Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №307/2618/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2618/26 Провадження № 2/307/1240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бряник М.М.

секретар судового засідання Бабинець Г.М.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки, адвоката Романюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, додаткових витрат на лікування дітей та утримання дружини,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_3 , в інтересах якої діє, представник адвокат Романюк Ольга Петрівна звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обгрунтування позову, представник позивачки посилається на те, що з ОСОБА_2 позивачка уклала шлюб 09 травня 2011 року, який зареєстрований виконкомом Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом №25.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області ухваленого 11 червня 2026 року у справі №307/1808/26 шлюб між ними розірвано. У шлюбі у них народилося троє дітей, сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що позивачка самостійно виховує дітей, які перебувають на її утриманні. Діти, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мають статус «дітей-інвалідів» та перебувають на диспансерному обліку та потребують, як постійного лікування, так і постійного догляду за ними. Враховуючи інвалідність дітей, мати працювати не може, оскільки діти не можуть обходитися без постійного стороннього догляду і мати опікується ними, саме тому просить призначити аліменти на утримання матері - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 5 000 грн. щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду.

Зазначає, що для забезпечення нормального розвитку дітей, їх лікування, оздоровлення, підтримання належних умов проживання, виховання необхідна сума не менше 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ними повноліття.

Допомоги у вихованні дітей, догляді за ними, витратах на лікування відповідач участі не бере. Наявність важких захворювань у дітей потребують постійного нагляду лікарів, лікування є довготривалим та дорогим, необхідні дорогі обстеження, коштів на лікування дітей вкрай не вистачає. Через хворобу дітей, вона не взмозі працювати та з останніх сил та коштів робить все можливе, щоб частково покращити здоров`я дітей. Посилаючись на виписку з історії хвороби, стверджує, що на лікування та обстеження дітей щомісячно сплачується біля 10 000,00 грн., тобто по 5000,0 грн. на кожну дитину.

У зв`язку з вищенаведеним, представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_3 аліменти: на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ними повноліття; додаткові витрати на лікування дітей-інвалідів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щорічно в розмірі по 10 тисяч гривень на кожну дитину та на утримання матері - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 5 000 грн. щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду та протягом всього часу проживання з дітьми з інвалідністю та опікування ними.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

Позивач та її представник, адвокат Романюк О.П. в судовому засіданні просили позов задовольнити в повному обсязі уточнивши, що стягнення додаткових витрат на лікування дітей - інвалідів просять провести починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідач, будучи відповідно до положень п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за штрих кодовим ідентифікатором за №R067219307133, №R067229518388, в судове засідання не з`явився та про причини неявки, суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони мають трьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копіями свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , виданих виконкомом Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області Україна та Тячівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 04.09.2013 та 31.08.2016. Батьком в свідоцтві про народження дітей значиться відповідач, а матір`ю, позивачка (а.с.4-6).

Діти перебувають на утриманні і вихованні у позивачки, що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї складений депутатом Тернівського старостинського округу №4 Нересницької сільської ради Палінкаш О.М., де вказано, що ОСОБА_3 має на повному утриманні трьох дітей, які проживають в двоповерховому будинку, умови проживання задовільні (а.с.25).

З довідки №558 від 24.06.2026 року виданої старостою Тернівського старостинського округу №4 Р.Каптола вбачається, що ОСОБА_3 , має на утриманні трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.26).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач не проживає разом з дітьми. Належну матеріальну допомогу на їх утримання не надає, однак, виходячи з того, що він у свідоцтві про народження дітей зазначений батьком, він зобов`язаний сплачувати аліменти на їх утримання на користь позивачки, з якою проживають діти.

Вирішуючи спір та визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів на утримання дітей, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини можуть бути присуджені у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3 - 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3 - 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як зазначено у ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Доказів того, що відповідач має дохід, а також - про розмір такого доходу, чи наявність у власності відповідача нерухомості чи іншого цінного майна, що могло бути взято судом до уваги при вирішенні розглядуваного спору, позивачем суду не надано.

З огляду на те, що відповідач є особою працездатного віку, доказів наявності протипоказань щодо працевлаштування, відсутності інших доходів, майна, наявність у нього інших утриманців ним суду не надано, суд, вирішуючи спір, виходить з того, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти на утримання вказаних вище неповнолітніх дітей, яких за законом зобов`язаний належним чином забезпечувати і утримувати.

При цьому суд виходить з непорушності конституційного права неповнолітніх дітей на утримання батьками до досягнення ними повноліття; обов`язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із припиненням когось з подружжя як батьків дитини спільного проживання з дитиною.

За таких обставин суд вважає можливим позов в цій частині задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/2 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

При цьому у ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік» для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2026 становить 3512 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей слід допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Розглядаючи спір в частині стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених нею додаткових витрати, пов`язаних з лікуванням дітей інвалідів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щорічно в розмірі по 10 000,00 гривень на кожну дитину, суд виходив з наступних мотивів та норм права.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз`яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

До особливих обставин, викладених у ст. 185 СК України, закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, навчання дитини відповідно до навиків та здібностей дитини, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на утримані позивачки перебуває малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які являєються дітьми інвалідами.

З медичних висновків №293 та №294 про дитину інваліда віком до 18-ти років від 22.09.2022 року та корінців до медичних висновків вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являються дітьми-інвалідами, з діагнозом - дитячий аутизм з якісним порушеннями соціальної взаємодії, комунікації, порушеннями соціальної взаємодії, когнітивною комунікації, недостатністю мовлення (а.с.7-8, 11.12).

Згідно виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 16.09.2022 року та 27.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 потребують спостереження у дитячого психіатра, заняття з логопедом та психологом, розробка індивідуальної програми розвитку, звернення до інклюзивного центру, медикаментозна терапія (а.с.9-10, 13-14).

З консультативного висновку психіатра щодо дитини ОСОБА_4 , вбачається, що у дитини діагностовано розлад експресивності та рецептивності мови, дитячий аутизм (а.с.25).

Згідно магнітно-резонансної томографії головного мозку та консультаційного висновку спеціаліста від 14.05.2026 року, у дитини ОСОБА_4 , 2016 р.н., в результаті проведення обстеження виявлено конвекситальні підпавутинні простори, дрібна арахноїдальна кіста в проекції вирізки намету мозочка (а.с.16-17, 20).

З листка призначень препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують лікування в стаціонарних або амбулаторних умовах, і виконання цих призначень №26-101225 вбачається, що ОСОБА_4 призначено медакемети (а.с.19).

Згідно оглядів невролога від 04.03.2026, 22.10.2024 та 12.06.2025 дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначено, що у дітей затримка загального розвитку гіперзбудливості, затримка мовленевого розвитку, дислалія (а.с.21,23-24).

Згідно транскраніального сканування серединного комплексу м-ехо від 02.05.2023 року вбачається, що у дитини ОСОБА_7 наявні ознаки вади серця (а.с.22).

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потребують постійного лікування.

З врахуванням вищенаведеного, та медичних документів, що підтверджують наявність у дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інвалідності та хронічних захворювань, які містять рекомендації лікарів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_3 додаткових витрати на лікування дітей-інвалідів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наперед у розмірі по 5000 (п`ять тисяч) гривень на кожну дитину щорічно, оскільки витрати на системне та довготривале лікування при такому стані здоров`я дітей є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України з дня набрання рішенням суду законної сили.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання матері - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 5 000 грн. щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду та протягом всього часу проживання з дітьми з інвалідністю та опікування ними, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст. ст. 75, 84, 91 СК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 84 СК України передбачено, що якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

Частиною четвертою ст. 84 СК України визначено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Статтею 88 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

Виходячи з аналізу наведеної норми, обов`язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, є не тільки наявність в дитини інвалідності, але й неспроможність дитини обходитись без постійного стороннього догляду, а також наявність в другого з подружжя можливості надавати матеріальну допомогу.

Cудом встановлено, та підтверджено медичними рекомендаціями, що спільні діти позивача та відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дітими з інвалідністю та потребують домашнього догляду, однак враховуючи те, що позивачка не надала суду доказів про можливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дружини, з якою проживає діти з інвалідністю, слід відмовити.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору за Законом, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1331,20 грн. за вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 80, 84, 182, 184 Сімейного кодексу України, статтями 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 142, 150, 206, 247, 258-259, 263-265 Цивільного процессуального кодексу, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/2 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 червня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати, пов`язані з лікуванням дитини інваліда ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щорічно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати, пов`язані з лікуванням дитини інваліда ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щорічно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1331,20 (одна тисяча триста тридцять один гривень двадцять копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Дата складання повного судового рішення - 25 вересня 2026 року.

Головуючий М.М. Бряник