Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №380/10493/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 рокусправа № 380/10493/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП : НОМЕР_1 );

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) з військового обліку на підставі п.4 ч.6 ст. 37 Закону України “Про військову службу та військовий обов`язок”, а саме у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовому обліку.

Ухвалою від 28.05.2026 відкрите спрощене провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до даних військового квитка № НОМЕР_2 прийнято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 15.05.1991. Військову службу позивач не проходив, 11.09.1996 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 його визнано непридатним до військової служби, а присвоєна військово-облікова спеціальність 805267-а на момент її присвоєння відповідала рядовому складу. 18.09.2012 позивач досяг граничного віку перебування в запасі для рядового складу та був виключений з військового обліку на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

13.01.2026 позивач отримав лист №126, яким відповідач повідомив про його перебування на військовому обліку, у картотеці вільних залишків та підлягання призову на військову службу під час мобілізації. 15.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо перебування позивача на військовому обліку та наявності відомостей про його виключення з військового обліку.

У зв`язку з ненаданням відповіді на адвокатський запит 16.02.2026 позивач звернувся зі скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також подав відповідачу заяву про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку.

Листом №1060 від 27.02.2026 відповідач повідомив, що позивач не підлягає виключенню з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, пославшись на встановлення такого віку до 60 років.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо поновлення його на військовому обліку та бездіяльність щодо невнесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до військового квитка № НОМЕР_2 ОСОБА_1 прийнятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 15.05.1991 року. Військову службу не проходив. 11.09.1996 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним до військової служби. Йому присвоєно військово-облікову спеціальність 805267-а, що на момент її присвоєння відповідала рядовому складу.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування в запасі для рядового складу та підлягав виключенню з військового обліку на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Листом від 13.01.2026 №126 відповідач повідомив ОСОБА_1 про його перебування на військовому обліку, у картотеці вільних залишків та підлягання призову на військову службу під час мобілізації.

15.01.2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо перебування позивача на військовому обліку та наявності відомостей про його виключення з військового обліку.

16.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 зі скаргою на ненадання відповіді на адвокатський запит, а також подав відповідачу заяву про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку.

Листом від 27.02.2026 року №1060 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що він не підлягає виключенню з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, пославшись на збільшення граничного віку до 60 років.

Листом від 17.03.2026 року №1159/9/8009 ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив представника позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_9 надати відповідь на адвокатський запит від 15.01.2026 року до 22.03.2026 року.

Не погоджуючись із невнесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Обґрунтовуючи наявність підстав для виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) з військового обліку на підставі п.4 ч.6 ст. 37 Закону України “Про військову службу та військовий обов`язок” позивач пов`язує з тим, що він досяг граничного віку перебування у запасі в Україні (Рядовий склад: до 40) в силу ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Розглядаючи обґрунтованість вказаних доводів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ст. 33 Закону №2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень статті 37 Закону №2232 взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до положень п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

для резервістів - військовий квиток.

Статтею 32 Закону України № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Запас військовозобов`язаних згідно зі статтею 28 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 22 липня 2014 року №1604-VII - до 60 років.

В свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що станом на 18.09.2012 року, коли позивач досяг сорокарічного віку, частиною другою статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на той час, для військовозобов`язаних рядового складу було встановлено граничний вік перебування в запасі 40 років, а статтею 32 цього Закону передбачалося виключення з військового обліку осіб, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Натомість спірні правовідносини виникли у 2026 році з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку. На час їх виникнення частина друга статті 28 Закону № 2232-XII встановлювала граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних рядового, сержантського і старшинського складу до 60 років. Отже, передбачена законодавством на момент звернення позивача підстава для виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням 40-річного віку вже не існувала, а тому наведені позивачем обставини не створюють для відповідача обов`язку внести відповідні відомості до Реєстру.

З огляду на наведене, посилання позивача на досягнення ним сорокарічного віку не може бути підставою для задоволення заявлених вимог, оскільки правомірність невнесення відповідних відомостей у 2026 році має оцінюватися виходячи з правового регулювання, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна