Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №332/4578/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4578/26

Провадження №: 2/332/4013/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання – Волкові Д.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань м. Запоріжжя цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання прав власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання прав власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно витягу з погосподарського обліку від 11.03.2026 №246, виданого Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області, Степногірська селищна рада Василівського району Запорізької області

Підтверджує, що згідно по господарською книгою №11, особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 числиться житловий будинок, збудований у 1969 році, який має загальну площу 66 м.кв. та житлову площу 33 м.кв., належить ОСОБА_1 . Відповідно до довідки від 01.05.2026 №430, ОСОБА_1 є фактичним користувачем земельної ділянки площею 0,07 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і платником земельного податку за вказану земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка не сформована і кадастровий номер не присвоювався. 07.05.2026 позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради з метою реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням державного реєстратора від 11.05.2026 вказану заяву залишено без руху з підстав не надання документів, що посвідчує речове право на земельну ділянку під будинком. Враховуючи, що позивачем не було надано відповідного документу, реєстратором речових прав на нерухоме майно від 22.06.2026 прийнято рішення про відмову у вчиненні реєстраційної дії, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.

07.08.2026 від представника відповідача надійшла заява про визнання позову та слухання справи за відсутності відповідача.

У судове засідання позивач не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача Степногірської селищної Військової адміністрації Василівського району Запорізької області у судове засідання не з`явився, у заяві від 07.08.2026 просив розгляд справи проводити за його відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши докази у справі, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. В підготовчому судовому засіданні відповідач позов про визнає у повному обсязі. За таких підстав суд, у відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження у зв`язку із визнанням позову відповідачем.

Судом встановлено.

Відповідно до витягу з погосподарського обліку від 11.03.2026 №246, Степногірська селищна рада Василівського району Запорізької області підтверджує, що згідно по господарською книгою №11, особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 числиться житловий будинок, збудований у 1969 році, який має загальну площу 66 кв.м. та житлову площу 33 кв.м., належить ОСОБА_1 .

Згідно довідки Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області від 01.05.2026 №430, ОСОБА_1 є фактичним користувачем земельної ділянки площею 0,07 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і платником земельного податку за вказану земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка не сформована і кадастровий номер не присвоювався.

Згідно квитанції про прийняття податків і зборів від 01.07.2014 ОСОБА_1 сплачувався податок на землю.

Відповідно до довідки АТ «Запоріжжяобленерго» від 07.04.2026 №1364-74/2026 відповідно до розрахункового програмного комплексу, який використовує АТ «Запоріжжяобленерго», особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на ОСОБА_1 .

07.05.2026 позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради з метою реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом документів, що подаються для отримання адміністративної послуги, Справа №1/05-01/37985.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 11.05.2026 № 84731026 вказану вище заяву від 07.05.2026 залишено без руху з підстав не надання документів, що посвідчує речове право на земельну ділянку під будинком.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 22.06.2026 №85454914 позивачеві відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у звязку з ненаданням останньою документів, що посвідчує речове право на земельну ділянку під будинком.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_1 встановлено, що станом на 01.01.2022 в житловому будинку літера «А» загальною площею 66,2 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м., допоміжною ( підсобною) 33,1 кв.м. знаходяться: коридор 7,3 кв.м., кухня 9,0 кв.м., ванна 4,5 кв.м., житлова кімната -7,8 кв.м., передпокій 12,3 кв.м., вітальня 14,8 кв.м., житлова кімната 10,5 кв.м. На земельній ділянці побудовано: гараж літера «Б», погріб літера «пг» ворота літера «N1», хвіртка літера «N2», ворота літера «N3».

Згідно з п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991 № 7, право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25грудня 2015 року №1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до статті 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05серпня 1992року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва (втратила чинність), якою не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Отже, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 липня 2019 року у справі №206/6298/16-ц (провадження № 61-31398св18), від 26 лютого 2020 року у справі №607/16873/18 (провадження № 61-12451св19).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту Закон) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127 (далі по тексту Порядок).

Згідно ст. 31 Закону, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

- виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Відповідно до п. 79 Порядку, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об`єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Документ, що підтверджує присвоєння будинку, будівлі, споруді адреси, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті нового будівництва, що є складовою частиною будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійним об`єктом нерухомого майна, у разі присвоєння відповідному будинку, будівлі або споруді, складовою частиною яких є такий об`єкт, адреси до застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, але за умови наявності державної реєстрації права власності на інші складові частини у відповідному будинку, будівлі або споруді.

Документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, не вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення його адреси. Дія цього абзацу не застосовується, якщо у відомостях про місце розташування земельної ділянки відсутні всі необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Отже в даному випадку, позивач при зверненні до реєстратор з метою проведення державної реєстрації права власності на спірний житло вивий будинок, який побудований до 05.08.1992 року, правомірно подав необхідні документи, а саме технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок, в тому числі в електронному вигляді, а також документ щодо присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси через відсутність у нього зареєстрованого на себе права власності на земельну ділянку під будинком а також відсутності інформації про місцезнаходження (адресу) земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та/або Державному реєстрі речових прав.

Згідно із ст.ст.41,55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди побудовані до 05.08.1992 року, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Оскільки відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , головою домогосподарства якого є ОСОБА_1 , а житловий будинок збудований до 05.08.1992 року, будинок не підлягає здачі в експлуатації, реєстратор відмовив позивачу у реєстрації за ним права власності на нерухоме майно, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання за позивачем права власності на житловий будинок в судовому порядку і задоволення позову.

Керуючись ст.ст.76, 81, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, та ст.ст.16, 328, 392, 344 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання прав власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м., яка складається з: житлової ( основною) – 33,1 кв.м. та допоміжної ( підсобною) – 33,1 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Суддя Н.В. Марченко