Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №400/9188/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р. № 400/9188/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – Позивач) звернувся із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – Відповідач) з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата яких проведена 12.03.2026 та 13.03.2026;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 12.03.2026, та частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 13.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивачу не виплачені усі належні суми в період проходження служби у Відповідача, у зв`язку з чим він звертався з позовними заявами до суду у справі №400/6591/24, 400/6251/24, де суд зобов`язав Відповідача доплатити індексацію грошового забезпечення та перерахувати грошове забезпечення. Виплати за судовими рішеннями відбулися лише 12.03.2026 та 13.03.2026. У зв`язку з цим Позивачу додатково слід виплатити також компенсацію за несвоєчасну виплату сум, однак, ці суми добровільно Відповідач не виплатив, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Ухвалою суду від 27.07.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).

10.08.2026 р. представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що Відповідач не мав законодавчих підстав самостійно, до рішення суду, проводити нарахування індексації із застосуванням січневого базового місяця 2008 року чи проводити перерахунок грошового забезпечення із застосуванням нових показників прожиткового мінімуму, адже керувався чинними на той момент нормативно-правовими актами. Після ухвалення рішень суду у справах № 400/6251/24 та № 400/6591/24 фінансова служба Відповідача у найкоротші строки виготовила довідки-розрахунки та направила належні документи для забезпечення фінансування. Виплата коштів 12.03.2026 та 13.03.2026 відбулася одразу після надходження відповідного цільового бюджетного фінансування на рахунки військової частини. Таким чином, з боку Відповідача відсутня протиправна бездіяльність. Сам по собі факт тривалості виконання судового рішення у зв`язку з процедурами бюджетного фінансування не тотожний поняттю «порушення строків виплати нарахованого доходу» у розумінні Закону № 2050-ІІІ.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 по справі № 400/6591/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Відповідача, зокрема, зобов`язано перерахувати та виплатити Позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022, у тому числі грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, нараховану та виплачену в період з 29.01.2020 по 18.07.2022, з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 по справі №400/6251/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Відповідача, зокрема, зобов`язано нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення Позивача за період з 25.06.2016 р. по 28.02.2018 р. включно, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

12.03.2026 та 13.03.2026, на виконання рішень суду від 23.08.2024 по справі № 400/6591/24 та від 17.09.2024 по справі №400/6251/24, Відповідачем здійснено виплату Позивачу індексації із застосуванням січневого базового місяця 2008 року та перерахунок грошового забезпечення із застосуванням нових показників прожиткового мінімуму.

Вважаючи, що Відповідач зобов`язаний виплатити Позивачу також і компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації та перерахунку грошового забезпечення, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19.

Крім того, відмова Відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Аналогічні правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 і від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що на виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 по справі № 400/6591/24 та від 17.09.2024 по справі №400/6251/24, 12.03.2026 та 13.03.2026 Відповідачем здійснено виплату Позивачу індексації із застосуванням січневого базового місяця 2008 року та перерахунок грошового забезпечення із застосуванням нових показників прожиткового мінімуму.

Відтак Відповідач зобов`язаний був 12.03.2026 та 13.03.2026 виплатити Позивачу також і компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідної суми індексації грошового забезпечення та частини грошового забезпечення.

Однак, ним цього зроблено не було.

Така бездіяльність Відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та частини грошового забезпечення, є протиправною.

Таким чином, Відповідач повинен нарахувати і виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 12.03.2026, та частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 13.03.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити.

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата яких проведена 12.03.2026 та 13.03.2026.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 12.03.2026, та частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 13.03.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28.09.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська