Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №400/4027/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р. № 400/4027/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з фізичних осіб утриманих із грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року у справі №400/2603/22.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі № 400/2603/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в загальній сумі 66244,78, при цьому з нарахованої суми відраховано податок з доходів фізичних осіб, що не відповідає вимогам «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44. Просить позов задовольнити.

17.04.2024 суд відкрив спрощене позовне провадження, встановив, що розгляд справи відбуватиметься без виклику сторін, визначив строки для подання сторонами заяв по суті.

Впродовж строків, визначених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідач відзив на позов не подав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 17.04.2026 вручена відповідачу з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року у справі №400/2603/22 зобов`язано відповідача: нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум; нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 13.10.2020 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, та висновків суду в даній справі, з урахування раніше виплачених сум.

З листа відповідача на адресу позивача № 174/174/29/51/пс від 19.01.2026 суд встановив, що на виконання рішення суду відповідачем нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 85927,85 грн.

На картковий рахунок позивачки проведена виплата в сумі 66 244,78 грн, а саме 25.12.2025, 12.03.2026, 27.03.2026. При цьому сума утриманого податку з доходу в розмірі 18% склала 15467,01 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо утримання податку з доходу фізичних осіб, позивач звернулася до суду.

Суд здійснює правову оцінку спірних правовідносин з урахуванням наступних норм права України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами механізмом підвищення грошових доходів населення, який дає змогу частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України та які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Отже, індексація не є самостійним видом виплати, відокремленим від грошового забезпечення. Її правова природа є похідною від доходу, купівельну спроможність якого вона має підтримувати.

Виплачена позивачу сума нарахована не як компенсація за невиконання судового рішення чи інший вид юридичної відповідальності, а як індексація грошового забезпечення, яку позивач мав отримати під час проходження військової служби.

Ухвалення судового рішення не змінило підстави виникнення відповідного права та правової природи належної позивачу виплати. Судовим рішенням лише підтверджено раніше порушене право позивача та покладено на відповідача обов`язок провести належне нарахування і виплату.

Таким чином, дата фактичного виконання судового рішення та звільнення позивача з військової служби не перетворюють індексацію грошового забезпечення на цивільно-правову санкцію або іншу разову виплату.

Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджений Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 №17, далі Порядок №44).

Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Порядок № 44 містить такі норми:

- грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (пункт 2);

- виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3);

- виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4);

- грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5).

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі Податковий кодекс), де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 25.06.2020 у справі № 825/761/17:

«Суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення»

В силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про те, що на відповідача як суб`єкта владних повноважень, у якому позивач проходив службу та перебував на усіх видах забезпечення, було покладено обов`язок вжити заходів з проведення з позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення із списків особового складу.

Однак відповідачем не було вжито відповідних заходів щодо повного розрахунку з позивачем на час його звільнення з військової служби, що підтверджується рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду 08.12.2022 у справі №400/2603/22.

Ураховуючи вимоги пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу та Положення №1115, позивач повинен був грошову компенсацію ПДФО отримати під час проходження військової служби чи не пізніше дня звільнення, разом із грошовим забезпеченням у належному розмірі, однак не отримав з вини відповідача.

Аналіз положень (пункти 1-3) Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема військовослужбовцями, а також особами, звільненими із служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.02.2025 у справі № 380/6777/24.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своєї поведінки.

Оцінюючи дії відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що утримання відповідачем ПДФО із суми грошового забезпечення, виплаченої на виконання судового рішення, без рівноцінної компенсації таких витрат, не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушує право позивача на грошове забезпечення у належному розмірі, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання таких дій протиправними.

Відтак, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання його відшкодування.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.

2. Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи з фізичних осіб без проведення грошової компенсації під час проведення виплати ОСОБА_1 по рішенню Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року у справі №400/2603/22.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з фізичних осіб утриманих із грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року у справі №400/2603/22.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко