Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №380/16773/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 рокусправа № 380/16773/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, військова частина НОМЕР_1 ), у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3853,36 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 06.04.2023 включно. На адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року не нараховувалася та не виплачувалася через відсутність фінансового ресурсу. Позивач вважає, що з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексацію належало обчислювати з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, оскільки посадові оклади військовослужбовців підвищувалися з 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 та наступного разу лише з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Крім того, позивач зазначає, що у березні 2018 року як у місяці підвищення посадових окладів розмір підвищення його грошового забезпечення становив 609,79 грн (12925,03 грн за березень 2018 року - 12315,24 грн за лютий 2018 року), а сума можливої індексації, обчислена з прожиткового мінімуму 1762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,30%, становила 4463,15 грн. Оскільки підвищення доходу не перевищило суму можливої індексації, позивач вважає, що з 01.03.2018 має право на індексацію-різницю у фіксованому розмірі 3853,36 грн щомісячно, яку відповідач не нараховував і не виплачував. Щодо строку звернення до суду позивач послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №990/156/23, постанову Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 та продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України, на час дії карантину. Також позивач просить провести виплату з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позову в заявленому обсязі заперечив. Відповідач не заперечує обов`язковості індексації грошового забезпечення та не обґрунтовує свою позицію виключно відсутністю бюджетних асигнувань. Водночас відповідач вказує, що позивач у позовній заяві зазначив початок проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з 28.07.2016, а тому вимоги за період з 01.12.2015 по 27.07.2016 не підтверджені доказами виникнення відповідного обов`язку у відповідача. Щодо індексації-різниці відповідач не заперечує достовірності облікових даних про грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року (12315,24 грн) та березень 2018 року (12925,03 грн), а також правильності арифметичного розрахунку суми можливої індексації 4463,15 грн, однак зазначає, що заявлена сума за 58 місяців (223494,88 грн) є розрахунковим результатом позовної вимоги, а поточна індексація, виплачена у спірний період, не погашає індексації-різниці; зарахуванню підлягають лише суми, виплачені на виконання того самого обов`язку. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 є безпідставним, оскільки для військовослужбовців Збройних Сил України застосовується наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260. Щодо строку звернення до суду відповідач вважає, що до вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 підлягає застосуванню ч.2 ст.233 КЗпП України, яка Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 неконституційною не визнавалася, з посиланням на постанову Верховного Суду від 19.08.2026 у справі №200/7426/25 та на те, що грошовий атестат є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Відповідач просить надати окрему оцінку дотриманню строку звернення до суду в частині вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022. Щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб відповідач зазначає, що така компенсація є похідною від фактично належної до виплати суми. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

Згідно з витягом з послужного списку, виданим військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 27.07.2010 по 21.06.2014 навчався як курсант в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, з 23.06.2014 по 28.07.2014 перебував у розпорядженні командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, з 28.07.2014 по 27.04.2016 обіймав посаду командира взводу управління начальника артилерії військової частини НОМЕР_1 , з 27.04.2016 по 26.11.2020 - командира батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , з 26.11.2020 по 28.04.2022 - начальника розвідки штабу бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , з 28.04.2022 по 20.03.2023 - заступника начальника штабу бригадної артилерійської групи забезпечення військової частини НОМЕР_1 , з 20.03.2023 по 06.04.2023 - старшого помічника начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки штабу військової частини НОМЕР_1 , з 26.04.2023 - командира дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_2 .

Зазначені відомості узгоджуються із записами у посвідченні офіцера серії НОМЕР_3 , зокрема щодо призначення позивача на посаду командира батареї військової частини НОМЕР_1 наказом від 27.04.2016 №29, на посаду начальника розвідки наказом від 26.11.2020 №184, на посаду заступника начальника штабу бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 наказом від 28.04.2022 №78, на посаду старшого помічника начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки штабу наказом від 20.03.2023 №67 та на посаду командира дивізіону наказом Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 06.04.2023 №83. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), сформованими 13.06.2026, страхувальником позивача з червня 2014 року по квітень 2023 року була військова частина НОМЕР_1 (код НОМЕР_4 ), а з квітня 2023 року - військова частина НОМЕР_2 (код НОМЕР_5 ). Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 .

Картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2015-2023 роки складені військовою частиною НОМЕР_1 , підписані посадовими особами її фінансового органу та скріплені печаткою військової частини. Згідно з карткою за 2015 рік позивачу у 2015 році нараховано індексацію грошового забезпечення загалом у сумі 2994,42 грн, у тому числі за грудень 2015 року - 632,62 грн. У картках за 2016 та 2017 роки, а також за січень - листопад 2018 року нарахування індексації грошового забезпечення не відображено. З грудня 2018 року відповідач нараховував позивачу поточну індексацію грошового забезпечення: у грудні 2018 року - 71,08 грн, у 2019 році - загалом 1920,36 грн, у 2020 році - 2447,81 грн, у 2021 році - 5503,83 грн, у 2022 році - 12317,49 грн. Доказів нарахування індексації-різниці відповідно до абзаців третього - шостого п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення картки не містять.

Згідно з карткою особового рахунку за 2018 рік грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12315,24 грн і складалося з окладу за військовим званням 115,00 грн, посадового окладу 1030,00 грн, надбавки за вислугу років 229,00 грн, надбавки за особливості проходження служби 687,00 грн, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень 103,00 грн, премії 5562,00 грн та щомісячної додаткової грошової винагороди 4589,24 грн. Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 12925,03 грн і складалося з окладу за військовим званням 1200,00 грн, посадового окладу 4370,00 грн, надбавки за вислугу років 1671,00 грн, надбавки за особливості проходження служби 977,54 грн, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень 437,00 грн та премії 4269,49 грн. Крім того, у лютому та березні 2018 року позивачу нараховано винагороду за участь в антитерористичній операції в однаковому розмірі по 10000,00 грн щомісяця.

28.07.2026 представник позивача направив відповідачу засобами поштового зв`язку адвокатський запит, у якому просив надати інформацію про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу, про застосований місяць підвищення доходу, про нарахування індексації-різниці та відповідні розрахунки. Запит зареєстровано відповідачем 03.08.2026 за вх.№790/з.

Листом від 10.08.2026 №690/1092/ВихЗПІ, надісланим на електронну пошту представника позивача 10.08.2026, відповідач повідомив, що згідно з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, у зв`язку з чим нарахування та виплата індексації у цей період не здійснювались. Відповідач також послався на листи Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 №252/10/136-16 та від 08.08.2017 №78/0/66-17, на ст.51 Бюджетного кодексу України та повідомив, що з 01.03.2018 у зв`язку з підвищенням посадових окладів значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Документи за 2014-2021 роки, за повідомленням відповідача, передано за актом приймання-передачі №96 від 05.08.2025 на зберігання до Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. До листа додано картки особового рахунку позивача за 2015-2023 роки.

Не погоджуючись із нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спір у цій справі пов`язаний з нарахуванням та виплатою складової грошового забезпечення. Порядок і строки звернення до суду з позовом щодо виплати належних сум грошового забезпечення спеціальне законодавство не містить, у зв`язку з чим до спірних правовідносин застосовуються положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, частини першу і другу ст.233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23, якщо тривалі правові відносини виникли під час дії ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності ст.233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, то правовідносини, які мали місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України у попередній редакції; у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

Отже, вимоги позивача щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та щодо індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 не обмежені будь-яким строком звернення до суду.

Щодо вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 (справа №1-7/2024(337/24)) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу ст.233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Згідно з п.2 цього Рішення зазначене положення утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Позов подано 11.08.2026, тобто після втрати чинності цим положенням.

Суд відхиляє посилання відповідача на ч.2 ст.233 КЗпП України. Ця норма встановлює строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, і обчислює його з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Позивача з військової служби не звільнено. 06.04.2023 його виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з призначенням на посаду у військовій частині НОМЕР_2 , де він продовжує проходити військову службу, що підтверджується витягом з послужного списку, посвідченням офіцера та індивідуальними відомостями про застраховану особу. Предметом спору є не суми, що належали позивачу при звільненні, а індексація грошового забезпечення за період проходження служби. Крім того, відповідач, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності, не надав доказів вручення позивачу грошового атестата чи іншого письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми, а у відзиві сам визнає, що дата отримання такого документа не доведена.

Висновки ж Верховного Суду, викладені у постанові від 19.08.2026 у справі №200/7426/25, на які посилається відповідач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже, як зазначає сам відповідач, такі висновки стосуються спорів, поданих після звільнення з військової служби, та визначення початку перебігу строку за ч.2 ст.233 КЗпП України з дати видачі грошового атестата при звільненні, а відтак не підлягають застосуванню.

Суд також враховує, що інформацію про ненарахування індексації грошового забезпечення у січні 2016 року - лютому 2018 року та картки особового рахунку, з яких можна встановити відсутність нарахування індексації-різниці, представник позивача отримав від відповідача 10.08.2026, а до суду позивач звернувся 11.08.2026.

Висновок позивача про те, що увесь період до 30.06.2023 не обмежується строком звернення до суду, не відповідає наведеній позиції Великої Палати Верховного Суду, оскільки безстроковий порядок звернення стосується лише правовідносин до 19.07.2022. Водночас ця обставина на результат вирішення питання про строк не впливає.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду, у тому числі в частині вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022, а підстав для застосування наслідків, передбачених ст.123 КАС України, немає.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 1 ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078).

Згідно зі ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон №2017-III) індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі ст.19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19), індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Щодо доводів відповідача про відсутність у нього обов`язку здійснювати виплати за період з 01.12.2015 по 27.07.2016 суд зазначає таке.

Посилання відповідача ґрунтується виключно на зазначенні у позовній заяві дати початку проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_1 як 28.07.2016. Водночас витягом з послужного списку, посвідченням офіцера серії НОМЕР_3 та індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) підтверджено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.07.2014 по 06.04.2023. Картки особового рахунку позивача за 2015 та 2016 роки складені саме військовою частиною НОМЕР_1 , містять відомості про нарахування позивачу грошового забезпечення цією військовою частиною та подані до суду самим відповідачем. За таких обставин зазначення у позовній заяві 2016 року замість 2014 року є технічною помилкою, яка не впливає на встановлення фактичних обставин справи.

Отже, у спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018 позивач перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , а тому відповідач є належним суб`єктом, на якого покладено обов`язок нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за цей період. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Щодо застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 суд зазначає таке.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та інших доходів населення. Якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових заробітної плати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).

Верховний Суд у постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25 зазначив, що «Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу». У цій же постанові Верховний Суд виснував, що «З 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав».

Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. Підвищення окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців цією постановою не здійснювалося.

Схеми посадових окладів військовослужбовців затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №1294). У постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25 Верховний Суд зазначив, що «Відповідно до пункту 13 указаної постанови КМУ вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103, що набрала чинності з 24 лютого 2018 року), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року».

Таким чином, у період з січня 2008 року по лютий 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося. Зміна у спірний період посади позивача, розміру премії, щомісячної додаткової грошової винагороди та інших складових грошового забезпечення без нормативного підвищення посадового окладу нового місяця підвищення доходу не утворює. Відповідач цієї обставини не заперечує. Отже, місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є січень 2008 року.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а та від 26.01.2022 у справі №400/1118/21. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу для виплати індексації у січні 2016 року - лютому 2018 року та на ст.51 Бюджетного кодексу України. У постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25 Верховний Суд зазначив, що «Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19)», а також що «Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а)».

Посилання відповідача на листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485, Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 №252/10/136-16 та від 08.08.2017 №78/0/66-17 є безпідставним, оскільки такі листи не є актами нормативного характеру, а їх зміст не відповідає змісту законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини. Порядок №1078 не містить норм, які звільняли б відповідача від обов`язку нарахувати індексацію за минулі періоди, якщо право на неї виникло у встановленому порядку. Відповідач у відзиві також визнає, що лист Міністерства оборони України не може змінювати встановлені законом державні гарантії.

Разом з тим відповідно до картки особового рахунку за 2015 рік позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 року в сумі 632,62 грн. З огляду на це та на заперечення відповідача щодо недопущення повторної виплати нарахування індексації за спірний період належить провести з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу є протиправною, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку індексацію з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25, описуючи зміст п.5 Порядку №1078, зазначив, що «Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу», а також що «Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру».

У цій же постанові Верховний Суд зазначив: «Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки». Верховний Суд також виснував, що «Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної».

З урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача. У березні 2018 року відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі. Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 06.07.2023 у справі №240/23550/21 та від 20.08.2026 у справі №560/2520/25.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для застосування абзаців третього - шостого п.5 Порядку №1078, Верховний Суд у постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25 зазначив, що суд повинен встановити: «розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б)». При цьому «Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078)».

Визначаючи розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А), суд виходить з даних картки особового рахунку за 2018 рік, достовірність яких відповідач не заперечує. Грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12315,24 грн, за березень 2018 року - 12925,03 грн. До цих сум включено оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, премію, а за лютий 2018 року - також щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ». Ця винагорода виплачувалася позивачу щомісячно, має постійний характер і входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, що обидві сторони визнають. Такі складові не мають разового характеру та підлягають врахуванню згідно з другим реченням абзацу п`ятого п.5 Порядку №1078.

Винагорода за участь в антитерористичній операції нарахована позивачу у лютому та березні 2018 року в однаковому розмірі по 10000,00 грн, а тому її врахування чи неврахування на розмір підвищення доходу не впливає. Компенсація за піднайом житла, відображена у картці особового рахунку, не належить до складових грошового забезпечення, визначених ч.2 ст.9 Закону №2011-XII, а тому у порівнянні доходу не враховується. Посилань на інші складові, які мали б бути включені до порівняння або виключені з нього, відповідач не навів.

Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 609,79 грн (12925,03 грн - 12315,24 грн).

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б), суд враховує, що відповідно до ст.7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становив 1762,00 грн. Величина приросту індексу споживчих цін для обчислення індексації за березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу становить 253,30%. Правильність цієї величини відповідач не заперечує та прямо визнає у відзиві. Відповідно до абзацу п`ятого п.4 Порядку №1078 сума можливої індексації за березень 2018 року становить 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100%).

Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А = 609,79 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б = 4463,15 грн). Відповідно до абзацу четвертого п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці становить 3853,36 грн (4463,15 грн - 609,79 грн).

Верховний Суд у постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25 зазначив, що «Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби».

У період з 01.03.2018 по 31.12.2022 чергового нормативного підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося. Зміна розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2018 та 2022 роках пов`язана з присвоєнням чергового військового звання та призначенням на інші посади, а не з підвищенням тарифних ставок (окладів) нормативним актом. Відповідач у відзиві прямо зазначає, що не посилається на зміну окремих складових грошового забезпечення як на підставу для припинення виплати індексації-різниці. Упродовж усього спірного періоду позивач перебував на грошовому забезпеченні відповідача, що підтверджується картками особового рахунку за 2018-2022 роки.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю у фіксованому розмірі 3853,36 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022. Загальний розмір індексації-різниці за 58 повних місяців цього періоду становить 223494,88 грн (3853,36 грн Ч 58).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що заявлена сума є лише розрахунковим результатом позовної вимоги і потребує встановлення особливостей окремих періодів служби. Відповідач не вказав жодного місяця спірного періоду, у якому позивач не перебував на його грошовому забезпеченні або право на індексацію-різницю було б відсутнім. Картки особового рахунку за 2018-2022 роки таких обставин не містять.

Щодо доводів відповідача про необхідність розмежування поточної індексації та індексації-різниці суд зазначає, що вони узгоджуються з наведеним правовим регулюванням. Поточна індексація, яку відповідач нараховував позивачу з грудня 2018 року, згідно з абзацом шостим п.5 Порядку №1078 додається до індексації-різниці та не зменшує її розміру. Доказів нарахування чи виплати позивачу індексації-різниці за будь-який місяць спірного періоду відповідач не надав, а у відзиві сам зазначає, що картки особового рахунку окремого розрахунку індексації-різниці не містять. Тому суми поточної індексації при виплаті індексації-різниці не зараховуються, а врахуванню підлягають лише раніше виплачені суми індексації-різниці, якщо такі будуть виявлені при виконанні рішення.

З приводу вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та індексації-різниці із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Оскільки індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, її нарахування та виплата має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 27.06.2024 у справі №580/602/22, від 10.10.2024 у справі №500/8015/23, від 08.05.2025 у справі №380/6610/24. Доводи відповідача про похідний характер такої компенсації цьому висновку не суперечать, оскільки компенсація проводиться у розмірі фактично утриманого податку з сум, що підлягають виплаті на виконання цього рішення.

Стосовно способу захисту порушеного права позивача суд зазначає таке. Верховний Суд у постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25 зазначив, що «Верховний Суд у цій категорії спорів зазначав, що такий спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки за умови встановлення права особи на відповідну виплату забезпечує реальне поновлення порушеного права (постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки, та від 06 липня 2023 року у справі №240/23550/21)». У цій же постанові Верховний Суд нагадав, що «У постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 Верховний Суд наголосив, що з огляду на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо розрахунку, нарахування та виплати цієї суми не є дискреційними».

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позивача відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача. З огляду на те, що суд перевірив розрахунок позивача та встановив розмір індексації-різниці, відповідача належить зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю у розмірі 3853,36 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, що загалом становить 223494,88 грн.

Доводи відповідача про необхідність витребування додаткових доказів є безпідставними з огляду на наявність достатніх та допустимих доказів, які суд дослідив у цьому рішенні.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіряючи бездіяльність відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд встановив, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки не нарахував і не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат не надав, а тому відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.19, 22, 25, 72-77, 80, 90, 121, 122, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у розмірі 3853,36 грн щомісячно, що загалом становить 223494 (двісті двадцять три тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн 88 коп., відповідно до абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.