Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №400/6740/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р. № 400/6740/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – Позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – Відповідач) з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у розгляді рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має підстави для звільнення передбачені пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з встановленням опіки над малолітніми дітьми – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язання розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має підстави для звільнення передбачені пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з встановленням опіки над малолітніми дітьми, та прийняти рішення про звільнення, з урахуванням судового рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач має підстави для звільнення з військової служби. В травні 2026 року представником позивача належний рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 приєднано до запиту адвоката з описом відправлення по поштову адресу частини НОМЕР_1 , але відповідь на запит не отримана, рапорт не розглянуто. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду зазначеного рапорту, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву не надав, свою позицію стосовно позовних вимог не висловив.

На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 стверджує, що проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач це твердження не спростував.

13.03.2026 р. ОСОБА_1 склав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби з підстав, передбачених пунктом 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», у зв`язку з встановленням опіки над малолітніми дітьми.

До рапорту позивач додав копії паспорту ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження малолітніх дітей; копії рішень ВК Нечаянської сілької ради Миколаївського району Миколаївської області від 1.02.2026 №27,28; копія Акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 20.01.2026.

03.05.2026 зазначений рапорт з додатками представник позивача відправив рекомендованою кореспонденцію на адресу командування військової частини НОМЕР_2 .

Станом на час звернення позивача до суду (07.06.2026) та на час розгляду цієї справи судом (28.09.2026), військовою частиною НОМЕР_2 рапорт ОСОБА_1 від 13.03.2026 не розглянутий, жодного рішення по ньому не прийнято.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення по суті рапорту позивача, останній звернувся до суду з зазначеними вище вимогами.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частиною 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан на території України, який продовжений як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній момент.

Суд наголошує, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.

Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено у Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі- Наказ № 531).

Згідно пункту 1 розділу 2 Наказу № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Пунктом 1 розділу Наказу № 531 передбачено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Відповідно до пункту 9 розділу 3 Наказу № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Відповідно до підпунктів 3, 4, 5 Розділу ІІІ Наказу №531, непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІІ Наказу №531, забороняється:

1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;

2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо;

3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;

4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ Наказу №531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Норма про подання військовослужбовцем рапорту по команді та звернення з рапортом до свого безпосереднього командира, лише встановлюють основний та найпростіший спосіб подання рапортів. Зазначені норми є не обмежувальними у праві військовослужбовця, а навпаки в гарантуванні його прав на подання рапорту за будь-яких обставин. Зазначені норми гарантують право військовослужбовця подати рапорт з будь-якого особистого чи службового питання до будь-якої військової посадової особи, в будь-яких умовах. Зазначені норми покладають на командирів обов`язок доповісти про поставлене військовослужбовцем питання до командирів вищого рівня. Але, зазначені норми жодним чином не обмежують військовослужбовців у поданні рапортів в інший спосіб, якщо в них є бажання та можливість.

Так, судом встановлено, що 03.05.2026 представником позивача засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, до військової частини НОМЕР_2 направлено рапорт про звільнення від 13.03.2026.

Факт отримання зазначеного рапорту від позивача військова частина не спростувала.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження прийняття відповідачем рішення за поданим позивачем рапортом.

Суд звертає увагу, що розглянутим вважається той рапорт, за яким прийнято вмотивоване рішення та це рішення або відповідь (повідомлення) доведені до військовослужбовця належним чином.

Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач отримав рапорт позивача поданий засобами поштового зв`язку, але протягом визначеного Порядком №531 строку не прийняв жодного вмотивованого рішення, не задовольнив цей рапорт, та не відмовив в його задоволенні.

При цьому, суд зауважує, що в цій справі не є предметом дослідження наявність чи відсутність у позивача права на звільнення з військової служби.

За таких обставин судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача в частині не розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Відтак, належним способом захисту є зобов`язання відповідача розглянути вищезазначений рапорт і прийняти рішення по його суті.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, в адміністративні процесі закріплено презумпцію винуватості суб`єкта владних повноважень.

Суд вважає, що відповідачем не виконано процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій. Суд враховує приписи частини 4 статті 159 КАС України, за якими неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З врахуванням обставин справи і релевантних джерел права, з огляду на незаперечення відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 13.03.2026 р.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) розглянути рапорт позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) від 13.03.2026 року та прийняти рішення по суті рапорту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28.09.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська