Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №380/12912/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 рокусправа № 380/12912/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 по 18.07.2023 включно грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 по 18.07.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 18.07.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01.01.2023 - 2684 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та здійснити виплату різниці з урахуванням фактично сплачених сум та з урахуванням висновків суду та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача, який при обчисленні позивачу у період з 25.02.2022 по 18.07.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням застосовував розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн), замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. На обґрунтування позову позивач посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 та на правові позиції Верховного Суду, а також зазначає, що оскільки розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби є похідним від розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, такі виплати також підлягають перерахунку. Позивач також наполягає на перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.07.2023, зазначаючи, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 фіксована розрахункова величина 1762 гривні суперечить законам про Державний бюджет України, якими визначено інший розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою судді від 29.06.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено. Відповідач зазначив, що грошове забезпечення військовослужбовців виплачується в поточному місяці за минулий місяць відповідно до пункту 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260; розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями у спірний період правомірно розраховувалися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн), оскільки скасування у судовому порядку пункту 6 постанови №103 не відновлює дію пункту 4 постанови №704 у попередній редакції; відповідна невідповідність була усунута постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, а остаточно - постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, що набрала чинності 20.05.2023; грошове забезпечення з 19.05.2023 виплачувалося відповідно до чинного нормативного акта, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025. Відповідач також послався на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі №240/401/26 про передачу на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду питання застосування положень постанови №481. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з 25.02.2022 по 18.07.2023.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №46дск від 26.02.2022 позивача з 25.02.2022 зараховано до списків особового складу.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №220 від 18.07.2023 позивача з 18.07.2023 виключено зі списків особового складу.

ІНФОРМАЦІЯ_6 перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу у спірний період. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Листом від 11.03.2026 №1159/13-668 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив позивача, що грошове забезпечення за період з 25.02.2022 по 18.07.2023 нараховувалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, при цьому розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до цієї постанови; відповідач також надав архівні відомості за період з 25.02.2022 по 18.07.2023.

У спірний період розмір посадового окладу позивача та окладу за військовим (спеціальним) званням визначався виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом станом на 01.01.2018 (1762,00 грн).

На переконання позивача, такі дії відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення є протиправними, оскільки після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 належало застосовувати первісну редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, а за період з 20.05.2023 - не застосовувати фіксовану розрахункову величину 1762 гривні, встановлену постановою №481, як таку, що суперечить актам вищої юридичної сили, у зв`язку з чим позивач звернулася з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, що передбачала множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яким, зокрема, було внесено зміни до пункту 4 постанови №704. Отже, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили зазначеним судовим рішенням - була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не містять застереження щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт (стаття 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії») щороку затверджується законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а саме: станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України; у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).

Таким чином, з 29.01.2020 пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у первісній редакції, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом.

Суд також враховує висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24, відповідно до якого під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не фіксованої розрахункової величини. Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень та враховуються іншими судами при застосуванні відповідних норм права.

Щодо періоду з 20.05.2023 по 18.07.2023 суд зазначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Разом з тим зазначена фіксована величина не відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 (2684,00 грн).

Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 сформулював правову позицію, відповідно до якої з огляду на визначені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. З урахуванням наведеного за період з 20.05.2023 по 18.07.2023 розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача підлягав визначенню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (2684,00 грн), а не з фіксованої величини 1762 гривні.

Посилання відповідача на те, що грошове забезпечення з 19.05.2023 виплачувалося відповідно до чинного нормативного акта, суд відхиляє, оскільки чинність Постанови №481 сама по собі не є безумовною підставою для її застосування, якщо її положення суперечать законам України. Посилання відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 суд до уваги не бере, оскільки це судове рішення ухвалене за інших обставин, за участю інших сторін і не має преюдиційного значення для цієї справи в розумінні статті 78 КАС України. Передача ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 у справі №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду питання застосування положень Постанови №481 не спростовує наявних та чинних висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 і не звільняє суд від обов`язку враховувати їх у силу частини 5 статті 242 КАС України.

За таких обставин дії відповідача, який при обчисленні позивачу у період з 25.02.2022 по 18.07.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням застосовував розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн), а не на 1 січня відповідного календарного року, є протиправними. У цій частині позовна вимога про визнання дій відповідача протиправними є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, ці виплати є похідними від основної вимоги та також підлягають перерахунку із застосуванням правильної розрахункової величини, визначеної пунктом 4 Постанови №704 у первісній редакції.

З приводу вимоги про нарахування та виплату грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке. Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44), грошова компенсація виплачується, зокрема, особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення. Враховуючи, що предметом цього спору є грошове забезпечення військовослужбовця, його нарахування та виплату необхідно проводити з урахуванням пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний спосіб захисту підтриманий Верховним Судом у постанові від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії; згідно з пунктом 10 частини 2 цієї статті - про інший спосіб захисту, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Щодо доводу відповідача про відсутність у прохальній частині позову конкретної грошової суми недоплати суд зазначає, що визначення конкретного розміру кожної складової грошового забезпечення та похідних виплат за весь спірний період потребує здійснення відповідних арифметичних розрахунків з використанням первинних документів (карток особового рахунку, тарифних коефіцієнтів за займаними посадами та військовим званням, надбавок за вислугу років тощо), що належить до компетенції відповідача як органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення. Суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень у здійсненні таких розрахунків. Відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення та похідних від нього виплат за визначеною судом формулою, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірності застосування розрахункової величини 1762,00 грн у спірний період не довів.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні у період з 25.02.2022 по 18.07.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн), при нарахуванні ОСОБА_1 посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та похідних від них видів грошового забезпечення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) з 25.02.2022 по 18.07.2023 включно, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.