Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №307/2497/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 307/2497/26

Номер провадження 2/299/1711/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», в особі представника Танцуріної Єлизавети Вадимівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», в особі представника Танцуріної Є.В. звернулося до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 20340 гривень

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 23.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі - Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА) та ОСОБА_1 (Далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 539052-КС-004 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 23.11.2025 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 539052-КС-004 про надання кредиту. В той же день 23.11.2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 539052-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7170, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 23.11.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 539052-КС-004 про надання кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 .

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 539052-КС-004 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. У боржника станом на 05.06.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 539052-КС-004 про надання кредиту, в розмірі 20340,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 10140,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 3000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1200,00 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договорами на загальну суму 20340 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Представник відповідача - адвокат Нечаєв В.В. - подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в частині стягнення нарахованих процентів, платежів за прострочення та комісії. У відзиві зазначено, що, за твердженням позивача, 23 листопада 2025 року між сторонами укладено електронний кредитний договір № 539052-КС-004, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн. Позивач визначив загальний розмір заборгованості станом на 05 червня 2026 року в сумі 20 340,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 140,00 грн. - заборгованість за процентами, 3 000,00 грн. - відсотки, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, та 1 200,00 грн. - заборгованість за комісією. Представник відповідача вказав, що відповідач на момент виникнення спірної заборгованості та на час подання відзиву проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України. На підтвердження зазначеної обставини до відзиву долучено копії військового квитка, контракту про проходження військової служби, посвідчення учасника бойових дій, а також інших документів. Посилаючись на частину 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник відповідача зазначив, що військовослужбовцям, які виконують обов`язки військової служби в особливий період, за наявності заборгованості за кредитними зобов`язаннями не нараховуються штрафні санкції, а також проценти за користування кредитом, за винятком кредитних договорів щодо придбання житла чи автомобіля. При цьому зазначив, що спірний кредитний договір не пов`язаний із придбанням об`єкта житлового фонду чи автомобіля, а тому, на думку представника відповідача, передбачений законом виняток до цих правовідносин не застосовується. Також представник відповідача послався на положення законодавства щодо дії особливого періоду в Україні та на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 161/8462/15-ц, зазначаючи, що особливий період в Україні не припинився, а тому передбачені законодавством гарантії для військовослужбовців підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Окремо у відзиві представник відповідача заперечив проти стягнення 10 140,00 грн процентів за користування кредитом. Вказав, що така сума була нарахована за період, коли відповідач проходив військову службу, а тому, з огляду на положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нарахування процентів, на його думку, є неправомірним. Щодо 3 000,00 грн, заявлених позивачем як відсотки відповідно до статті 625 ЦК України, представник відповідача зазначив, що такі нарахування фактично є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання. Посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX, представник відповідача вказав, що на період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки та інших платежів, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання, а такі платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем. Крім того, представник відповідача заперечив проти стягнення 1 200,00 грн комісії. Зазначив, що сама назва платежу не визначає його правову природу, а з огляду на порядок та підстави його нарахування відповідний платіж, на думку сторони відповідача, фактично є платежем, пов`язаним із простроченням виконання кредитного зобов`язання, та має ознаки заходу цивільно-правової відповідальності. У зв`язку з цим представник відповідача вважав, що зазначена сума також підпадає під дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не може бути стягнута з відповідача. За результатами викладених у відзиві доводів представник відповідача просив прийняти відзив до розгляду та відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 10 140,00 грн прострочених платежів за процентами, 3 000,00 грн заборгованості за відсотками відповідно до статті 625 ЦК України та 1 200,00 грн прострочених платежів за комісією.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів сторони відповідача та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів, комісії та інших платежів є безпідставними та не спростовують обов`язку відповідача виконати взяті на себе за кредитним договором зобов`язання. Позивач вказав, що укладений між сторонами кредитний договір є чинним, відповідач отримав кредитні кошти, однак належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Щодо посилань відповідача на проходження ним військової служби та передбачені законодавством пільги для військовослужбовців представник позивача зазначив, що сам факт проходження військової служби не припиняє та не скасовує основного зобов`язання позичальника щодо повернення отриманих кредитних коштів. При цьому позивач заперечив проти наведеного відповідачем тлумачення норм законодавства щодо ненарахування процентів та інших платежів за кредитним договором. Також представник позивача не погодився з доводами відповідача щодо застосування до спірних правовідносин пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та звільнення відповідача від сплати заявлених до стягнення сум. Зазначив, що відповідні положення не можуть бути підставою для повного невиконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором. Щодо заявлених до стягнення процентів та інших платежів позивач зазначив, що вони нараховані відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та положень чинного законодавства, а наведені відповідачем обставини не спростовують правильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості. За результатами розгляду доводів відповідача представник позивача просив суд відхилити наведені у відзиві заперечення та задовольнити позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у повному обсязі.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет. У судове засідання не з`явився, натомість у прохальній частині позову та відповіді на відзив міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Нечаєв В.В. у судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлялися шляхом надсилання судового виклику на адресу місця проживання та розташування, а також електронного повідомлення про виклик на номер мобільного телефону, вказаний у матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі документів та доказів.

Судом встановлено, що 23.11.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 539052-КС-004 про надання кредиту. Сума кредиту 6000,00 гривень, строк кредиту 24 тижні, термін дії договору до 10.05.2026 року, орієнтована загальна вартість наданого кредиту 14839,31 гривень. В той же день 23.11.2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 539052-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Згідно Договору № 539052-КС-004 про надання кредиту від 23.11.2025 року, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6000,00 гривень. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що стандартна процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1% в день, денна процентна ставка 0,87%.

Додатками до вказаного договору є паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого ліміт кредиту складає 6000 гривень, строк кредитування 24 тижні, мета отримання - на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; комісія за надання кредиту 1200 гривень.

Згідно інформаційної довідки-підтвердження ТОВ «ПрофіГід», позичальнику надано у користування гроші у кредит у розмірі 6000 грн. шляхом переказу за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 , що зазначений у тексті кредитного договору, який підписано позичальником, призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 539052-КС-004 від 23.11.2025 року.

Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором залишок заборгованості станом на 08.06.2026 року становить 20340,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 10140,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 3000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1200,00 грн.

Аналогічна інформація міститься і у довідці про стан заборгованості від 10.06.2026 року за Договором № 539052-КС-004 про надання кредиту від 23.11.2025.

Судом також досліджено письмові докази, подані стороною відповідача на підтвердження проходження ОСОБА_1 військової служби та наявності у нього відповідного правового статусу.

Зокрема, з військового квитка серії НОМЕР_4 вбачається наявність службових відміток щодо проходження ОСОБА_1 військової служби.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 11 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

З контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 1 квітня 2023 року судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

Також судом досліджено довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 28462 від 7 вересня 2024 року та виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого № 6552 від 10 вересня 2024 року, які підтверджують отримання відповідачем травми (поранення) під час проходження військової служби та його перебування на стаціонарному лікуванні.

Наведені письмові докази суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи при вирішенні питання щодо наявності у відповідача передбачених законодавством гарантій та пільг, пов`язаних із проходженням військової служби.

Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд керується наступними положеннями законодавства.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом установлено, що 23 листопада 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено Договір № 539052-КС-004 про надання кредиту. Відповідач акцептував пропозицію позивача щодо укладення договору, а договір було укладено з використанням електронного способу підписання.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_3 , що підтверджується інформаційною довідкою-підтвердженням ТОВ «ПрофіГід».

Таким чином, факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн судом встановлений та відповідачем не спростований.

Судом установлено, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо повернення отриманої суми кредиту. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 08 червня 2026 року заборгованість за тілом кредиту становить 6000,00 грн. Доказів повернення відповідачем зазначеної суми кредитних коштів матеріали справи не містять.

Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача фактично отриманої та неповернутої суми кредиту у розмірі 6 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення нарахованих позивачем процентів, суми за статтею 625 ЦК України та комісії, суд враховує встановлений у судовому засіданні правовий статус відповідача як військовослужбовця.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 та контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 01 квітня 2023 року. Крім того, посвідченням серії НОМЕР_5 підтверджується наявність у відповідача статусу учасника бойових дій. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 28462 від 07 вересня 2024 року та виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого № 6552 від 10 вересня 2024 року додатково підтверджують проходження відповідачем військової служби та отримання ним травми під час її проходження.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які відповідають установленим цією нормою умовам, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання визначеного законом майна, зокрема об`єктів житлового фонду та/або автомобіля. Чинна редакція норми також передбачає інші спеціально визначені законом винятки.

Як убачається з матеріалів справи, кредит за договором № 539052-КС-004 був наданий відповідачу на задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Доказів того, що кредитні кошти були отримані для придбання житла, автомобіля чи іншого майна, на яке поширюються передбачені законом винятки, матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на встановлений статус відповідача та характер укладеного кредитного договору, до спірних правовідносин підлягає застосуванню передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантія щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

Зазначена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 Верховний Суд виходив із того, що за наявності відповідного статусу військовослужбовця суд має враховувати встановлену законом пільгу щодо ненарахування процентів за користування кредитом та здійснювати перевірку розміру кредитної заборгованості з урахуванням такої пільги.

Отже, нараховані позивачем 10140,00 грн процентів за користування кредитом не підлягають стягненню з відповідача, оскільки їх нарахування суперечить імперативним положенням спеціального закону.

Щодо вимоги про стягнення 3000,00 грн, нарахованих позивачем відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється, зокрема, від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Цією ж нормою передбачено списання неустойки та інших платежів, нарахованих за прострочення виконання таких зобов`язань у визначений законом період.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір укладено 23 листопада 2025 року, тобто після введення в Україні воєнного стану, а заявлена позивачем сума 3000,00 грн нарахована у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання.

За таких обставин нарахування та стягнення з відповідача 3000,00 грн відповідно до статті 625 ЦК України суперечило б прямій вказівці пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення 1 200,00 грн комісії суд виходить із такого.

Згідно з паспортом споживчого кредиту комісія за надання кредиту визначена у розмірі 1200,00 грн. Водночас сама по собі назва відповідного платежу як «комісія» не є достатньою для висновку про його правову природу. При вирішенні питання про можливість його стягнення суд має виходити з фактичного змісту такого платежу та його співвідношення із платою за користування кредитними коштами.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 наголосив на необхідності оцінки умов кредитного договору з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, а також особливого правового захисту споживача у кредитних правовідносинах.

Крім того, у судовій практиці Верховного Суду сформовано підхід, відповідно до якого при застосуванні пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» необхідно виходити не лише з формального найменування платежу, а з його правової та економічної суті. Платежі, які за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами або їх обслуговування, не можуть бути стягнуті з військовослужбовця всупереч встановленій законом гарантії.

У даному випадку комісія у розмірі 1200,00 грн визначена як комісія саме за надання кредиту, тобто безпосередньо пов`язана з наданням відповідачу кредитних коштів. Враховуючи, що кредит наданий відповідачу як споживчий, а останній має встановлений судом статус військовослужбовця, стягнення з нього відповідного платежу поряд із процентами за користування кредитом фактично створювало б додатковий платний фінансовий обов`язок за користування кредитними коштами та суперечило б меті встановлених законом соціальних гарантій.

При цьому суд бере до уваги, що позивачем не наведено переконливого обґрунтування того, які саме окремі, реально надані відповідачу послуги були надані за рахунок цієї комісії та чому такий платіж не є складовою плати за користування кредитом. Саме лише зазначення комісії у паспорті споживчого кредиту та договорі не усуває необхідності перевірки її правової природи з огляду на імперативні приписи законодавства про захист військовослужбовців та споживачів.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення 1200,00 грн комісії також задоволенню не підлягає.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості у розмірі 20340,00 грн доведеним та таким, що підлягає стягненню з відповідача, є лише розмір фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів - 6000,00 грн.

В іншій частині, а саме щодо стягнення 10140,00 грн процентів за користування кредитом, 3000,00 грн відповідно до статті 625 ЦК України та 1200,00 грн комісії, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому суд враховує, що встановлені законом пільги для військовослужбовців не звільняють відповідача від обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, за наявності кредитного спору суд має розмежовувати суму фактично отриманого та неповернутого кредиту і платежі, від сплати яких позичальник звільнений законом.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 20340 грн. Судом позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 6000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 785,36 грн (2662,40 грн х 6000 грн / 20340 грн).

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, ст.526, 530, 536, 610, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 76, 77, 141, 247, 258 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», в особі представника Танцуріної Єлизавети Вадимівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 539052-КС-004 про надання кредиту від 23.11.2025 року в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень, що є сумою прострочених платежів по тілу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати зі сплати судового збору у розмірі 785 (сімсот вісімдесят п`ять) гривень 36 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: 01133, м. Київ, б. Л. Українки, буд.26, офіс 411,ЄДРПОУ 41084239.

Представник позивача: Танцуріна Єлизавета Вадимівна.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, місцезнаходження м. Виноградів, вул. Августина Волошина, 37 Берегівського району Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийДочинець С. І.