026 включно.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати, ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та відпустці для лікування після поранення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та відпустці для лікування після поранення у період з 01.11.2025 по 05.01.2026 року включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя С.А. Борискін