Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №380/11957/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11957/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ», позивач) до Львівської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

– визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2025/000550/2 від 12.12.2025;

– визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2025/000599 від 12.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що при митному оформленні товару (поліетиленова пароізоляційна та гідроізоляційна плівка, завтовшки більш як 0,125 мм, з полімерів етилену низького тиску низької щільності з відносною густиною 0,92, у рулонах) за митною декларацією №25UA209190033054U1 від 11.12.2025 митна вартість була визначена за основним методом – ціною договору (контракту). На переконання позивача, на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару митному органу було надано всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару, містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей у визначенні митної вартості товарів за основним методом – ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Натомість відповідач зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості за резервним методом. Позивач вважає передчасним та необґрунтованим винесення рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що безпосередньо відображено в оскаржуваному рішенні.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ», як Покупцем, та компанією Conkret Sp. z o.o., як Продавцем, було укладено Контракт № 1/2023 (далі – Контракт), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується продати товари в рамках своєї економічної діяльності, а Покупець прийняти в повному обсязі та сплатити товари в асортименті та кількості відповідно до доданої Продавцем рахунку-фактури.

Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що умовами оплати цього Договору є 100% передплата.

Згідно з пунктом 6.1 Контракту умовами постачання є FCA Вельке Рихново (Польща). Постачання здійснюється протягом 60 днів з моменту здійснення передоплати.

21.10.2025 між Сторонами складено проформу-інвойс № 189/MWG/2025 на суму 26225,08 Євро.

09.12.2025 між Сторонами складено інвойс №4039/MWG/12/2025 на суму 26225,08 Євро.

На підставі Контракту № 1/2023 від 01.09.2023 та інвойсу №4039/MWG/12/2025 від 09.12.2025 Покупець придбав у Продавця товар на суму 26225,08 Євро.

Згідно платіжних інструкцій № AV576 від 22.10.2025, № AV596 від 03.12.2025 ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» сплатило на банківський рахунок Продавця кошти в загальній сумі 26225,08 Євро.

11.12.2025 з метою митного оформлення товару декларант подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209190033054U1.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний Контракт № 1/2023 від 01.09.2023, пакувальний лист №DWT/4100/2025 від 09.12.2025, рахунок-проформа №189/MWG/2025 від 21.10.2025, рахунок-фактура (iнвойс) №4039/MWG/12/2025 від 09.12.2025, автотранспортна накладна від 09.12.2025, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AU 0305640 від 09.12.2025, платіжна інструкція в іноземній валюті №AV576 від 22.10.2025, платіжна інструкція в іноземній валюті №AV596 від 03.12.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №АВ-431 від 10.12.2025, довідка про транспортні витрати №71 від 10.12.2025, договір міжнародного перевезення №66/п від 08.12.2025, договір транспортного експедирування №А-23 від 30.05.2024, договір-заявка №ПД-015086 від 08.12.2025, копія митної декларації країни відправлення №25PL431020001U45B4 від 09.12.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На вказану вимогу декларантом надано відповідь вих. № 11122025/1 від 11.12.2025, у якій зазначено, що ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» надало всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть.

12.12.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000550/2, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

«Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару відповідно до вимог ч.2 ст.53 МКУ є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Поставка товару здійснювалась на підставі Контракту №1/2023 від 01.09.2023, що укладений між Conkret Sp.z.o.o. (Продавець) та ТОВ «Перший Дім» (Покупець) (надалі – Контракт ЗЕД). Відповідно до п.1.1. Контракту ЗЕД, Продавець зобов`язується продати товари в рамках своєї економічної діяльності, а Покупець прийняти в повному обсязі та сплатити товари в асортименті та кількості, відповідно до доданої Продавцем рахунку-фактури. Водночас зазначаємо, що наданий до митного оформлення інвойс №4039/MWG/12/2025 від 09.12.2025 не містить посилання на Контракт, що не дає можливості встановити його приналежність до Контракту ЗЕД.

Окрім цього, звертаємо увагу щодо нетипового оформлення інвойсу №4039/MWG/12/2025 від 09.12.2025 та проформи-інвойсу №189/MWG/2025 від 21.10.2025, оскільки такі містять спеціальне місце для підпису Покупця, проте, відповідні підписи відсутні. Зазначене свідчить про неузгодження умов та вартості, а також про те, що цінова інформація про товар не може розглядатися як дійсна. Аналогічне стосується Специфікації №DWT/4100/2025 від 09.12.2025.

Пунктом 4.1. Контракту ЗЕД передбачено «умови платежу» – передоплата 100%. Відповідно до п.14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити, серед інших, такий обов`язковий реквізит як підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. При цьому, на платіжних інструкціях в іноземній валюті №AV576 від 22.10.2025 та №AV596 від 03.12.2025, поданих до митного оформлення, такі реквізити відсутні, що не дозволяє їх розглядати як належний документ для підтвердження митної вартості. Зазначене вище не дає можливості ідентифікувати оплату за оцінювані товари, а отже декларантом документально не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар.

Відповідно до п.3.3 Контракту ЗЕД, Покупець надсилає Продавцю замовлення зі змістом, який зобов`язує на день подання письмового замовлення Покупцем. Замовлення буде дійсним для Продавця після його письмового підтвердження шляхом передачі Покупцю підтвердження, що включає докладний асортимент, ціни та кількість замовленого товару та можливий термін поставки. Проте, такого замовлення до митного оформлення надано не було, незважаючи на той факт, що такий документ максимально деталізовує термін доставки, асортимент, ціну та кількість замовленого товару, що, в свою чергу, впливає на визначення митної вартості.

Окрім цього, вкінці ст.2 Інвойсу в частині «source documents» міститься посилання на WZ4070/MWG/2025, аналогічно і в CMR №б/н. Проте, такий документ до митного оформлення подано не було.

Відповідно до правил Інкотермс 2020, термін FCA означає, що продавець здійснює поставку товару покупцю одним з двох способів: коли названим місцем поставки товарів є приміщення продавця; коли назване місце є іншим, куди товари поставляються. Поставка вважається здійсненою також: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названим місцем є приміщення продавця; у будь-якому іншому разі, коли товар надано у розпорядження перевізника чи іншої особи, які призначені покупцем, на транспортному засобі продавця і готовим до розвантаження.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджуються митну вартість товарів, є, зокрема, але не виключно, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунокфактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

При цьому, поданий рахунок на оплату №АВ-431 від 10.12.2025 не містить умов платежу та інших необхідних відомостей, відповідно до яких встановлюється належність наданих транспортних послуг до відповідної поставки товару. У Рахунку №АВ-431 від 10.12.2025 місцем призначення зазначено м. Київ, при цьому у цмр «місцем призначенням» зазначено м. Одеса.

Поданий до митного оформлення Договір – заявка №ПД-015086 від 08.12.2025 не підписаний Замовником.

Таким чином, митницею встановлено відсутність документів, що містять відомості про транспортні витрати, відсутність належних платіжних документів, неправильний розрахунок митної вартості, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ».

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Додаткових документів декларантом не подано.За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД № 25UA209190031938U7 від 01.12.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Гідроізоляційна плівка….. TM ConfolAlfa, виробник Conkret Sp. z o.o.) становить 1,67 дол. за кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2025/000599 від 12.12.2025.

Позивач з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000550/2 від 12.12.2025 не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі – МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію № 25UA209190033054U1 від 11.12.2025.

До декларації декларантом долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний Контракт, пакувальний лист, рахунок-проформу, рахунок-фактуру (iнвойс), автотранспортну накладну, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1, платіжні інструкції в іноземній валюті, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, довідку про транспортні витрати, договір міжнародного перевезення, договір транспортного експедирування, договір-заявку, копію митної декларації країни відправлення.

Митним органом сформовано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями».

На вимогу митного органу декларант надав відповідь, у якій зазначив, що всі наявні документи були надані та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів та виписав картку відмови.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача, що наданий до митного оформлення інвойс не містить посилання на Контракт, що не дає можливості встановити його приналежність до Контракту ЗЕД, то виставлений Продавцем інвойс №4039/MWG/12/2025 від 09.12.2025 містить найменування товару, що декларується, його кількість, ціну за одну одиницю, загальну вартість, вагу товару, умови поставки, відомості про відправника та одержувача тощо.

У постанові від 02.11.2018 у справі № 821/3874/15-а Верховний Суд вказав, що відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Більше того, у графі 70 «Призначення платежу» платіжних інструкцій №AV576 від 22.10.2025, № AV596 від 03.12.2025 міститься посилання і на контракт №1/2023 від 01.09.2023, і на інвойс №4039/MWG/12/2025 від 09.12.2025, на підставі яких здійснювалася поставка товару, а сума, сплачена на банківський рахунок Продавця повністю відповідає сумі, яка зазначена у наданому до митного оформлення інвойсі №4039/MWG/12/2025 від 09.12.2025.

Зважаючи на наведене, надані до митного оформлення документи повною мірою дають змогу встановити їх приналежність до зовнішньоекономічного Контракту №1/2023 від 01.09.2023 року та до здійсненої поставки товару.

Щодо відсутності підпису Покупця у наданих до митного оформлення інвойсі №4039/MWG/12/2025 від 09.12.2025, проформі-інвойсі №189/MWG/2025 від 21.10.2025 та специфікації №DWT/4100/2025 від 09.12.2025, то суд зазначає наступне.

У постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не вказують на їх недійсність та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Отже, відсутність підпису покупця в проформі-інвойсі, інвойсі та специфікації по суті не є розбіжностями, оскільки вказані документи не носять суперечностей з іншими поданими документами, а такі зауваження митного органу не впливають на можливість або неможливість перевірити числові значення заявленої митної вартості товару.

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність підпису Покупця у вищезазначених документах як на підставу для коригування митної вартості суд вважає необґрунтованим.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначив про відсутність підпису відповідальної особи платника у поданих до митного оформлення платіжних інструкціях в іноземній валюті №AV576 від 22.10.2025 та №AV596 від 03.12.2025 як підставу для невизнання їх належними доказами.

Судом не враховуються такі зауваження з наступних підстав.

Надані до митного оформлення платіжні інструкції в іноземній валюті №AV576 від 22.10.2025 та №AV596 від 03.12.2025 містять відмітки банківської установи, що підтверджує виконання банком платіжної інструкції та здійснення переказу коштів.

Крім цього, у графі 59 («Найменування отримувача») обох платіжних документів зазначено номер рахунку, що повністю відповідає номеру рахунку Продавця, вказаному в п. 13 Контракту № 1/2023 від 01.09.2023. У графі 57 зазначено SWIFT-код банку отримувача, який також відповідає реквізитам, наведеним у вказаному Контракті.

Таким чином, платіжні інструкції №AV576 від 22.10.2025 та №AV596 від 03.12.2025 містять усі необхідні реквізити для можливості ідентифікувати оплату за оцінювані товари та є належними доказами, що підтверджують факт здійснення платежу.

Стосовно твердження відповідача про неподання замовлення, яке передбачене Контрактом № 1/2023 від 01.09.2023, то такий документ не підтверджує вартість товару та не містить у собі відповідних відомостей, а отже не має впливу на числові значення митної вартості.

Більше того, статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед цього переліку немає замовлення.

Щодо зауваження до неподання до митного оформлення документа WZ4070/MWG/2025, який зазначений в інвойсі та CMR, то відповідач жодним чином не обгрунтував, яким чином такий міг вплинути на перевірку заявленої позивачем митної вартості товару та більше того не конкретизував найменування та зміст цього документу.

До того ж, у надісланому декларанту повідомленні про витребування додаткових документів відповідач не зазначив про необхідність подання такого.

Відтак, такі твердження контролюючого органу щодо ненадання до митного оформлення документа WZ4070/MWG/2025 не беруться судом до уваги.

Щодо зауваження митного органу, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №АВ-431 від 10.12.2025 не містить умов платежу та інших необхідних відомостей, відповідно до яких встановлюється належність наданих транспортних послуг до відповідної поставки товару, то таке зауваження є безпідставним та необгрунтованим, зважаючи на наступне.

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №АВ-431 від 10.12.2025 містить посилання на договір-заявку №ПД-015086 від 08.12.2025, у якій між Сторонами (Замовником, ТОВ «Перший Дім», та Виконавцем, ПП «АВК-Логістік») узгоджені умови перевезення вантажу, в тому числі умови оплати, вартість перевезення, додаткові умови тощо.

Більше того, у наданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати №71 від 10.12.2025 також міститься посилання на договір-заявку №ПД-015086 від 08.12.2025.

У вищенаведених документах, а саме в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг та довідці про транспортні витрати, що видані експедитором ПП ««АВК-Логістік», чітко зазначено, що транспортні витрати на перевезення вантажу від місця завантаження м. Kowalewo Pomorskie (Польща) до п/п Рава-Руська становлять 35000 грн; витрати на навантаження включені у вартість транспортних витрат; страхування вантажу не проводилося.

Отже, подані до митного оформлення документи не містять розбіжностей і є достатніми доказами для підтвердження числових значень витрат на транспортування вантажу.

Більше того, наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Вказаний Наказ визначає наявність рахунку-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.

Стосовно твердження відповідача, що у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №АВ-431 від 10.12.2025 місцем призначення зазначено м. Київ, а у CMR від 09.12.2025 – Одеса, то витрати на транспортування після ввезення товару на митну територію України не включаються до складової митної вартості товару, адже згідно пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Зважаючи на наведене, вказане зауваження не має жодного впливу на визначення митної вартості товарів.

З приводу зауваження відповідача, що поданий до митного оформлення договір-заявка №ПД-015086 від 08.12.2025 не містить підпису Замовника, то суд зазначає, що відповідачем не обгрунтовано як відсутність підпису Замовника вплинула на визначення митної вартості товару, адже відсутність підпису на договорі-заявці не вказує на його недійсність та не впливає на числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений частиною третьою статті 53 МК України.

3 цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі №804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету – створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є неконкретизованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, в оскаржуваному рішенні, крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 – 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000550/2 від 12.12.2025.

А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що картка відмови № UA209190/2025/000599 від 12.12.2025 прийнята на основі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та є похідною від нього, таку теж необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та картки відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662,4 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (65048, м. Одеса, вул. Вадима Корженка, 10; код ЄДРПОУ 35116943) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000550/2 від 12.12.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2025/000599 від 12.12.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сидор Н.Т.