Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №299/2618/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2618/26

Номер провадження 2/299/1326/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., за участю прокурора Берези Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство "Виноградівська районна лікарня" Виноградівської міської ради Закарпатської області про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

В С Т А Н О В И В :

Берегівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася до суду в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілої від кримінального правопорушення.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023071080000802 (справа № 299/2127/24), який набрав законної сили 13 травня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15 грудня 2023 року, потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Прокурор послався на те, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області з 15 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року, а загальна вартість її лікування становила 7144,69 грн. Зазначені витрати були понесені за рахунок коштів державного бюджету, оскільки медичні послуги потерпілій надавалися за програмою медичних гарантій та оплачувалися Національною службою здоров`я України як замовником медичних послуг відповідно до договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Прокурор зазначив, що цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої у межах кримінального провадження не заявлявся, у зв`язку з чим відповідно до частини сьомої статті 128 КПК України відповідний позов може бути пред`явлений у порядку цивільного судочинства. Посилаючись на положення статей 1191, 1206 ЦК України, статті 128 КПК України, а також Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, прокурор вважав, що витрати на лікування потерпілої підлягають стягненню з винної особи та зарахуванню до Державного бюджету України. Крім того, прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді тим, що Національна служба здоров`я України, будучи уповноваженим державним органом, не вжила заходів щодо стягнення витрачених коштів. Берегівська окружна прокуратура повідомила НСЗУ про виявлене порушення інтересів держави, однак НСЗУ листом від 08 червня 2026 року повідомила про відсутність у неї повноважень щодо представництва інтересів держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування осіб, потерпілих від кримінальних правопорушень, та не заперечувала проти звернення прокурора до суду. За таких обставин прокурор вказував, що невідшкодування коштів державного бюджету, витрачених на лікування потерпілої, порушує інтереси держави у сфері раціонального використання бюджетних коштів та охорони здоров`я, а тому наявні передбачені законом підстави для здійснення ним представництва інтересів держави в суді.

На підставі викладеного прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України 7144,69 грн коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 , із зарахуванням їх до Державного бюджету України.

Представник Берегівської окружної прокуратури Береза Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Зазначив, що вироком Виноградівського районного суду від 05.12.2024, який набрав законної сили, встановлено вину відповідача ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внаслідок якого потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Виноградівська районна лікарня». Вартість її лікування становила 7144,69 грн, які були сплачені НСЗУ за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки витрати на лікування потерпілої у межах кримінального провадження відшкодовані не були, прокурор вважає, що вони підлягають стягненню з винної особи.

Представник позивача Національної служби здоров`я України в судове засідання не з`явився, однак через систему Електронний суд подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом отримання судового виклику, який був направлений на адресу місця його проживання. У судове засідання відповідач не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи чи про свою обов`язкову участь також не подав.

Представник третьої особи без самостійних вимог КНП «Виноградівська района лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області повідомлений про час, місце дату судового розгляду справи належним чином, шляхом отримання судового виклику на адресу місця розташування. В судове засідання не з`явився, заяв та клопотань не надсилав.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі документів та доказів.

Суд, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Судом встановлено, що згідно з вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023071080000802 (справа № 299/2127/24) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено відповідне покарання. Вказаним вироком встановлено, що 15 грудня 2023 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої неправомірними діями ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вирок набрав законної сили 13 травня 2025 року.

Як вбачається з листа КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області № 1552 від 26 травня 2026 року, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні вказаного закладу охорони здоров`я у період з 15 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року. Загальна вартість витрат на її лікування становила 7144,69 грн.

Зі змісту зазначеного листа також вбачається, що медичні послуги, надані ОСОБА_2 за програмою медичних гарантій, були оплачені Національною службою здоров`я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до довідки-розрахунку, складеної КНП «Виноградівська районна лікарня», розмір витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 становить 7144,69 грн.

Згідно з інформацією Національної служби здоров`я України, викладеною у листі № 13947/2-17-26 від 08 червня 2026 року, послуги КНП «Виноградівська районна лікарня», пов`язані з наданням медичних послуг ОСОБА_2 за програмою медичних гарантій, були оплачені НСЗУ за рахунок коштів Державного бюджету України. У 2023 році між НСЗУ та КНП «Виноградівська районна лікарня» було укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1891-Е123-P000.

Як вбачається зі Статуту КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, підприємство є комунальним унітарним некомерційним підприємством, основною метою діяльності якого є надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги населенню, у тому числі в стаціонарних умовах. Джерелами формування майна та коштів підприємства, серед іншого, є кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Згідно з листом Берегівської окружної прокуратури від 03 червня 2026 року № 07.50-101-2231-26/3059вих-26, НСЗУ було повідомлено про необхідність вжиття заходів щодо стягнення з винної особи коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 .

Як вбачається з відповіді НСЗУ № 13947/2-17-26 від 08 червня 2026 року, Національна служба здоров`я України повідомила, що не наділена повноваженнями щодо представництва інтересів держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування осіб, потерпілих від кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим заходів претензійно-позовного характеру щодо стягнення зазначених витрат не вживала та не заперечує проти звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Судом також враховано, що цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої у межах кримінального провадження № 12023071080000802 не заявлявся, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Зі змісту п. 1.1 статуту комунального некомерційного підприємства "Виноградівська районна лікарня" Виноградівської міської ради Закарпатської області вбачається, що підприємство є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим статутом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у визначеному законом порядку.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та (або) моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно - небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову у кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07 липня 1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч.2 ст.1191 ЦК України держава має право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Частинами 1 та 3 ст.1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Положеннями п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 №545, передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003 (у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Як вбачається з листа КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області № 1552 від 26 травня 2026 року, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні вказаного закладу охорони здоров`я з 15 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року. Загальна вартість її лікування становила 7144,69 грн.

Зі змісту вказаного листа та листа Національної служби здоров`я України № 13947/2-17-26 від 08 червня 2026 року вбачається, що медичні послуги, надані потерпілій за програмою медичних гарантій, були оплачені Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, законом прямо передбачено обов`язок особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, відшкодувати витрати на лікування потерпілого, а у випадку фінансування такого лікування за програмою медичних гарантій — відповідні кошти підлягають зарахуванню до Державного бюджету України.

Судом встановлено безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача, встановленими вироком суду, отриманням потерпілою тілесних ушкоджень та необхідністю її стаціонарного лікування. При цьому розмір понесених витрат на лікування потерпілої підтверджується матеріалами справи та становить 7144,69 грн.

З урахуванням наведених норм права та встановлених у справі обставин суд виходить із того, що на відповідача як особу, з вини якої потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження та виникла необхідність її стаціонарного лікування, законом покладено обов`язок відшкодувати фактичні витрати на таке лікування. Оскільки відповідні медичні послуги були оплачені НСЗУ за рахунок коштів Державного бюджету України, понесені витрати у розмірі 7144,69 грн підлягають стягненню з відповідача з перерахуванням до Державного бюджету України. Такий підхід відповідає також правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 1206 ЦК України у спорах про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від кримінальних правопорушень.

Посилання позивача на те, що вказані витрати були здійснені за рахунок коштів Державного бюджету України, суд вважає обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. При цьому обставин, які б свідчили про відшкодування відповідачем зазначених витрат добровільно або про їх стягнення в межах кримінального провадження, судом не встановлено.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень унаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, факт її стаціонарного лікування, розмір витрат на лікування у сумі 7144,69 грн та фінансування таких витрат за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 , у розмірі 7144,69 грн є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому стягнуті кошти відповідно до частини третьої статті 1206 ЦК України підлягають зарахуванню до Державного бюджету України.

При винесенні судового рішення, у відповідністю з ст. 141 ЦПК України, суд також вирішує питання щодо розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача також необхідно стягнути судовий збір на користь держави, оскільки позивач при зверненні до суду звільнений згідно Закону України «Про судовий збір» від його сплати.

Оскільки прокурор при зверненні до суду в інтересах держави був звільнений від сплати судового збору, а позовні вимоги судом задовольняються в повному обсязі, понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3328,00 гривень підлягають стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 82, 133, 141, 142, 206, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.1166, 1191, 1206 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство "Виноградівська районна лікарня" Виноградівської міської ради Закарпатської області про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , в розмірі 7144 (сім тисяч сто сорок чотири) гривень 69 копійок, які перерахувати в дохід Державного бюджету на розрахунковий рахунок: UA978999980313080115000026011, ГУК у м. Києві/Шевченківський район/24060300, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

Відомості про учасників справи:

Позивач: керівник Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області, адреса місця розташування: м. Берегове, вул. І. Сечені, 15 Берегівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02909967 в інтересах держави в особі: Національної служби здоров`я України, адреса місця розташування: м. Київ, проспект Степана Бандери, 19, код ЄДРПОУ 42032422.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство "Виноградівська районна лікарня" Виноградівської міської ради, адреса місця розташування: м. Виноградів, вул. Лікарняна, 13 Берегівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 01992506.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийДочинець С. І.