Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №400/4802/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р. № 400/4802/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення виплаченої згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №899 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та індексації грошового забезпечення виплаченої згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022 року у справі №400/9548/21;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення виплаченої згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №899 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та індексації грошового забезпечення виплаченої згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022 року у справі №400/9548/21.

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 22.06.1996 по 15.05.2020 він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач, на думку позивача, допустив протиправну бездіяльність щодо невключення до складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 роки додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення виплаченої згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №899 та індексації грошового забезпечення. Просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві зазначив, що на виконання постанови № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 затвердив Інструкцію № 595. Пунктами 8, 9 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Також, відповідач звертає увагу суду, що одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист, є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники. Просить у задоволенні позову відмовити.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 06.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

З позовної заяви суд встановив, що ОСОБА_1 в період з 22.06.1196 по 15.05.2020 проходив військову службу у Збройних Силах України та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач це твердження не спростував.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2020 №109 позивача звільнено з військової служби у запас, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” підпункту “к”.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від11.07.2022 року у справі №400/9548/21 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін дія розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін дія розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

27.03.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою, у якій просив нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення виплаченої згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №899 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та індексації грошового забезпечення.

Доказів надання відповідачем відповіді на зазначене звернення матеріали справи не місять.

Вважаючи свої права порушеними бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення виплаченої згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №899 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та індексації грошового забезпечення, позивач звернулася до суду з даним позовом.

V. Джерела права

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі Постанова №704, діє з 01.03.2018) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010 (далі - постанова № 889; чинна до 01.03.2018) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року затвердив Інструкцію № 595.

Згідно з пунктами 3, 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Відповідно до пункту 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктом 8 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» від 24.10.2016 № 550, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 р. за № 1470/29600 (набрав чинності з 16.12.2016), затверджено нову Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі Інструкції № 550) та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за №1194/18489.

Згідно з пунктами 3, 8 вказаної Інструкції №550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер, що підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.

Також, за приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За змістом статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23 зазначений правовий висновок: "Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ".

У постанові від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18 Верховний Суд зробив висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку допомоги на оздоровлення.

Відповідно до п.п.33.1, 33.2, 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (яка була чинна до 07.06.2019), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відтак, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення та додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889 має враховуватись при нарахуванні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

VІ. Оцінка суду

Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає, що в матеріалах справи є архівна довідка військової частини НОМЕР_1 , за відомостями якої в спірний період, а саме з травня по грудень 2013 року, з січня по листопад 2014 року, з листопада по грудень 2015 року, з січня по грудень 2016 року, з січня по лютий 2018 року позивачу виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889.

Також, право позивача на отримання щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 в належному розмірі було встановлене у постанові П`ятого адміністративного апеляційного суду від 11.07.2022 у справі №400/9548/21.

Разом з тим, матеріали справи, зокрема архівна довідка галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 17.05.2021 про нараховане ОСОБА_1 за період з січня 1997 по грудень 2016 року грошове забезпечення, довідка командира військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення позивача за 2018-2020 роки не підтверджують, що в період 2013-2018 років позивачу нараховувалась і виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

За таких обставин, суд не має підстав вважати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування додаткової винагороди, передбаченої постановою № 889 і індексації грошового забезпечення, при розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 рік, оскільки матеріали справи не містять доказів нарахування і виплати позивачу такої допомоги.

Суд враховує, що з аналізу приписів пунктів 33.1, 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260, яка регулювала порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань в спірний період, вбачається, що передумовою для виплати такої допомоги була заява військовослужбовця і наказ командира, яким визначався розмір допомоги.

Тобто, така допомога не була обов`язковою для виплати, виплачувалась не автоматично, а за певних умов і її розмір визначався командиром в межах, встановлений Міністром оборони України.

Відтак, невиплата позивачу такої допомоги в період 2013-2018 років, про що свідчать довідки про грошове забезпечення позивача в цей період, узгоджується з зазначеними вище нормами і також не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

VII. Висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду у п. 47 постанови від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 зроблено висновок, що визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення як основної позовної вимоги, так і похідних від неї.

VIII. Розподіл судових витрат

В зв`язку з відмовою у позову суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко